Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2010 року. місто Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого судді - Ковальчук Н.М.
суддів – Буцяка З.І., Мельника Ю. М .,
при секретарі – Сеньків Т.Б.
за участю представника позивача - Пашковської Л.В.,
відповідачки - ОСОБА_2,
розглянула цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду від 12 березня 2010 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства „Сарненський завод мостових технологічних конструкцій” до ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру на вселення в гуртожиток та виселення з гуртожитку без надання іншого жилого приміщення,
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Сарненського районного суду від 12 березня 2010 року позов ВАТ „Сарненський завод мостових технологічних конструкцій” задоволено частково, визнано недійсним ордер № 1 від 6 липня 2007 року, виданий ОСОБА_2 на вселення в АДРЕСА_1, виселено ОСОБА_2 з вказаних кімнат гуртожитку з наданням іншої відокремленої кімнати.
ОСОБА_2, не погодившись з рішенням суду, подала апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення є незаконне через неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з”ясування судом обставин, що мають значення для справи. Ухвалюючи рішення, суд не врахував, що вона вселилась в гуртожиток на підставі ордеру, виданого за рішенням правління ВАТ„Сарненський завод мостових технологічних конструкцій”. По питання надання житла спільне засідання правління та профкомітету не приймалось, оскільки гуртожиток до Статутного фонду товариства не увійшов і не був власністю позивача. В колективному договорі Товариства вказано, що профкомітет наглядає за розподілом житла і не приймає рішень відносно цього. Суд безпідставно відхилив клопотання про допит коменданта гуртожитку в якості свідка, оскільки саме вона оформляла документи на вселення. Всі питання по житлу приймає Правління ВАТ. За весь час проживання нараховуються комунальні платежі, платежі сплачуються, що є підтвердженням того, що позивач визнавав законність проживання її в гуртожитку. Судом не враховано, що за повідомленням Фонду держмайна гуртожиток є державною власністю, право власності позивача на гуртожиток у БТІ не зареєстровано.
З цих підстав просить рішення скасувати ухвалити нове рішення про відмову
______________________________________________________________________
справа № 22-697-10 головуючий у першій інстанції Болотвина Л.О.
суддя-доповідач Ковальчук Н.М.
в задоволенні позову.
Заслухавши, пояснення сторін, перевіривши подані докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ордер на вселення ОСОБА_2 у гуртожиток по АДРЕСА_2 виданий з порушенням встановленого порядку без рішення профкомітету, а тому є недійсним і вселення ОСОБА_2 у гуртожиток є незаконним. Однак враховуючи, що вселення відбулося зі згоди адміністрації, то виселення можливе з наданням іншої відокремленої кімнати.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитись не може.
Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як видно з матеріалів справи ордер № 1 від 6 липня 2007 року на вселення в АДРЕСА_1 виданий ОСОБА_2 на підставі рішення адміністрації.
В ст.127 Житлового кодексу України передбачено, що під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети і зареєстровані у виконавчих комітетах районної, міської, районної в місті ради жилі будинки для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання. Порядок надання жилої площі в гуртожитках підприємств, установ, організацій, користування цими гуртожитками визначено в Примірному положенні про гуртожитки, затвердженого постановою Ради міністрів УРСР № 208 від 3 червня 1986 року(далі Положення). Правила визначені в Положенні поширюються на гуртожитки для проживання одиноких громадян і на гуртожитки для проживання малосімейних. Відповідно до п.п.9.10 Положення жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства та профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Судом встановлено, що ВАТ „Сарненський завод мостових технологічних конструкцій” створено 8 липня 1997 року. Приміщення малосімейного гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 не увійшло до статутного фонду Товариства, регіональними відділенням Фонду державного майна України в Рівненській області прийнято рішення про передачу гуртожитку у комунальну власність(а.с.68).
Гуртожиток за адресою АДРЕСА_1 обліковується в Реєстрі об”єктів державної власності, перебуває на балансі у ВАТ „Сарненський завод мостових технологічних конструкцій”, яке є балансоутримувачем приміщення (а.с.69).
Наказом Фонду державного майна України, Міністерства економіки України від 19.05.1999 року № 908/68 „Про управління державними майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі” на ВАТ „Сарненський завод мостових технологічних конструкцій”, як на балансоутримувача, покладена відповідальність за збереження та використання державного майна.
Окремих повноважень щодо поселення та виселення мешканців гуртожитку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 регіональне відділення Фонду державного майна України в Рівненській області позивачу не надавало.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку. що ордер № 1 від 6 липня 2007 року, на вселення ОСОБА_2 в АДРЕСА_1, виданий неповноважною на те особою, а тому з цих підстав такий ордер не можна вважати дійсним.
З огляду на викладене, ВАТ „Сарненський завод мостових технологічних конструкцій” не є власником гуртожитку і не має делегованих йому повноважень щодо вселення у спірне житло та виселення, то у нього також відсутнє право на звернення до суду з даним позовом.
Оскільки суд першої інстанції невірно визначився у правовідносинах, що виникли між сторонами і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.309,316,319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Сарненського районного суду від 12 березня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов відкритого акціонерного товариства „Сарненський завод мостових технологічних конструкцій” до ОСОБА_2 про визнання недійсним ордеру на вселення в гуртожиток та виселення без надання іншого жилого приміщення задовольнити частково.
Визнати недійсним ордер № 1 від 6 липня 2007 року, виданий ОСОБА_2 на вселення в АДРЕСА_1.
В задоволенні позову відкритого акціонерного товариства „Сарненський завод мостових технологічних конструкцій” до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого жилого приміщення відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та рішення апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий підпис Ковальчук Н.М.
Судді: підпис Буцяк З.І.
підпис Мельник Ю.М.
Згідно:Суддя-доповідач Ковальчук Н.М.