Справа №  22-  4494/10                                                 Головуючий у 1 інстанції Каліуш О.В.

 Категорія    5                                                                                           Доповідач Рибалко Л.І.

                                                                                        УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 травня  2010  року                                                                                                                м. Донецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду  Донецької області  в складі:

                                     головуючого судді    Рибалко Л.І.

                                     суддів Папоян В.В., Дем»яносова М.В.

                                     при секретарі Шуляк Я.Г.

                                      за участю ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні        у місті Донецьку

 за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2

на рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 9 березня 2010 року

цивільну справу  за позовом  ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору міни  квартир дійсним ,

                                                   встановила

Рішенням Микитівського районного суду м. Горлівки від 9 березня 2010 року  позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені.  ОСОБА_2, ОСОБА_4 виселені із квартири АДРЕСА_1. У задоволені зустрічних вимог ОСОБА_5  про визнання договору міни квартир дійсним та вимог ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди відмовлено.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 , який діє інтересах ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те,  рішення суду не відповідає вимогам   матеріального закону, судом дана неправильна оцінка доказам.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 рішення суду не оскаржується.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримував доводи апеляційної скарги та дав аналогічні пояснення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Розглядаючи справу  суд першої інстанції повно,всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову про виселення та відмову та відмову у задоволенні позову про визнання договору міни  квартири дійсним .

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що на підставі  договору купівлі – продажу від 30 серпня 1996 року  ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира  АДРЕСА_1. Право власності на квартиру ОСОБА_3 зареєстровано в БТІ.  Згідно довідки КП « Горлівське міське БТІ»  квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі – продажу від 22 квітня 1999р., право власності в КП « ГМ БТІ» не зареєстровано, в цій квартирі значиться зареєстрованим  ОСОБА_2

25 вересня 2002 року між позивачкою та відповідачем була усна домовленість , за якою відповідачка переходить проживати в квартиру відповідачу, а останній в квартиру позивачки.

Суд перевіряв доводи відповідача про те, що ними  дотримана форма укладання угоди та заперечував проти посвідчення цієї угоди нотаріально.

Проте з такими доводами  погодитися не можна, оскільки  об»єктами угоди є нерухоме майно, а саме квартири  належні громадянам на праві приватної власності.

Відповідно до норм ЦК  України в редакції Закону від  1993р. до договору  міни застосовувалися  правила   договору купівлі – продажу, зокрема  щодо нотаріальної форми договору.

Як вбачається із матеріалів справи  судом перевірялися також доводи про ухилення позивачки від нотаріального посвідчення договору, а також  досягнення угоди щодо істотних умов договору. Проте такі доводи не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачі в спірній квартирі не зареєстровані,  по цій квартирі значиться  заборгованість за комунальні послуги  понад 12000 грн., тобто відповідач не сплачував за комунальні послуги.

Враховуючи наведене суд прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для визнання договору міни дійсним.

Враховуючи , що позивачка ОСОБА_3 є власником  спірної квартири, то їй належить право вимагати усунення перешкод у здійсненні  права користуватися та розпоряджатися майном.

Тому висновок суду про виселення відповідачів відповідає обставинам справи та вимогам  ст. ст.  387, 391 ЦК України.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне  застосування судом норм  матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку  апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги  та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що  рішення  суду постановлено з додержанням  вимог  матеріального та процесуального права і підстав для  його  скасування немає .

Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 9 березня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом  двох місяців з вказаного часу.

 Головуючий                                  Судді