Справа № 22- 3554/10 Головуючий у 1 інстанції Кононихіна Н.Ю.
Категорія 5 Доповідач Рибалко Л.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 квітня 2010 року м. Донецьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого судді Рибалко Л.І.
суддів Папоян В.В., Дем»яносова М.В.
при секретарі Шуляк Я.Г.
за участю ОСОБА_1 її представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку
за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3
на рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 30 листопада 2009 року
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку та виділення частки будинку в натурі , визначення порядку користування житловим будинком,
встановила
В квітні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом про розподіл жилого будинку та виділення її долі в натурі. В обґрунтування позову посилалася на те, що є співвласницею жилого будинку, який розташований за адресою АДРЕСА_1. Їй належить 1/3 частка будинку, а відповідачці - 2/3 частини будинку. Між ними виник спір щодо користування жилим будинком. Фактично проживає у літній кухні та не заперечувала, щоб ця літня кухня літ. Б-1 , як жиле приміщення, їй було виділено у користування.
У додатковій позовній заяві просила визнати літню кухню літ. Б-1 жилим приміщенням
Ухвалою суду від 29 травня 2007 року додатковий позов виділено в окреме провадження, а ухвалою того ж суду від 30 листопада 2009 року провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивачки від позову.
ОСОБА_1 у жовтні 2009 року змінила позовні вимоги, послалася на те, що оскільки відповідно до висновку судової технічно – будівельної експертизи розподіл будинку на дві ізольовані квартири провести не можливо , то просила визначити порядок користування жилим будинком, за яким у жилому будинку їй виділити у користування кімнату розміром 11,5 кв. , а із господарських будівель виділити у користування літню кухню літ. Б-1, якою вона користується більше 20 років, відповідачці залишити у користуванні інші жилі кімнати, усі інші приміщення та господарські будівлі залишити у загальному користуванні.
Рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 30 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенні часткового, суд визначив порядок користування житловим будинком між його співвласниками.
Ухвалою цього ж суду від 30 листопада 2009 року суд стягнув на користь ОСОБА_1 судові витрати з відповідачки.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду від 30 листопада 2009 року, посилаючись на те, що суд необґрунтовано господарську будівлю літню кухню літ. Б- 1 залишив у загальному користуванні, оскільки цією кухнею вона користувалася особисто , як жилим приміщенням, протягом 26 років.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про зміну рішення суду, посилаючись на те , що суд необґрунтовано у резолютивній частині рішення зазначив про виділення квартир, хоча насправді має місце виділення в користування ізольованих кімнат, а також неправильно зазначено, що кімната розміром 6,6 кв.м є службовою.
В судовому засіданні апеляційного суду позивачка та її представник підтримували доводи апеляційної скарги, просили, враховуючи похилий вік та неприязні стосунки з відповідачкою, виділити у користування позивачки літню кухню літ. Б -1, яку вона фактично використовує, як жиле приміщення.
Відповідачка та її представник підтримували доводи своєї апеляційної скарги та заперечували проти виділення лише позивачці у користування літню кухню літ. Б-1 , посилаючись на те, що і їй ця літня кухня потрібна для господарських потреб.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Розглядаючи справу суд першої інстанції повно,всебічно і об’єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову .
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що відповідно до рішення Апеляційного суду Донецької області від 10 жовтня 2006 року позивачці ОСОБА_1 належить 1/3 частина житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, ОСОБА_3 на підставі цього ж рішення та свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02. 2002р. р.№ 2 – 241 - 2/3 частини цього ж будинку.
Згідно висновків судової будівельно – технічної експертизи поділ жилого будинку на дві відокремлені квартири неможливо, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у позові про розподіл будинку в натурі на дві відокремлені частини. Рішення суду в цій частині сторонами не оскаржується.
Із матеріалів справи вбачається, що спірний жилий будинок складається із двох жилих кімнат розміром 11,5 кв. м та розміром 22, 1 кв. м, інші приміщення є підсобними, в тому числі приміщення за № 5 розміром 6.6 кв. м , яке за технічними даними визначене як службове приміщення.
Встановивши вказані обставини , суд прийшов до обґрунтовано висновку про можливість визначення порядку користування жилим будинком , за яким позивачці визначається для користування жила кімната розміром 11,5 кв. м, а відповідачці – розміром 22,1 кв. м, а інші підсобні приміщення, зокрема веранда, коридор, складова, кухня , передня залишені у загальному користуванні. Проте незважаючи на те, що кімната розміром 6, 6 кв. є службою вона може бути передана у користування однієї із співвласників, а саме відповідачці , проти чого не заперечувала і позивачка.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про зміну резолютивної частини рішення є обґрунтованими.
Відповідно до ч. 2 п. постанови Пленуму Верховного суду України від 4 жовтня 1991 року з відповідними змінами та доповненнями « Про застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями ( квартирами , кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення( кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Тому в резолютивній частині рішення слід зазначити про встановлення порядку користування відособленими кімнатами та залишення в загальному користуванні частини підсобних приміщень.
Із матеріалів справи вбачається , що садиба має різні господарські споруди, які є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле. При цьому є господарські споруди, які мають однакове призначання, зокрема дві літні кухні. Із пояснень сторін в судовому засіданні вбачається, що літньою кухнею літ. Б -1 протягом більше як два десятка років користується позивачка, іншою літньою кухнею літ. В- 1 - відповідачка. Заперечуючи проти користування лише позивачкою кухнею літ. Б-1, відповідачка посилалася на відсутність у іншому приміщенні погребу. Проте такі заперечення не ґрунтуються на матеріалах справи. Із висновку судової будівельно – технічної експертизи вбачається, що погріб знаходиться під частиною приміщення а-3 жилої будівлі А-1. У будинку є також достатньо інших підсобних приміщень, які можливо використовувати для зберігання побутових речей.
За таких обставин апеляційний суд вважає за можливе визначити порядок користування літніми кухнями таким чином, щоб кожна із співвласниць мала у користуванні літню кухню, інші господарські будівлі залишити у загальному користуванні.
Визначення такого порядку користування господарськими спорудами не суперечить вимогам закону.
Відповідно до ст. 309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з»ясування судом обставин , що мають значення для справи; недоведеність обставин , що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з деяким порушенням вимог процесуального права та підлягає зміні з постановленням нового рішення.
Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів
вирішила
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 30 листопада 2009 року змінити.
Встановити між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 порядок користування житловим будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_1, за яким жилу кімнату розміром 11, 5 кв.м виділити у користування ОСОБА_1, жилу кімнату розміром 22,1 кв.м та службове приміщення розміром 6,6 кв. м виділити у користування ОСОБА_3.
У загальному користуванні сторін залишити прихожу площею 11,5 кв.м, веранду площею 20,4 кв.м, коридор площею 4,8 кв.м, складову площею 2,2кв.м , кухню площею 12 кв.м.
Визначити порядок користування господарськими спорудами, за яким літню кухню літ.Б-1 виділити у користування ОСОБА_1, літню кухню літ. В-1 виділити у користування ОСОБА_3, інші господарські споруди, а саме : сараї літ. Л-1, літ.Е-1, літ М-1, літ.З-1, гараж літ. -Д, вбиральню літ І, душ літ. - К , водопровідну колонку - 1, ворота №1, огорожу № 2 залишити у загальному користуванні.
В іншій частині рішення залишити без зміни.
Рішення суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з вказаного часу.
Головуючий Судді