АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-2588/2010 р. Головуючий у 1-й інстанції: Кіяшко В.О.
Суддя-доповідач: Сапун О.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
Суддів: Сапун О.А.
Краснокутської О.М.
При секретарі: Мосіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, придбаного під час перебування у фактичних шлюбних відносинах, -
ВСТАНОВИЛА :
07 листопада 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку, придбаного під час перебування у фактичних шлюбних відносинах.
Зазначала, що з квітня 2003 року вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_4, мала з ним спільний бюджет, вела сумісне господарство, разом вирішували питання виховання її доньки від попереднього шлюбу. На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 16 квітня 2004 року за спільні кошти вони придбали житловий будинок АДРЕСА_1. Проте право власності на куплений будинок було зареєстровано тільки за ОСОБА_4, так як вона знаходилась на останніх днях вагітності та не мала можливості брати участь у оформленні угоди. Після укладання договору вони вселились у будинок та зареєструвались в ньому.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_5, а 22 травня 2004 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб.
По причині неправильної поведінки ОСОБА_4, зловживання ним спиртними напоями та поганого ставлення до дітей, вона змушена була покинути спірний будинок.
23 січня 2007 року шлюб між нею та ОСОБА_4 розірвано, однак відповідач в добровільному порядку не бажає розділити їх спільне майно.
Посилаючись на зазначені обставини, просила суд встановити факт її проживання однією сім’єю з відповідачем без реєстрації шлюбу, визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_1, який був придбаний під час перебування у фактичних шлюбних відносинах за спільні кошти.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 березня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду наданим доказам, а також допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 березня 2010 року скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши доводи ОСОБА_3 та її адвоката, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до положень статей 213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності – на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; наявность інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте ухвалене рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
ОСОБА_3 на підставі пункту 5 частини 1 статті 256 ЦПК України просила встановити факт її поживання однією сім’єю з ОСОБА_4 без шлюбу. При цьому посилалась на те, що з відповідачем з квітня 2003 року мали спільний бюджет, вели сумісне господарство, разом вирішували питання виховання її доньки від попереднього шлюбу. У серпні 2003 року переїхали з м. Запоріжжя до села Петро-Михайлівка Вільнянського району Запорізької області, де спочатку винаймали будинок АДРЕСА_2, а 16 квітня 2004 року за спільні кошти придбали будинок АДРЕСА_1.
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вона не надала доказів існування між нею та відповідачем сімейних відносин, наявності спільного бюджету.
Між тим, суд не взяв до уваги той факт, що відповідач ОСОБА_4 погоджувався частково з позовними вимогами. Так, у запереченнях від 08 грудня 2008 року, поданих до суду першої інстанції, він вказував, що проживав з позивачкою. У серпні 2003 року вони переїхали з міста Запоріжжя до села Петро-Михайлівка, де жили разом і винаймали будинок. ІНФОРМАЦІЯ_1 року у них народився син ОСОБА_5, а 22 травня 2004 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 ( а. с. 16-17,121 ).
Згідно статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Судом з’ясовано, що на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, укладеного 16 квітня 2004 року, ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_4 купив за 18 550 грн. жилий будинок АДРЕСА_1
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на Ѕ частину жилого будинку АДРЕСА_1, як на майно, придбане у період перебування з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції послався на те, що спірний жилий будинок придбаний за кошти матері відповідача ОСОБА_7 і тільки оформлений на ім’я ОСОБА_4
Однак цей висновок зроблено без повного з’ясування обставин справи та прав і обов’язків сторін, а також без визначення кола осіб, яких необхідно залучити до участі у вирішенні даного спору.
З пояснень відповідача дійсно вбачається, що гроші у матері ОСОБА_7 на придбання будинку були взяті в борг.
Між тим, згідно положень частини 2 статті 74, частини 4 статті 65 СК України, договір, укладений в інтересах сім’ї жінкою або чоловіком, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі меж собою, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо вказане майно використовується в інтересах сім’ї.
Суд з достатньою повнотою не з’ясував для яких цілей і в інтересах кого був придбаний спірний будинок, на яких умовах, ким він використовувався, та не пересвідчився, виходячи з пояснень ОСОБА_4 та положень статей 1046,1049,1050 ЦК України, яка домовленість була між сторонами та ОСОБА_7 щодо обов’язків по поверненню боргу.
Крім того, за змістом пункту 21 постанови № 11 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року, у випадках, коли поділ майна зачіпає інтереси третіх осіб, суду належить обговорювати питання про залучення до розгляду спору всіх заінтересованих осіб, у відповідності до положень статті 126 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебуває на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_8, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 16 квітня 2004 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, та визнання за нею права власності на жилий будинок АДРЕСА_1 ( а. с. 86,89 ).
Тобто правовідносини за вказаними цивільними справами виникли між тими самими сторонами щодо одного і того ж предмету спору, тому згідно положень статті 126 ЦПК України їх доцільно об’єднати в одне провадження і розглядати спільно.
Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 311 ЦПК України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про скасування рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
Оскільки допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального і процесуального права призведи до неправильного вирішення справи, однак не можуть бути виправленц апеляційним судом, постановлене по спору рішення необхідно скасувати, спір направити до Вільнянського районного суду Запорізької області на новий розгляд у іншому складі суду.
При новому розгляді необхідно врахувати викладене, вжити всі передбачені законом заходи до повного, всебічного і об’єктивного з’ясування фактичних обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від установленого вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 307,311,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 березня 2010 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд у іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий :
Судді :