ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/13078/20Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М.

Провадження № 22-ц/817/506/21 Доповідач - Костів О.З.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Іванюта О.М.

сторін:

позивачки - ОСОБА_1 ,

представника позивачки - ОСОБА_2 ,

представників відповідача - Новака А.А., Яковюк Л.Ю.

розглянувши в режимі відеоконференції цивільну справу № 607/13078/20 за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2021 року, ухвалене суддею Грицай К.М., повний текст якого складено 15 березня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі - АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України») про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилалася на те, що 10 липня 2020 року її звільнено з роботи на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України - за угодою сторін, згідно наказу №62-К від 08 липня 2020 року. Вважає своє звільнення незаконним, оскільки перед написанням заяви про звільнення з роботи протягом тривалого часу вона зазнавала систематичного психологічного тиску з боку керівництва відповідача ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція». Зазначила, що 08 липня 2020 року вона змушена була подати заяву про звільнення з роботи за згодою сторін з 10 липня 2020 року, яка нею відкликана 09 липня 2020 року. АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція», не зважаючи на відкликання нею своєї заяви про звільнення, з 10 липня 2020 року звільнило її з роботи за абсолютної відсутності її волевиявлення на звільнення з роботи.

У зв`язку з викладеним позивачка просила суд скасувати наказ про звільнення її з роботи, поновити на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2021 року позов задоволено.

Скасовано наказ тимчасово виконуючого обов`язки менеджера (філії) ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Тернопільська регіональна дирекція» ОСОБА_6 №62-к від 08 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади редактора творчої групи «Ранок» ТО телерадіопрограм, 10 липня 2020 року за угодою сторін, пункт 1 частина перша стаття 36 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді редактора творчої групи «Ранок» телерадіопрограм у філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція» з 11 липня 2020 року.

Стягнуто з АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 11 липня 2020 року до 04 березня 2021 року в сумі 82000 грн. 00 коп. Дану суму виплат зазначено без урахування податків та зборів.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, 25 березня 2021 року АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та 15 квітня 2021 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Варода П.Б. подали на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» мотивована тим, що суд на стадії підготовчого провадження не з`ясував, чи зазначено позивачем такі підстави позову, як відсутність повноважень у т.в.о. менеджера філії та неотримання згоди продюсера на звільнення працівника творчого блоку. Відповідно, суд першої інстанції не з`ясував, чи заперечує відповідач такі підстави позову та якими доказами обґрунтовує свої заперечення. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів наявність у т.в.о менеджера (філії) ОСОБА_6 повноважень на підписання наказу про звільнення, а також дотримання процедури звільнення, шодо наявності подання продюсера філії. Звертає увагу на те, що розглянувши позов з інших підстав ніж ті, які зазначені у позові, суд вийшов за межі позовних вимог. При цьому будь-яких письмових заяв про зміну підстав позову позивачем не подано. Зазначає, що т.в.о. менеджера (філії) ОСОБА_6 уповноважений звільняти працівників філії. Крім того, менеджером (філії) ОСОБА_6 дотримано порядок звільнення творчого працівника філії ОСОБА_1 . Вказує, що заява про звільнення за угодою сторін написана працівником добровільно, спільно з роботодавцем узгоджено дату звільнення, на підставі чого внесено подання та видано відповідний наказ про звільнення ОСОБА_1 № 62-К від 08 липня 2020 року. Отже, відповідно до п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України звільнення позивача ОСОБА_1 проведено правомірно та із дотриманням вимог КЗпП України.

У зв`язку з викладеним просить апеляційний суд cкасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2021 та постановити нове, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.

Також в апеляційній скарзі АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» заявлено клопотання про долучення до справи нових доказів для спростування висновків суду першої інстанції щодо обставин, які не були заявлено в якості підстав позову (щодо відсутності у т.в.о. менеджера філії повноважень на підписання наказу про звільнення та неотримання згоди продюсера на звільнення працівника творчого блоку).

Апеляційна скарга позивачки ОСОБА_1 мотивована тим, що її звільнення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України відбулося незаконно у зв`язку з відсутність згоди (вільного волевиявлення) на звільнення з роботи зі сторони позивачки внаслідок застосування до неї психологічного тиску і дискримінації за віком з боку відповідача.

У зв`язку з викладеним просить апеляційний суд рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2021 року змінити в мотивувальній частині з підстав, наведених у даній апеляційній скарзі.

19 квітня 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Вароди П.Б. надійшов відзив на апеляційну скаргу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України».

Відзив мотивований тим, що у Положенні про філію ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» не вказано, яка саме посадова особа виконує обов`язки менеджера філії у разі його відсутності.

У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» залишити без задоволення.

29 квітня 2021 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Відзив мотивований тим, що з матеріалів справи не вбачається та позивачем не доведено факту написання ОСОБА_1 заяви про звільнення під тиском роботодавця без її вільного волевиявлення.

У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Варода П.Б. свою апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній. Проти апеляційної скарги АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та клопотання про долучення до справи нових доказів заперечили.

Крім цього, ОСОБА_1 повідомила, що протягом останнього часу керівництво позивача до неї упереджено ставилося. 08 липня 2020 року вона запізнилася на роботу та через це в неї виникла конфліктна ситуація з керівництвом, в зв`язку із чим, будучи в емоційно збудженому стані, вона написала заяву про звільнення за згодою сторін, яку на наступний день відкликала.

Представники відповідача АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» - адвокати Новак А.А., Яков`юк Л.Ю. свою апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені в ній, а також просили задовільнити клопотання про долучення нових доказів. Проти апеляційної скарги ОСОБА_1 заперечили.

З приводу клопотання АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про долучення до справи нових доказів задоволено апеляційний суд зазначає, що у відповідності до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Оскільки докази, які відповідач просить долучити до справи, стосуються спростування висновків суду першої інстанції щодо обставин, які не були заявлено в якості підстав позову, колегія суддів вказане клопотання задовольнила.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, при цьому апеляційна скарга АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

Згідно Трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 01 жовтня 2015 року була прийнята на роботу у порядку переведення на посаду ведучої програм відділу художніх культурологічних та просвітницьких програм творчо-виробничого об`єднання телевізійних програм у Філію Національної телекомпанії України «Тернопільська регіональна дирекція», відповідно до наказу № 1-К від 01 жовтня 2015 року.

19 січня 2017 року, у зв`язку з перетворенням Національної телекомпанії України в ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» філія Національної телекомпанії України «Тернопільська регіональна дирекція» перейменована у філію ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція», згідно наказу № 1 від 19 січня 2017 року.

В подальшому, 18 грудня 2017 року, на підставі наказу № 68 від 12 грудня 2017 року, ОСОБА_1 переведена на посаду редактора творчого об`єднання « Ранок ».

23 квітня 2018 року позивачка переведена на посаду редактора творчої групи «Ранок» ТО телерадіопрограм (т.1 а.с.17-19).

08 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до т.в.о. менеджера філії ПАТ «НСТУ» «Тернопільська регіональна дирекція» ОСОБА_6 із заявою про звільнення за згодою двох сторін 10 липня 2020 року (т.1 а.с.98).

В цей же день т.в.о. менеджера (філії) ПАТ «НСТУ» ОСОБА_6 на вказаній заяві зазначив резолюцію «До наказу звільнити 10.07.2020 р.».

На підставі наказу Філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція» про звільнення ОСОБА_1 №62-К від 08 липня 2020 року, який підписаний т.в.о. менеджера філії ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , редактора творчої групи «Ранок» ТО телерадіопрограм, на підставі заяви від 08 липня 2020 року, звільнено 10 липня 2020 року за угодою сторін, п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України (т.1 а.с.13).

09 липня 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до Філії ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція» із заявою про відкликання своєї заяви про звільнення з роботи за згодою двох сторін, оскільки вона була написана під тиском (т.1 а.с.14).

На вказану заяву ОСОБА_1 від 09 липня 2020 року про відкликання заяви про звільнення, т.в.о. менеджера філії ОСОБА_6, у письмовій формі повідомив ОСОБА_1 про відмову у її проханні про відкликання заяви про звільнення та зазначив, що звільнення ОСОБА_1 відбудеться у визначений та спільно погоджений термін, тобто 10 липня 2020 року (т.1 а.с.15).

10 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Тернопільського ВП ГУНП в Тернопільській області про притягнення керівництва філії до кримінальної відповідальності за перевищення службових повноважень та порушення трудового законодавства (т.1 а.с.16).

Зі змісту повідомлень у соціальних мережах «Фейсбук» в мережі Інтернет вбачається, що у період 2019-2020 роки були поширені публікації від імені ОСОБА_1 (т.1 а.с.22-66).

Також апеляційним судом встановлено, що відповідно до пункту 4.7 строкового трудового договору № 05-стд з менеджером філії ПАТ «НСТУ» від 16 лютого 2018 менеджер визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки відповідно до графіка відпусток, який узгоджується із виконавчим директором ПАТ «НСТУ». Менеджер одночасно надає пропозиції щодо кандидатури особи, яка буде виконувати його обов`язки на час перебування у відпустці.

12 червня 2020 року менеджер філії ОСОБА_8 звернувся із заявою до голови правління ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» ОСОБА_9 про надання щорічної відпустки з 29 червня 2020 року тривалістю 19 календарних днів. У даній заяві ОСОБА_8 запропонував виконання обов`язків на період його відпустки покласти на головного інженера філії ОСОБА_6 (т.1 а.с.219).

На заяві міститься резолюція «До наказу», що свідчить про погодження відпустки та погодження покладення обов`язків на запропонованого працівника.

На підставі наказу ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про надання відпустки № 35-вр від 12 червня 2020 року, який підписаний головою правління ОСОБА_9 , ОСОБА_8 надано щорічну відпустку з 29 червня 2020 року по 17 липня 2020 року (т.1 а.с.220).

Відповідно до наказу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Тернопільська регіональна дирекція» про надання відпустки №51-в від 18 червня 2020 року, який підписано менеджером філії ОСОБА_8 , виконання обов`язків менеджера філії на період відпустки ОСОБА_8 покладено на головного інженера ОСОБА_6 (т.1 а.с.221).

17 червня 2020 року ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» видано довіреність № 01-8/41, згідно п.8 якої ОСОБА_6 надано право за поданням продюсера філії призначати та звільняти творчих працівників філії (т.1 а.с.222-225).

08 липня 2020 року продюсером (філії) Биндас З.Ю. надано подання про звільнення ОСОБА_1 . На поданні зазначено резолюцію «провідному фахівцю (з кадрів) ОСОБА_10 до наказу 08 липня 2020 року (т.1 а.с.235).

З наведеного вбачається, що на момент виникнення спірних правовідносин т.в.о. менеджера (філії) ОСОБА_6 був уповноважений звільняти працівників філії.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає, або на яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Пунктами 8, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові. Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Протоколом правління ПАТ «НСТУ» від 06 листопада 2017 року № 24 у редакції від 15 січня 2018 року № 35 затверджено Положення про філію ПАТ «НСТУ» «Тернопільська регіональна дирекція» (т.1 а.с.83-90).

Із п.5.1 Положення вбачається, що керівництво та управління Філією здійснює менеджер (філії), який призначається в порядку, встановленому внутрішніми документами ПАТ «НСТУ» з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Питання діяльності Філії, пов`язані з виробництвом контенту (окрім інформаційних програм), добором та управлінням творчими працівниками (далі-творчий блок) здійснює продюсер.

Відповідно до п.5.3 Положення про філію ПАТ «НСТУ» «Тернопільська регіональна дирекція», Менеджер (філії) на підставі виданої ПАТ «НСТУ» довіреності призначає на посаду та звільняє з посади менеджера напрямку (з фінансових питань) за погодженням з виконавчим директором ПАТ «НСТУ» та інших працівників. За погодженням продюсера (філії) менеджер (філії) призначає та звільняє творчих працівників філії.

Згідно п. 5.5.8 та п. 5.5.10 Положення про філію ПАТ «НСТУ» «Тернопільська регіональна дирекція», Менеджер (філії): видає та підписує накази і розпорядження, обов`язкові для виконання структурними підрозділами та працівниками Філії, в порядку, встановленому внутрішніми документами ПАТ «НСТУ», та контролює їхнє виконання (накази та розпорядження, що стосуються творчого блоку вносяться продюсером філії); призначає та звільняє, в тому числі й за поданням продюсера (філії), працівників Філії в порядку передбаченому внутрішніми документами ПАТ «НСТУ» з дотриманням вимог чинного законодавства України, за формою встановленою відповідними органами ПАТ «НСТУ» системою оплати праці працівників Філії на інших осіб, яких залучають до роботи, в установленому порядку вирішує питання заохочення або притягнення до відповідальності; ті самі дії стосовно творчих працівників Філії, які виробляють медіаконтент, менеджер (філії) вчиняє на підставі відповідного подання продюсера (філії).

Відповідно до п. 5.9.10 вищевказаного Положення, Продюсер (філії) відбирає творчих працівників Філії, готує подання менеджеру (філії) на призначення та звільнення творчих працівників Філії, в порядку передбаченому внутрішніми документами ПАТ «НСТУ» з дотриманням вимог чинного законодавства України, за формою встановленою ПАТ «НСТУ», системою оплати праці працівників Філії та інших осіб, яких залучають до роботи, в установленому порядку вирішує питання щодо їхнього заохочення або притягнення до відповідальності.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів наявність у т.в.о менеджера (філії) ОСОБА_6 повноважень на підписання наказу про звільнення, оскільки 17 червня 2020 року ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» видано довіреність №01-8/41, пунктом 8 якої ОСОБА_6 надано право за поданням продюсера філії призначати та звільняти творчих працівників філії.

Враховуючи викладені обставини, помилковим є висновок суду першої інстанції, що т.в.о. менеджером (філії) ОСОБА_6 не дотримано порядок звільнення творчого працівника філії ОСОБА_1 .

Доводи представника позивачки про те, що звільнення позивачки ОСОБА_1 з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України відбулося незаконно у зв`язку з відсутність згоди (вільного волевиявлення) на звільнення з роботи зі сторони позивачки внаслідок застосування до неї психологічного тиску і дискримінації за віком з боку відповідача, апеляційний суд відхиляє виходячи з наступного.

Так, згідно роз`яснень п.12 постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» зазначено, що по справах про звільнення за ст.38 КЗпП суди повинні перевіряти доводи працівника про те, що власник або уповноважений ним орган примусили його подати заяву про розірвання трудового договору. Подача працівником заяви з метою уникнути відповідальності за винні дії не може розцінюватись як примус до цього і не позбавляє власника або уповноважений ним орган права звільнити його за винні дії з підстав, передбачених законом, до закінчення встановленого ст.38 КЗпП строку, а також застосувати до нього протягом цього строку в установленому порядку інше дисциплінарне стягнення.

Крім того, стосовно доводів позивача про психологічний тиск, який чинився у кабінеті інспектора з кадрів, про що вказано і у поясненнях свідка ОСОБА_11 , то колегія суддів вважає, що висловлювання керівництва про звільнення за недоліки в роботі чи порушення трудової дисципліни, що призвело до підвищеного емоційно-психологічного стану позивача, не можна вважати примусом до зазначеної дії. Про таке йдеться в п.12 постанови Пленуму ВСУ від 06 листопада 1992 року №9.

Аналогічний висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №813/4037/16 та у постанові Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі №553/629/18.

З огляду на зазначене, посилання позивачки на те, що заява про звільнення не відповідає її волевиявленню, а її написанню слугувало незаконне притягнення її до дисциплінарної відповідальності та тиск з боку керівництва філії є безпідставними, оскільки з пояснень позивачки вбачається, що вона не оскаржувала наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у визначені законом строки.

Разом з тим позивачкою не доведено, що причина звільнення пов`язані із віком чи стажем та тривалістю її роботи у ПАТ «НСТУ».

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позивачку правомірно звільнено із займаної нею посади на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України, тобто у зв`язку із припиненням трудового договору за згодою сторін.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , задоволення апеляційної скарги АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та скасування рішення суду і ухвалення нового, яким в задоволені позову ОСОБА_1 до АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Із квитанції № 1 від 18 березня 2021 року вбачається, що АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» за апеляційний розгляд даної справи сплачено судовий збір у розмірі 2522.40 грн. (т.1 а.с.212).

За таких обставин, з позивачки слід стягнути на користь відповідача судовий збір за перегляд рішення судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» - задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04 березня 2021 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» судовий збір за апеляційний розгляд даної справи в розмірі 2522 (двi тисячi п`ятсот двадцять двi) гривнi 40 копiйок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 07 червня 2021 року.

Головуючий

Судді