Копія                                         Справа № 2- 551/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 квітня 2010 року     Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

в складі:     головуючої судді    – Андрущенко-Луценко С.В.

        при секретарі          – Литвиненко О.М.

        з участю прокурора – Орел О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миргороді

справу за позовом   ОСОБА_1  до Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області, Державного казначейства України   про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду,

в с т а н о в и в :

20.11.2009 року ОСОБА_1  звернувся до Миргородського міськрайонного суду із позовом до Головного управління Державного казначейства України у Полтавській області   про відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду

Ухвалою суду від 30.03.2010 року до участі в справі  в якості співвідповідача залучено Державне казначейство України (а.с. 182 т.1).

Ухвалою суду від 30.03.2010 року до участі в справі для представництва інтересів держави – Державного казначейства України допущено прокурора (т.1 а.с. 183).

 В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав. Пояснив, що  04 квітня 2003 року його було затримано, заарештовано й обвинувачено військовою прокуратурою Полтавського гарнізону у вчиненні тяжкого злочину, а саме у викраденні шляхом зловживання ним своїм службовим становищем військового майна в групі з іншими особами, що призвело до заподіяння істотної шкоди, і лише 11 листопада 2009 року знято обвинувачення, коли Верховний Суд України залишив виправдувальний вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 24.01.2009 року щодо нього без змін. Всього незаконне карне переслідування відносно нього продовжувалось 80 місяців. Незаконний арешт, притягнення його до  кримінальної відповідальності, незаконний обшук його житла, незаконне засудження підірвало його  авторитет як людини та як офіцера збройних сил України.

З вини органів досудового слідства  та суду були порушені його законні права як в побуті так і на робочому місці, стався розрив його особистих і професійних відносин з багатьма людьми. Порушення його законних прав призвели до  моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків  і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Завдану йому неправомірними діями органів досудового слідства та суду шкоду  оцінює в 600 000грн. Дану суму просить суд стягнути з Державного казначейства України на його користь.

Представник Державного казначейства України та Головного управління державного казначейства України у Полтавській області Кулеба Н.А., яка діє на підставі довіреностей (а.с. 110 т.1; т. 2 а.с. 17) позов не визнала і в його задоволенні просила відмовити. Пояснила, що  громадянин має право  на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду лише після встановлення незаконних дій посадових осіб  вказаних органів. Вище зазначені органи при проведенні досудового слідства , та судового розгляду справи відносно ОСОБА_1 діяли  у відповідності з вимогами кримінально-процесуального законодавства. Позивач не довів, що діями органів досудового слідства чи суду йому було заподіяно моральної шкоди. Також позивачем не надано жодних доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв’язків, здоров’я, відновлення стосунків з оточуючими людьми, не обґрунтовано суму відшкодування на стягненні якої він наполягає. Як наслідок, в задоволенні позову просила відмовити за недоведеністю позивачем своїх позовних вимог.

Прокурор, як представник Державного казначейства України не вбачав підстав для задоволення позову ОСОБА_1, вважаючи, що позивачем не надано суду жодного  доказу на обґрунтування  своїх позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає  до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що 04 квітня 2003 року відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ст. 410 ч.2 КК України. В цей же день він був затриманий за підозрою у вчиненні вище зазначеного злочину (а.с. 23-29 т.2).

Постановою військового місцевого суду Полтавського гарнізону від 05.04.2003 року ОСОБА_1 було  продовжено затримання до 10 діб (т.2 а.с. 32).

Постановою військового місцевого суду Полтавського гарнізону від 12.04.2003 року було відмовлено в задоволенні подання військової прокуратури Полтавського гарнізону щодо обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та обрано  ОСОБА_1 запобіжний захід підписку про невиїзд (а.с. 33-34 т.2).

На підставі постанови військової прокуратури Полтавського гарнізону від 14 квітня 2003 року ОСОБА_1 було усунуто на час досудового слідства з посади старшого техніка групи регламенту та ремонту авіаційних двигунів авіаційної ТЕЧ в/ч А1356 (т.2 а.с. 37-38).

Постановою військової прокуратури Полтавського гарнізону від 29 квітня 2003 року скасовано постанову щодо усунення ОСОБА_1 із займаної посади від 14.04.2003 року та в подальшому його поновлено на раніше займаній посаді.  (т.2 а.с. 39-40).

Постановами органу досудового слідства ОСОБА_1 було притягнуто, як обвинуваченого і пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ст. 410 ч.2 КК України (а.с. 35-36 т.2); (т.1 а.с. 150-155).

17 квітня 2003 року в АДРЕСА_1 за місцем проживання ОСОБА_1 було проведено обшук та виїмку, що підтверджується відповідними протоколами (т. 1 а.с. 156-157).

Вироком військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 15.06.2006 року ОСОБА_1 було засуджено по ст.  410 ч. 2КК України до 5 років  позбавлення волі з позбавленням військового звання . На підставі ст. 75 КК  України ОСОБА_1 звільнено  від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік  (а.с. 46-54 т.1).

Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону від 10 жовтня 2006р. вирок відносно ОСОБА_1 та інших залишено без змін (т.1 а.с. 42-45).

Ухвалою Верховного Суду України від 22 лютого 2008 року вирок військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 15.06.2006 року та ухвалу військового апеляційного суду Центрального регіону скасовано, а кримінальну справу  направлено на новий судовий розгляд (а.с. 55-58 т.1).

Вироком військового місцевого суду Черкаського гарнізону від 24.01.2009 року ОСОБА_1 виправдано  в зв’язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину (т.1 а.с. 59-73).

Ухвалою військового апеляційного суду Центрального регіону України виправдувальний вирок    військового місцевого суду Черкаського гарнізону від  24 січня 2009 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін  (т.1 а.с. 35-41).

Ухвалою Верховного Суду України від 11 листопада 2009 року виправдувальний вирок  військового суду Черкаського гарнізону відносно ОСОБА_1 залишено в силі  (т.1 а.с. 146-148).

Отже позивач ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 6 років 7 місяців та 7 днів.

Згідно п.1 ст. 1, п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного  проведення в ході  розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних  дій, що обмежують права громадян. У наведених у ст. 1 цього закону  випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в  межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», який набрав чинності 05.11.2009 року розмір мінімальної  заробітної плати з 01.01.2010 року становить 869грн.

Враховуючи період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом – 6 років 7 місяців  і 7 днів, розмір відшкодування моральної шкоди не може бути меншим ніж 68651грн. (869х79 місяців). Однак зважаючи на те, що позивач ОСОБА_1 9 діб перебував під вартою, за вироком суду його було позбавлено спеціального звання – старший лейтенант і даний вирок, як той що набрав законної сили після його апеляційного перегляду перебував на виконанні у Миргородському міжрайонному відділі кримінально-виконавчої інспекції УДДУ ПВП в Полтавській області, в помешканні ОСОБА_1 було проведено обшук, виїмку, незаконне засудження негативно вплинуло на його стан здоров’я, що все вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, розмір відшкодування моральної шкоди слід встановити в розмірі 144 850 гривень .

Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області не є належним відповідачем по справі, а тому не може нести відповідальності за позовом ОСОБА_1

Керуючись ст.ст. 10; 11; 60; 208; 214; 215; 218 ЦПК України; ст.ст. 15; 16; 23; 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»,  суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету шляхом списання коштів з рахунку Державного казначейства України на користь ОСОБА_1 144 850 грн.  (сто сорок чотири тисячі вісімсот п’ятдесят гривень) моральної (немайнової) шкоди.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області відмовити .

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: / підпис /

Оригіналу відповідає:

Суддя Миргородського міськрайонного суду             С.В.Андрущенко-Луценко