Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого Іващука В.А.,
суддів: Вавшка В.С., Колоса С.С.,
при секретарі Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області на постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 27 серпня 2009 року,
у с т а н о в и л а :
Постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 27 серпня 2009 року позов задоволено частково.
Поновлено строк звернення до суду.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсій ОСОБА_5 починаючи з 9 липня 2007 року по 31 травня 2009 року відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Стягнуто з управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області 3 грн. 40 коп. державного мита в дохід держави.
В решті позову відмовлено.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи із наступного.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_5 має статус “дитини війни” у відповідності до положень Закону України “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон) та має право на пільги, передбачені цим Законом.
Встановлено і не заперечується сторонами, що позивачці у 2007, 2008 та у 2009 роках відповідачем не було нараховано та не виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 Закону.
Разом із тим слід враховувати, що у 2008 році право на 30% підвищення пенсії, в силу положень статті 6 вказаного Закону, у позивачки виникло з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, яким визнано неконституційним п.41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік”, обмежуючий вказане право позивачки.
У 2009 році відсутні акти законодавства України за якими позивачці може бути нараховане підвищення пенсії саме у такому розмірі, який вона зазначає.
Суд неправильно визначився із початком перебігу строку, з якого слід перерахувати пенсію з урахуванням вказаного 30% підвищення до пенсії позивачці, оскільки, виходячи із аналізу вказаних вище законодавчих актів вимоги позову за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року та за період з 1 січня 2009 року по 31 травня 2009 року не можуть бути задоволеними.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів визнала частково обґрунтованими, а саме доводи щодо безпідставно вирішеної судом вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці за період з 1 січня 2008 року по 21 травня 2008 року та за період з 1 січня 2009 року по 31 травня 2009 року.
Також вбачається, що судом, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, безпідставно стягнено з відповідача державне мито на користь держави в сумі 3 грн. 40 коп., оскільки Пенсійний фонд України та його органи на місцях звільнені від сплати державного мита (п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»).
Інші ж доводи апеляційної скарги щодо судового рішення, в його решті, є непереконливими. Зокрема непереконливими є доводи апеляційної скарги про безпідставність задоволених судом позовних вимог у зв’язку з неврегульованістю у законодавстві України цих спірних питань. Вказані спірні питання не можуть бути не вирішеними за наявності спеціального Закону та даних у ньому державою гарантій пенсіонерам щодо отримання підвищення пенсії у відповідних розмірах та за наявності необхідних передумов.
Доводи апеляційної скарги щодо решти вирішених судом питань не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Виходячи із Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаними із соціальними виплатами” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, апеляційні скарги на постанови судів у адміністративних справах розглядаються загальними апеляційними судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України з перевіркою дотриманням судом першої інстанції положень КАС України.
Із матеріалів справи не вбачається, що при розгляді справи судом першої інстанції були порушені норми матеріального права, положення КАС України щодо вирішеної решти вимог позову, що призвели до неправильного вирішення спору, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом вказаних норм не можна визнати обґрунтованими і такими, що дають підстави для скасування судового рішення.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Оскаржуване судове рішення в частині, що підлягає залишенню без змін, є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже постанова суду підлягає зміні в частині періодів, в яких судом зобов’язано відповідача здійснити перерахунки пенсії позивачці. Також судове рішення підлягає зміні в частині розподілу судових витрат з виключення з резолютивної частини постанови суду вказівки щодо розподілу судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ” від 18 лютого 2010 року №1681- VI, ст. 15, ст. 303, п.3 ч.1 ст. 307, ст.313, ч.2 ст.314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області задовольнити частково.
Постанову Немирівського районного суду Вінницької області від 27 серпня 2009 року у цій справі змінити.
Викласти абзац 3 (три) резолютивної частини постанови про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачці у наступній редакції :
«Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі Вінницької області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_5 починаючи з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року з урахуванням підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з відповідною виплатою різниці після здійсненого перерахунку».
Виключити з постанови суду абзац 4 резолютивної частини про стягнення з відповідача державного мита в дохід держави.
В решті залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двох місяців може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.
Судді: /підпис/ В.А. Іващук
/підпис/ В.С. Вавшко
/підпис/ С.С. Колос
З оригіналом вірно: