Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц-500/2010р. Головуючий у першій
інстанції Левадко С.І.
Категорія Доповідач у апеляційній
інстанції Єфімова В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 квітня 2010 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого: Єфімової В.О.,
суддів: Зотова В.С., Косенко А.М.,
при секретарі: Маслові О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі на постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Пенсійного фонду України в м.Севастополі про визнання дій неправомірними, примушення здійснити перерахунок допомоги, стягнення недоплаченої соціальної допомоги,
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя, у якому просив
визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя по виплаті позивачу з 22.05.2008 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі, менш ніж 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України „Про обов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність;
зобов’язати відповідача провести з 22.05.2008 року нарахування ОСОБА_4 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % за віком відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, рішення Конституційного суду України № 10-рп/208 від 22.05.2008 року, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленої ст.28 Закону України „Про обов’язкове державне пенсійне страхування” з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, яки втратили працездатність;
стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену з 22.05.2008 року щомісячну надбавку до пенсії у розмірі, встановленому Законом України „Про соціальний захист дітей війни”.
Вимоги позову мотивовані тим, що рішенням № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року Конституційний суд України визнав неконституційними положення п.41 розділу ІІ Закону України N 107-VI від 28 грудня 2007 року „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно з яким текст ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено в іншої редакції, відповідно до якої відповідач щомісячно сплачував позивачу підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків до мінімального розміру пенсії за віком. Таким чином, відповідач зобов’язаний був здійснити перерахування розміру пенсії, тобто привести у відповідність з рішенням Конституційним рішенням суду України розмір виплати його підвищення до пенсії. Але відповідач ігнорує зазначене рішення Конституційного суду України, порушу конституційні права і свободи позивача, позбавляє його законного права на отримання перерахованого підвищення до пенсії.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 вересня 2009 року по справі проведена заміна первинного відповідача Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Севастополя на Головне управління Пенсійного фонду України у м.Севастополі.
Постановою Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 листопада 2009 року , ухваленою у порядку письмового провадження, позов ОСОБА_4 задоволений частково. Постановлено визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у м.Севастополі щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, за період з серпня 2008 року по 31.10.2009 року - протиправною. На відповідача покладено зобов’язання нарахувати та виплатити позивачу недоплачене підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з серпня 2008 року по 31.12.2008 року у розмірі 491 грн. 60 коп. та з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року у розмірі 996 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу у якій ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення з підстав невідповідності нормам матеріального права та ухвалення нового про залишення позовних вимог позивача без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді – доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши доводи апеляційної скарги вважає, що остання підлягає відхиленню з таких підстав.
Зі справи видно, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється пенсіонером за віком, має статус дитини війни ( а.с.2,3 ), відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, на виплату передбаченої ст.6 цього Закону щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, якій у 2008 році мав наступні розміри: з 1 січня – 470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня – 482грн., з 1 жовтня 498грн.
Відповідно до ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений на рівні 573грн.
Як вбачається зі справи, та не спростовувалося сторонами (а.с.14) , у 2008-2009 роках відповідач фактично виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Суд правильно оцінив викладене і ту обставину, що зі справжнім позовом ОСОБА_4 звернувся лише 21.08.2009 року (а.с.1) , тобто з пропуском річного строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, та не надав доказів поважності причин пропуску строку і, обґрунтовано ухвалив постанову про часткове задоволення вимог, та стягнення на користь позивача недосплаченої щомісячної державної соціальної допомоги за період з серпня 2008 року по 31.12.2008 року в сумі 491грн.60коп.((482х2+498х3)х20%) та з 01.01.2009 року по 31.10.2009 року у розмірі 996 грн. ((498х10)х20%).
Підстав для скасування або зміни постанови колегія не вбачає, оскільки остання не суперечить вимогам ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік ” та ст.99 КАС України.
Доводи відповідача висновків суду не спростовують, підставою для скасування постанови не являються, так як право громадян на отримання державних соціальних гарантій не може бути обмежено відсутністю фінансування.
Керуючись викладеним, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314 ЦПК України, судова колегія,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у м. Севастополя – відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м.Севастополя від 02 листопада 2009 року - залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду України протягом 2-х місяців із дня набрання чинності.
Головуючий: В.О.Єфімова
Судді: В.С.Зотов
А.М.Косенко