АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
м. Київ-601, вул. Солом'янська, 2-а
Справа 11 -а 1572
Категорія - ч. 2 ст. 286 КК України
Головуючий в суді 1-ї ін ст. Колесник О.М.
Доповідач скавронік В.М.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі: головуючого - судді Ноздрякова В.М. , суддів: Скавроніка В. М. , Ходаса В.І., прокурора Рабінчук Т.І., засудженого ОСОБА_1. ,
розглянула 17 вересня 2009 року кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2009 року, яким
ОСОБА_1,
НОМЕР_1, уродженця
м. Києва, українця, громадянина України,
освіта вища, розлученого, який має на
утриманні малолітню дитину,
працюючого відповідальним секретарем
Вертолітної Федерації України ім. Ігоря
Сікорського, зареєстрованого АДРЕСА_1,
проживаючого АДРЕСА_2, не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і
засуджено до позбавлення волі на строк п'ять років без позбавлення права
керування транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком на три роки. На нього покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. Перебуває на підписці про невиїзд.
За вироком з ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_2 стягнуто 108 000 грн. моральної шкоди.
Як вказано у вироку, ОСОБА_1 , 11.12.2008 року, приблизно о 15 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Мерседес-Бенц-140», державний знак НОМЕР_2, при виконанні на дозволяючий сигнал світлофору маневру повороту праворуч на Дніпровську набережну виїхав на зустрічну смугу руху вул. Княжий Затон, в порушення вимог п. п. 2.9 (А); 11.4; 10.4; 10.5 та 16.2 Правил дорожнього руху не надав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_3, яка на дозволяючий сигнал світлофора переходила по пішохідному переходу проїзну частину Дніпровської набережної, вчинив наїзд на неї, внаслідок чого вона отримала тяжкі тілесні ушкодження, від яких померла на місці дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляції прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність вини засудженого та кваліфікацію його дій, просить вирок суду скасувати в зв'язку з невідповідністю призначеного йому покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину і даним про його особу, внаслідок м'якості, постановити новий вирок і призначити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала апеляцію, засудлсеного ОСОБА_1. , який проти апеляції заперечував і просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, пояснивши, що він в повному обсязі відшкодував потерпілому матеріальну і моральну шкоду та уклав з ним усну угоду про те. що зобов'язується щомісячно впродовж трьох років виплачувати йому по три тисячі гривень матеріальної допомоги до кінця навчання його дітей в ВУЗах міста Києва, про що надав відповідну розписку, провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженому, перевіривши матеріалами справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає за необхідне апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, частково задовольнити, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання скасувати і постановити новий вирок з наступних підстав.
Вина ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованого йому покарання повністю доведена матеріалами справи та ним визнана, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, є правильною і вказане учасниками судового розгляду не оспорюється, оскільки справа розглядалася за правилами частини третьої статті 299 КК України.
В той же час, колегія суддів вважає, що при призначені ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції не врахував, що він вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, що від його злочинних дій настали тяжкі наслідки -смерть людини, і необгрунтовано призначив його без позбавлення права керування транспортними засобами, тому в цій частині вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню.
При призначенні ОСОБА_1 покарання за новим вироком апеляційний суд враховує його щире каяття у скоєному, добровільне відшкодування в повному обсязі завданої потерпілому моральної шкоди та взяття ним зобов'язання впродовж трьох років надавати потерпілому ОСОБА_2
щомісячну матеріальну допомогу в розмірі З тисяч гривень на навчання його дітей, про що свідчить розписка потерпілого про отримання від засудженого матеріальної і моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., а також розписка ОСОБА_1. про зобов'язання надання потерпілому і в подальшому вказаної матеріальної допомоги, що апеляційний суд вважає обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання (а. с. 271-272).
ОСОБА_1 за місцем роботи характеризується позитивно, колектив Вертолітної Федерації України просить не позбавляти його волі, вважаючи, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, характеризуючи його як дисциплінованого та відповідального працівника, який виховує неповнолітню дитину (а. с. 273).
Колегія суддів враховує позицію представника потерпілого ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції (а. с. 288), згідно з якою він просив призначити ОСОБА_1 покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
На підставі викладеного колегія суддів вважає можливим виправлення ОСОБА_1. та попередження вчинення ним нових злочинів в умовах без ізоляції від суспільства, оскільки, перебуваючи на волі, він також не буде позбавлений можливості надавати дітям потерпілого вказану вище матеріальну допомогу, необхідну для закінчення ними навчання та отримання відповідних професій, а тому вважає за необхідне застосувати до нього вимоги ст. ст. 75 і 76 КК України.
В той же час, колегія суддів погоджується з доводами прокурора в тій частині, що ОСОБА_1 , який вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, що визнано судом першої інстанції і визнається апеляційним судом обставиною, яка відповідно до вимог ст. 67 КК України обтяжує покарання, повинен бути позбавлений права керування транспортними засобами.
В решті вирок суду першої інстанції відносно ОСОБА_1. має бути залишений без зміни.
Керуючись ст. 378 КПК України, колегія суддів
засудила:
Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, частково задовольнити.
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2009 року відносно ОСОБА_1 скасувати в частині призначення покарання.
Постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, іспитовим строк, тривалістю три роки.
Зобов'язати ОСОБА_1 у відповідності з вимогами статті 76 КК України: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без згоди органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи впродовж іспитового строку.
В решті вирок Дарницького районного суду м. Києва від 06 квітня 2009 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни.
На вирок апеляційного суду впродовж місяця можуть бути подані до Верховного Суду України через Апеляційний суд міста Києва апеляція чи подання.