АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-а-455/10 Головуючий у суді І інстанції – Г.Г. Юрченко
Категорія: ч.2 ст.121, ч.1 ст.122
КК України Головуючий у суді ІІ інстанції – Г.О.Письменний
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Письменного Г.О.,
суддів Новіцького Е.Й., Ремеза П.М.,
з участю прокурора Замороз О.О.,
захисника-адвоката ОСОБА_3,
за присутності засуджених ОСОБА_4 та
ОСОБА_5,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2010 року, яким
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Петрове Кіровоградської області, українця, громадянина України, такого, що має середню освіту, не одруженого, не працюючого, який проживає по АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч.2 ст.121 КК України до 7 (семи) років позбавлення волі;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця смт. Петрове Кіровоградської області, українця, громадянина України, такого, що має незакінчену вищу освіту, одруженого, та який має на утриманні малолітню дитину, не працюючого, який проживає по АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засуджено за ч.1 ст.122 КК України до 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 до засуджених, на підставі ст.291 КПК України, залишено без розгляду.
ОСОБА_4 визнано винним в умисному нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_5 визнано винним в умисному заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень тому ж потерпілому ОСОБА_7
Встановлено, що злочин вчинено за наступних обставин. 11 серпня 2002 року, близько 01 год. 00 хв., ОСОБА_4 біля приміщення дискотеки по вул. Ілліча в смт. Петрове Кіровоградської області, побачивши бійку, що виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків між його знайомим ОСОБА_5 та ОСОБА_7, та в ході якої ОСОБА_5 наніс удар ОСОБА_7 кулаком в обличчя, підбіг до останніх і вдарив ногою ОСОБА_7 в область голови. Після нанесення удару ОСОБА_4 ОСОБА_7 впав на землю і не рухався. ОСОБА_5 сів на тулуб ОСОБА_7 і наніс йому ще декілька ударів кулаком в область голови, а ОСОБА_4 – наніс ОСОБА_7 ще удар ногою в область голови. З метою припинення бійки до них підійшов ОСОБА_8, який відтягнув ОСОБА_5 від ОСОБА_7 В цей же час з автомобіля ВАЗ 2108, належного потерпілому ОСОБА_7, вийшли ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, після чого ОСОБА_9 та ОСОБА_12 поклали непритомного ОСОБА_7 до автомобіля та відвезли до лікарні. 26 серпня 2002 року ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень помер в Петрівській районній лікарні.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить: вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 24.03.2010 року стосовно обох засуджених скасувати через неправильне застосування судом кримінального закону в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи; постановити новий вирок, перекваліфікувавши дії ОСОБА_5 з ч.1 ст.122 КК України на ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання – 8 (вісім) років позбавлення волі. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що по справі проведено декілька експертних досліджень щодо отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7, проте в основу свого рішення судом покладено висновок повторної судово-медичної експертизи № 680/09 від 21.12.2009 року, а також той факт, що жоден протокол відтворення обстановки та обставин подій не містить вказівок щодо точної локалізації місць прикладення сили. Відтак, вважає кваліфікацію дій ОСОБА_5 неправильною, а призначене йому покарання – занадто м'яким.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію та просив вказаний вирок стосовно ОСОБА_4 залишити без зміни, думку захисника-адвоката ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про залишення вироку районного суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що подання прокурора задоволенню не підлягає з таких підстав.
Висновок суду першої інстанції про винність ОСОБА_4 у нанесенні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого ОСОБА_7, ОСОБА_5 - у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7, за що їх засуджено, є правильний та обґрунтований дослідженими судом доказами.
ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав. З його пояснень вбачається, що бійка відбувалась між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, при цьому ОСОБА_5 кулаком наносив удари ОСОБА_7 Сам він, ОСОБА_4, навіть не підходив до місця, де відбувалась бійка, особисто він ударів ОСОБА_7 не наносив.
ОСОБА_5 свою вину визнав частково та не заперечував своєї участі в бійці з ОСОБА_7, проте вважає, що від нанесених ним ударів смерть потерпілого настати не могла. Як вбачається з його пояснень, конфлікт між ним та ОСОБА_7 виник під час відпочинку в кафе-барі "Ляна", так як останній зробив йому зауваження з приводу поведінки. В іншому кафе-барі, "Хвиля", куди він, ОСОБА_5 після направився, знову зустрів ОСОБА_7 та між ними виникла сварка, а потім – розпочалася бійка. Вирвавшись від ОСОБА_7, він побіг в бік кінотеатру "Інгулець", і між будівлями районної державної адміністрації та кінотеатру, між ними знову виникла бійка. В ході бійки ОСОБА_7 натягнув йому футболку на голову, проте потім він, ОСОБА_5, відчув, що його більше ніхто не тримає, а тому зняв футболку з голови і побачив ОСОБА_7, який лежав нерухомо на землі горілиць. Після чого, він сів потерпілому на живіт та наніс йому ще декілька ударів кулаком в обличчя, в цей час його стягнув з потерпілого ОСОБА_8
Незважаючи на невизнання вини ОСОБА_4 й часткове визнання вини ОСОБА_5, - їх вина в скоєнні кожним з них злочинів доведена дослідженими в судовому засіданні достовірними доказами у справі, і їх дії - ОСОБА_4 - за ч.2 ст.121 КК України, а ОСОБА_5 – за ч.1 ст.122 КК України, - кваліфіковано правильно.
Вину ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доведено: поясненнями свідків в судовому засіданні, показаннями свідків, оголошеними під час судового слідства, протоколами відтворення обстановки та обставин події, висновком судово-медичної експертизи.
Як вбачається із показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_15, під час бійки, яка відбувалась між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, останній наносив удари руками потерпілому в область голови. В ході бійки до ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підбіг ОСОБА_4 та наніс удар ногою ОСОБА_7 в область голови, від чого той упав і більше не здіймався. Після цього, ОСОБА_5 сів на тулуб ОСОБА_7, який лежав горілиць та не рухався, і наніс йому ще декілька ударів кулаком в область голови. ОСОБА_4 в цей момент знову підійшов до непритомного ОСОБА_7 та завдав йому ще ударів ногою в область голови. Потім ОСОБА_5 відтягли від ОСОБА_7, останнього його знайомі поклали до автомобіля ВАЗ 2108 та від'їхали.
Викладені обставини розвитку події підтверджено показаннями свідка ОСОБА_16 (т.1 а.с. 14 – протокол допиту свідка ОСОБА_16.). Факт нанесення тілесних пошкоджень потерпілому ОСОБА_7 саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 доведено також показаннями свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18,ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_10
Обставини нанесення ОСОБА_5 ударів кулаком, а ОСОБА_4 ударів ногою в область голови ОСОБА_7 викладено та підтверджено протоколами відтворення обстановки та обставин події, а саме: протоколом відтворення обстановки та обставин події від 30.05.2008 року за участю свідка ОСОБА_17 (т.2 а.с.407), протоколом відтворення обстановки та обставин події від 30.05.2008 року за участю свідка ОСОБА_14 (т.2 а.с.411); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 30.05.2008 року за участю свідка ОСОБА_13 (т.2 а.с. 416); протоколом відтворення обстановки та обставин події від 30.05.2008 року за участю свідка ОСОБА_8 (т.2 а.с. 429).
Висновком повторної судово-медичної експертизи № 680/09 від 21.12.2009 року, проведеною Державною установою Головного бюро СМЕ МОЗ України, встановлено, що у потерпілого ОСОБА_7 мали місце тілесні ушкодження, зокрема, закрита черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку скронево-тім'яної ділянки справа з крововиливами під тверду, м'яку мозкову оболонки та в м'які тканини голови даної ділянки, які утворились від дії тупого предмету, індивідуальна характеристика якого не знайшла свого відображення в морфологічній характеристиці тілесних ушкоджень, можливо за обставин, на які вказано свідками, а саме - при нанесенні ОСОБА_7 удару ногою по голові. Дана травма має ознаки тяжкого тілесного ушкодження та була безпосередньою причиною смерті ОСОБА_7 Інші наявні у потерпілого тілесні ушкодження, такі як перелом суглобового відростку нижньої щелепи праворуч з припухлістю та крововиливами в м'які тканини ділянки нижньої щелепи, крововиливи в м'які тканини потиличної ділянки, навколо очей, садна шкіри носа, верхніх кінцівок, грудної клітини, рана нижньої губи, - не були небезпечними для життя в момент їх заподіяння. Їх можливе утворення – внаслідок нанесення потерпілому в область голови як ударів ногою, так і кулаками. Зв'язок цих тілесних ушкоджень з настанням смерті ОСОБА_7 відсутній (т.3 а.с. 294).
Доводи прокурора про те, що судом необґрунтовано та безпідставно в основу свого рішення покладено висновки згаданої судово-медичної експертизи та не взято до уваги висновків інших експертних досліджень у справі щодо отримання тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_7, свого підтвердження не знайшли.
Судом першої інстанції, при постановленні вироку, дотримано вимог п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» від 30.05.1997 року, і надано юридичної оцінки кожному з наявних в матеріалах кримінальної справи висновку з точки зору всебічності, повноти й об'єктивності експертного дослідження. При цьому, у контексті ст. 67 КПК України, жоден висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності. Відтак, судом не покладено в основу обвинувачення додатковий висновок судово-медичної експертизи до № 385 від 17.09.2004 року, оскільки його отримано на підставі лише слідчих дій; судом не сприйнято як безспірні висновки комісійної судово-медичної експертизи № 87 від 23.04.2007 року та повторної комісійної судово-медичної експертизи № 168 від 28.11.2008 року, так як між ними виявлено суттєві розбіжності. У відповідності положень п. 17 згаданої вище постанови Пленуму Верховного Суду України, судом надано юридичної оцінки та не взято до уваги як основоположні при постановленні вироку додаткові висновки судово-медичної експертизи до № 385 від 11.01.2007 року та до № 385 від 22.03.2007 року, оскільки експерт у вказаних висновках вийшов за межі своєї компетенції та встановив фактичні обставини справи.
Доводи апеляції щодо неправильного застосування кримінального закону судом першої інстанції в частині кваліфікації дій засудженого ОСОБА_5 є неаргументованими, і також не знайшли свого підтвердження під час перевірки апеляційним судом вироку районного суду. Статтею 121 частиною 2 КК України передбачено відповідальність за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, проте, беручи до уваги зазначені вище обставини, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які беззаперечні фактичні дані з приводу заподіяння ОСОБА_5 потерпілому ОСОБА_7 тілесного ушкодження саме такого ступеня тяжкості.
Викладені у вироку висновки про винність ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та ОСОБА_5 у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України при обставинах, вказаних у даному вироку, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказах, які в повному обсязі були досліджені судом першої інстанції, узгоджуються між собою.
При вирішенні питання про міру покарання, суд першої інстанції у відповідності зі ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинів, дані, що характеризують їх особу, обставини, що пом’якшують покарання, та призначив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання, яке є достатнім та необхідним для виправлення.
Враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 362, 365,366 КПК України,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді кримінальної справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2010 року щодо засуджених ОСОБА_4 за ч.2 ст.121 КК України і ОСОБА_5 за ч.1 ст.122 КК України залишити без зміни.
Судді: / підписи/
Згідно оригіналу:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області Г.О. Письменний