АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої : Копаничук С.Г.
Суддів: Денишенко Т.О. ,Сороки Л.А.
при секретарі: Кирилюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та зобов'язання нарахування та виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної грошової допомоги , як дитині війни за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі на постанову Шаргородського районного суду від 10.02.2010 року ,-
В с т а н о в и л а :
04.01.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління пенсійного фонду у Шаргородському районі , в якому просила поновити їй строк звернення до суду за вимогами 2006-2007 років , та зобов'язати нарахувати і виплатити їй ,як дитині війни ,доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 .11. 2004 року № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни” (далі – Закон № 2195-IV), у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 2006 -2009 роки в сумі 4887,9 грн .і довічно.
Постановою Шаргородського районного суду від 10.02.2010 року позов задоволено частково.
Зобов'язано УПФУ у Шаргородському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 до 30% , відповідно до Закону України від 18 .11. 2004 року № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни” та провести необхідні виплати за період з 04.01.2009 року по 31.12.2009 року в розмірі 1 256,2 грн. В решті в позові відмовлено.
Ухвалою Шаргородського районного суду від 23.02.2010 року виправлено описку ,допущену в зазначеній постанові в сумі виплат ,вказано провести їх в сумі 1245 грн.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі просить зазначену постанову скасувати через порушення судом норм матеріального права ,а по справі ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заперечення проти скарги не надійшли.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, осіб, що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи ,постанову суду та доводи апеляційної скарги, вважає ,що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 Закону № 2195-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
УПФ зазначені виплати позивачці у 2006-2009 роках не виплачувало, посилаючись на відсутність коштів та порядку.
Згідно з п.17 ст.77 Закону України від 20 грудня 2005р. ,,Про Державний бюджет України на 2006р." дію ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. на цей рік зупинено.
До того ж, Законом України від 19 січня 2006р. ,,Про внесення змін до Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2006р." із положень Закону України від 20 грудня 2005 р. ,,Про Державний бюджет України на 2006р." виключено п.17 ст.77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст.110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., запроваджуються у 2006р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Між тим, протягом 2006р. Кабінет Міністрів України не приймав рішень на виконання вимог ст.110 Закону України від 20 грудня 2005р. ,,Про Державний бюджет України на 2006 р". А тому пільги для дітей війни, передбачені ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., у 2006р. запроваджені не були.
В свою чергу, п.12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006р. ,,Про Державний бюджет України на 2007р." дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004р. зупинено на 2007р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.12 ст.71 Закону України від 19 грудня 2006р. ,,Про Державний бюджет України на 2007р." щодо зупинення на 2007р. дії ст.6 Закону від 18 листопада 2004р.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004р., тобто з цього часу відновилось право дітей війни на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 п.41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007р. ,,Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" норми ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Після чого положення ст.6 Закону від 18 листопада 2004р. знову почали діяти в їх первинній редакції.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд підставно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснювати позивачці відповідні нарахування, проте позивачка по вимогах за період 2006 року - 04.01.2009 року пропустила строк звернення до суду передбачений ст.ст.99,100 КАС України та не навела поважних причин його пропуску ,а відповідач наполягав на застосуванні його і на відмову з цієї причини в позові.
Задовільняючи позовні вимоги за період з 04.01.2009 року і по 31.12.2009 року суд підставно виходив з того, що Постанова Кабінету Міністрів від 28.05.2008 року №530"Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" із змінами від 14.04.2009 року ,яка в п.8 встановлює що дітям війни(крім тих ,на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни ,гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" ) до пенсії підвищення проводиться у розмірах :з 22.05 48,1 грн. ,з липня – 48,2 грн, з 01.10 – 49,8 грн. суперечить ст.6 ЗУ №2195- IV "Про соціальний захист дітей війни" ,яка надає позивачці таке право.
Виходячи з загального принципу пріоритету Законів над іншими нормативними актами та враховуючи те, що положення зазначеної постанови КМ України №530 фактично змінили положення ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який є пріоритетним ,положення Постанови Кабінету Міністрів від 28.05.2008 року №530 застосовуватись не можуть.
Отже, суд дійшов підставного висновку про необхідність часткового задоволення вимог за період з 04.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що мінімальна пенсія за віком, про яке йдеться в статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно до пенсій, що призначаються за цим Законом і не стосується дітей війни, є безпідставними.
Положення статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою зазначеної статті мінімального розміру пенсії за віком.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судами до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом вірно не розглядалися.
Інші доводи апеляційної скарги також правильні висновки суду не спростовують.
Однак , зобов'язавши відповідача провести перерахунок пенсії та провести виплати у конкретній сумі, суд припустився помилки ,в тому числі арифметичної.
Згідно з положеннями статей 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Установивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення ,зазначаючи конкретні розміри(суми).
Разом з тим, враховуючи ,що арифметична помилка в розмірі виплат була виправлена ухвалою Шаргородського районного суду від 23.02.2010 року про виправлення описки , яка набрала законної сили та те ,що в частині розміру виплат постанова відповідачем не оскаржується ,колегія вважає ,що постанова підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України ,-
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі відхилити.
Постанову Шаргородського районного суду від 10.02.2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий :
Судді :