Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючого Вавшка В.С.,
суддів: Колоса С.С., Іващука В.А.,
при секретарі: Липач Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу:
за позовом Виконавчого комітету Жмеринської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна,
за апеляційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2010 року,
у с т а н о в и л а :
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2010 року позов Жмеринської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено : визнано недійсним договір дарування укладений 21 вересня 2006 року та визнаний рішенням Третейського суду при Вінницькій товарній універсальній біржі від 26.09.2006 року в частині передачі ОСОБА_7 у власність ОСОБА_6 і ОСОБА_5 торгового залу 1-4 площею 70,6 м.кв., котельної 1-5 площею 6,7 м.кв., загальною площею 77,3 м.кв., які є частиною магазину з прибудовами, що розташоване в АДРЕСА_1. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
На це рішення ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та просять ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник позивача заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що оспорюваний договір дарування не був нотаріально посвідчений, чим порушені вимоги ст.719 ЦК України, крім того під час його укладення сторони не мали наміру створити правових наслідків, обумовлених умовами договору, а тому він є фіктивним.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обгрунтованим є рішення, яке ухвалено на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджені тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про третейські суди» третейський суд утворюється та діє на принципах: законності; незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; обов'язковості для сторін рішень третейського суду тощо.
Колегією суддів встановлено і це не оспорюється сторонами, що договір дарування укладений 21 вересня 2006 року між ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 був визнаний дійсним рішенням Третейського суду при Вінницькій товарній універсальній біржі від 26.09.2006 року. На підставі вказаного рішення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 20.10.2006 року було видане реєстраційне посвідчення про реєстрацію за ними на праві власності спірних приміщень.
Колегією суддів встановлено, що жодна із сторін не зверталась до компетентного суду із заявою про скасування зазначеного вище рішення третейського суду, як окремо так і під час розгляду цієї справи.
За вказаних обставин звернення з позовом про визнання договору дарування недійсним є можливим лише в тому випадку, якщо рішення третейського суду з цього приводу буде скасовано компетентним судом у відповідності з порядком, визначеним ст.51 Закону України «Про третейські суди».
Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції порушив вимоги ст.4, 50, 51 Закону України «Про третейські суди», безпідставно вдався до юридичної оцінки рішення третейського суду за відсутності відповідної заяви про скасування цього рішення та визнав недійсним правочин, який вже був визнаний дійсним рішенням суду.
Судом першої інстанції також не була врахована та обставина, що ОСОБА_7 на підставі рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 13.07.2006 року був визнаний власником приміщень торгового залу 1-4 площею 70,6 м.кв. і котельної 1-5 площею 6,7 м.кв., загальною площею 77,3 м.кв., які є частиною магазину з прибудовами, що розташоване в АДРЕСА_1 , які в послідуючому подарував своїм синам. Вказане рішення набуло законної сили і є обов’язковим для виконання всіма фізичними та юридичними особами.
Тобто, на час укладання договору дарування відповідач ОСОБА_7 був повноправним власником зазначених вище приміщень і мав право на їх відчуження.
Судом першої інстанції не наведено доказів того, що оспорюваний договір дарування порушує права та інтереси позивача, що б давало останньому право на подання відповідного позову. Навпаки, у справі наявна постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2007 року, якою скасована постанова господарського суду Вінницької області від 07.11.2006 року в адміністративній справі №2/290-06 та ухвалено в цій справі нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позову Жмеринського міжрайонного прокурора, поданого в інтересах виконавчого комітету Жмеринської міської ради до ОСОБА_7 про зобов’язання провести перебудову приміщень, які були об’єктом договору дарування (т.1 а.с.112-115).
Окрім того, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції визнано оспорюваний договір дарування недійсним з підстав недодержання сторонами вимог про нотаріальне посвідчення правочину та фіктивності правочину, при цьому суд також приходить до висновку, що договір дарування від 21.09.2006 року є неукладеним. Вказані висновки суду суперечать одне одному оскільки не можливо визнати недійсним правочин, якщо він не був укладений.
За вказаних обставин колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції не були застосовані норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, а висновки суду прямо суперечать встановленим під час судового розгляду обставинам справи, а тому оскаржуване рішення в силу ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 309, ст.ст.313 – 315 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Виконавчого комітету Жмеринської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання недійсним договору дарування нерухомого майна – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного суду України.
Головуючий суддя :
Судді: