АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2759/2010 р.                 Головуючий у 1-й інстанції: Прінь І.П.

Суддя-доповідач: Сапун О.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 червня 2010 року                             м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Пільщик Л.В.

Суддів:                Сапун О.А.

                             Краснокутської О.М.

При секретарі:    Петровій О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про визнання заповіту недійсним, -

ВСТАНОВИЛА :

22 вересня 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6, про визнання заповіту недійсним.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла її рідна сестра ОСОБА_7 Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. У встановлений законом строк вона, як спадкоємець другої черги, звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Крім неї спадкоємцем другої черги є також рідний брат ОСОБА_5. Згодом їй стало відомо, що сестра незадовго до своєї смерті залишила заповіт, яким усе своє майно заповідала ОСОБА_4 Під час складання заповіту її сестра хворіла на онкологічне захворювання, крім цього в неї розвивався кардіосклероз СНІБ, вона хворіла також на цукровий діабет другого ступеню тяжкості. На день посвідчення заповіту у сестри спостерігався процес психічного розладу, тому внаслідок цих захворювань вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керуватися ними під час підписання заповіту.

Посилаючись на зазначені обставини, просила на підставі частини 1 статті 225 ЦК України визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 04 грудня 2007 року, яким вона заповіла належне їй майно ОСОБА_4

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

На зазначене рішення ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду наданим доказам та вимогам закону, просила рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2010 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції у іншому складі суду.

В судове засідання апеляційного суду Запорізької області сторони та інші учасники процесу не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, причини неявки суду не сповістили.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Пунктом 1 сатини 1 статті 307, статтею 308 ЦПК України передбачено, що на наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін, якщо визнає, що воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом з’ясовано, що ОСОБА_7  на праві власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_1, в якій вона проживала одна.

04 грудня 2007 року ОСОБА_7  оформила заповіт, яким все належне їй майно заповіла ОСОБА_4 - рідній сестрі її померлого чоловіка ОСОБА_8 Заповіт записаний і посвідчений приватним нотаріусом та внесений 04 грудня 2007 року до Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) ( а. с. 9-13,24,26,54-58,66 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_7 померла ( а. с. 7,60-61 ).

У визначений законом строк до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулися спадкоємець за заповітом ОСОБА_4, та спадкоємці другої черги за законом – сестра спадкодавця ОСОБА_3 та брат ОСОБА_5 ( а. с. 48-52 ).

Оспорюючи заповіт, оформлений 04 грудня 2007 року від імені ОСОБА_7, ОСОБА_3 зазначала, що на момент вчинення правочину спадкодавець перебувала у такому психічному стані, що не могла усвідомлювати значення своїх дій та не могла керувати ними. Тому просила визнати його недійсним на підставі частини 1 статті 225 ЦК України.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З метою перевірки доводів позивачки та за її клопотанням судом ухвалою від 28 липня 2009 року була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза. Згідно акту № 701 від 03 листопада 2009 року посмертної судово-психіатричної експертизи, яка проведена на підставі ухвали суду експертною комісією Комунальної установи «Обласна психіатрична лікарня» Запорізької обласної ради, ОСОБА_7 в момент посвідчення заповіту 04 грудня 2007 року хронічним психічним захворюванням на страждала, а виявляла астенічний синдром. Винести остаточне рішення чи могла ОСОБА_7 розуміти значення своїх дій і керувати ними на момент 04 грудня 2007 року не виявилося можливим по причині відсутності описів її психічного стану ( а. с. 131-137,149-157 ).

Відповідно до положень частини 6 статті 147, статті 212 ЦПК України висновок експертизи суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні спору були допитані також ряд свідків, у тому числі лікар ОСОБА_9, яка спостерігала хвору ОСОБА_7 за місцем проживання, приватний нотаріус ОСОБА_10, яка оформляла заповіт, сусіди спадкодавця та інші особи, з пояснень яких суд, оцінивши всі надані по справі докази в їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що при оформленні заповіту волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі, а підстави для визнання правочину недійсним відсутні ( а. с. 84-100,150-157, записи судових засідань на носії інформації а. с. 136 ).

Рішення відповідає наданим доказам, вимогам закону, підстав для його скасування і передачі справи на новий розгляд колегія суддів не вбачає.

Посилання у апеляційній скарзі на порушення прав третьої особи ОСОБА_6, суд не бере до уваги, оскільки у апелянта немає повноважень на представництво інтересів третьої особи.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що справа вирішена неправильно.

Керуючись ст.ст. 307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 березня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

Головуючий :

Судд і :