УХВАЛА

10 червня 2021 року

м. Київ

Справа № 910/12930/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О. Р. - головуючого, Бакуліної С. В., Вронської Г. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021

у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд)

до відповідачів:

1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

6) ОСОБА_6

7) ОСОБА_7

8) ОСОБА_8

9) ОСОБА_9

10) ОСОБА_10

11) ОСОБА_11

12) ОСОБА_12

13) ОСОБА_13

14) ОСОБА_14

15) ОСОБА_15

16) ОСОБА_16

17) ОСОБА_17

18) ОСОБА_18

19) ОСОБА_19

20) ОСОБА_20

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Даніель" (далі - Банк),

про стягнення 1 127 474 605,62 грн,

В С Т А Н О В И В:

1. Фонд, діючи як ліквідатор Банку звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом від 26.09.2018 до відповідачів, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд:

- стягнути солідарно з ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду у розмірі 864 001 187, 62 грн на користь Фонду;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду у розмірі 72 648 140,87 грн на користь Фонду;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_16 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду у розмірі 147 438 501,12 грн на користь Фонду;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду у розмірі 319 458 705,25 грн на користь Фонду;

- стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 заподіяну Банку та його кредиторам шкоду у розмірі 232 120 950,13 грн на користь Фонду.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час здійснення процедури ліквідації Банку встановлено недостачу його майна для покриття вимог кредиторів на суму 1 127 474 605,62 грн (з урахуванням уточнених позовних вимог); збитки у вказаному розмірі були завдані внаслідок неправомірних дій відповідачів, а саме: рішеннями про видачу неплатоспроможним та пов`язаним позичальникам кредитів на значні суми на неринкових умовах та без належного забезпечення, придбанням неліквідних цінних паперів.

3. Господарський суд міста Києва рішенням від 24.09.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021, у задоволенні позову відмовив.

4. Рішення та постанова мотивовані наступним:

- позивач не довів, що безпосередньо дії чи бездіяльність відповідачів заподіяли шкоду Банку, вкладникам та іншим його кредиторам, не довів розміру такої шкоди саме у сумі 1 127 558 351,96 грн та протиправність (неправомірність) конкретних рішень відповідачів;

- позивач не довів, та суд не встановив причино-наслідкового зв`язку між визначеною позивачем шкодою та протиправною поведінкою відповідачів;

- незважаючи на посилання на економічну необґрунтованість правочинів і порушення процедури їх укладення, Фонд не подав жодного доказу визнання таких правочинів нікчемними в порядку ст. 38 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" або пред`явлення позову про визнання вказаних договорів недійсними за відповідними положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК);

- Фонд документально не підтвердив жодного елементу цивільно-правової відповідальності відповідачів; не довів розмір шкоди; вину; причинно-наслідковий зв`язок між їх діями і заподіяною шкодою;

- в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що до відповідачів застосовувалися будь-які заходи впливу за порушення вимог законодавства у сфері банківської діяльності, їх вина у настанні неплатоспроможності банку не встановлена і не доведена.

5. 27.04.2021 Фонд звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд.

6. Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу подано з дотриманням вимог ст. ст. 287, 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

7. Скаржник у касаційній скарзі посилається на п. п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК та зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме ст. ст. 92, 543, 1166, 1190 Цивільного кодексу України, ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст. ст. 43, 44, 49, 58 Закону "Про банки і банківську діяльність", ст. 89, 346 Господарського кодексу України, ст. 63 Закону "Про акціонерні товариства".

8. На обґрунтування підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК скаржник зазначає:

1) Стверджуючи про неможливість застосування норм ст. ст. 52, 58 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у відповідній редакції суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, зокрема, що згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм;

2) Стверджуючи про відсутність в матеріалах справи доказів звернення Фонду до правоохоронних органів стосовно операцій відповідачів, про які йдеться у позовній заяві, суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 19.06.2018 у справі № 757/75149/17-ц, узагальнюючи які, скаржник зазначає, що деліктна відповідальність може застосовуватись самостійно, а стягнення заподіяної шкоди з особи, яка її завдала можливе без притягнення цієї особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності;

3) Стверджуючи про відсутність доказів визнання правочинів нікчемними, суди не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 щодо неналежності такого способу захисту як визнання нікчемними та недійсними кредитних договорів; натомість єдиним належним способом захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

4) Покладаючи на позивача обов`язок доводити наявність всіх елементів цивільно-правового правопорушення, суди не врахували висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у раніше згаданій постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, відповідно до якого господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

- У межах встановлення протиправності як елемента складу правопорушення, скаржник посилається на принцип "генерального делікту" (постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 212/7779/17, від 23.05.2018 у справі № 210/4091/17, від 28.03.2018 у справі № 210/3110/16-ц), недобросовісність виконання фідуціарних обов`язків (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 910/20261/16, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17);

- Щодо такого елементу як вина (яка презюмується), суди не врахували положення ст. 1166 ЦК та висновки Верховного Суду із постанов по справах № 753/7281/15-ц, № 686/20040/2012, № 334/9899/14-ц, № 461/8496/15-ц.

9. На обґрунтування підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК, скаржник посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування ч. 5 ст. 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у подібних правовідносинах зі спорів, ініційованих Фондом до пов`язаних з неплатоспроможними Банками осіб.

10. На обґрунтування підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК зазначає, що суди попередніх інстанцій порушили норму ст. 86 ГПК та не дослідили належні та допустимі докази, надані позивачем, а саме:

- не надали жодної оцінки звітам та довідкам Національного банку України, який в порядку здійснення банківського нагляду перевіряв діяльність Банку та встановив низку важливих для справи фактів, що прямо вказують на недобросовісність дій відповідачів та доведення Банку до неплатоспроможності з їх вини;

- не надали жодної оцінки звітам незалежних оцінювачів про ринкову вартість цінних паперів, які Банк придбав або прийняв в забезпечення згідно управлінських рішень відповідачів, а також звітам про ринкову вартість прав вимоги Банку за кредитними договорами, про які йдеться в позовній заяві;

- не надали жодної оцінки фінансовій звітності позичальників та емітентів цінних паперів, які було придбано або прийнято в забезпечення за рішеннями відповідачів; не дослідили і жодним чином не згадали в оскаржуваних судових рішеннях рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про зупинення обігу цінних паперів, про які йдеться в позові, та про включення деяких емітентів до переліку емітентів з ознаками фіктивності;

- не дослідили рішення спостережної ради та протоколи кредитного комітету Банку на предмет обґрунтованості прийнятих управлінських рішень;

- не дослідили платіжні доручення та меморіальні ордери, що наявні в матеріалах справи та підтверджують пов`язаність контрагентів, які співпрацювали з Банком, між собою та з відповідачами (продавці цінних паперів, позичальники, заставодавці).

11. Приймаючи до уваги обґрунтування скаржником підстав касаційного оскарження, колегія суддів дійшла висновку про те, що матеріали касаційної скарги є достатніми для відкриття касаційного провадження

12. В касаційній скарзі, яка подана 27.04.2021, скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій.

13. Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

14. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 288 ГПК учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 4 ст. 293 цього Кодексу.

15. Скаржник отримав оскаржувану постанову 07.04.2021, що підтверджується копією поштового конверта та даними із сайту "Укрпошти" (трек-номер 0411634193197).

16. Оскільки скаржник подав касаційну скаргу протягом двадцяти днів з дня вручення йому судового рішення, колегія суддів вважає, що клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 119, 234, 235, 287, 288, 290, 294, 301 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Поновити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб строк на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021.

2. Відкрити касаційне провадження у справі № 910/12930/18 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3. Призначити до розгляду справу № 910/12930/18 за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 24.09.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2021 на 07 липня 2021 року о 15:00 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань № 328.

4. Надати учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.07.2021.

5. Явка представників учасників справи не є обов`язковою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді С. Бакуліна

Г. Вронська