Ухвала

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 345/3028/20

провадження № 61-9330ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Усика Г. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від Івано - Франківської області від 22 грудня 2020 року та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Калуський завод будівельних машин» про визнання неправильно складеними та недійсними актів по заподіянню виробничого травматизму розслідування нещасного випадку, встановлення факту каліцтва на виробництві,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог та ухвалених судових рішень

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом Публічного акціонерного товариства «Калуський завод будівельних машин» (далі - ПАТ «Калуський завод будівельних машин») про визнання неправильно складеними та недійсними актів по заподіянню виробничого травматизму розслідування нещасного випадку, встановлення факту каліцтва на виробництві.

Позов мотивував посилаючись на те, що він з 02 грудня 2002 року по

23 листопада 2009 року працював слюсарем - ремонтником у ВАТ «Калуський завод будівельних машин».

06 серпня 2003 року він отримав виробничу травму під час здійснення ремонтних робіт довбального верстата марки А-240, що призвело до стійкої втрати працездатності.

Того ж дня, відповідач створив комісію із розслідування нещасного випадку на виробництві, яка склала акт № 2 про нещасний випадок форми Н-1.

Зазначав, що комісія створена з грубим порушенням чинного законодавства України. У актах форми Н-1 та Н-5 вказані невірні медичні висновки про діагноз ушкодження здоров`я. Також, комісією допущено ряд порушень складання даних актів, зокрема: зміна реквізитів шляхом нанесення речовини білого кольору та додруківки, не було належним чином встановлено, чи то нещасний випадок, чи наслідки неналежної організації виробничого процесу керівником підрозділу, який на той момент був організатором роботи в умовах підвищеної небезпеки.

На підставі поданої ним заяви 27 лютого 2013 року про вчинення кримінального правопорушення, були внесені відомості до ЄРДР за № 12013090170000475, яке на час звернення до суду з позовом не завершене. 12 квітня 2016 року проведено судову технічну експертизу документів, згідно з висновком якої у оскаржуваних актах виявлено зміну реквізитів шляхом нанесення речовини білого кольору та додруківки, що свідчить про навмисне неправильне складання актів заподіяного йому ушкодження здоров`я.

Посилаючись на те, що відповідач неправильно склав акти форми Н-1 та Н-5, позивач просив:

- визнати неправильно складеними акт від 06 серпня 2003 форми Н-5 та

акт про нещасний випадок від 08 серпня 2003 року №2, а також наказ ВАТ «Калуський завод будівельних машин» від 06 серпня 2003 № 88;

- встановити факт отримання каліцтва на виробництві з діагнозом: відкритий багатовідламковий перелом дистального метаепіфізального кінця лівої кістки (променевої) із зміщенням відломків та пошкодження сухожилків розгиначів ІІ-ІІІ-ІV пальців лівої китиці, які були вказані у діагнозі лікаря Срібняка З. від 05 вересня 2003, повідомленні про виробничу травму від 07 березня 2003 № 16 та листі непрацездатності серії ВЗ № 704428;

- визнати акт розслідування нещасного випадку від 06 серпня 2003 року форми

Н-5, акт про нещасний випадок № 2 від 08 серпня 2020 та наказ ВАТ «Калуський завод будівельних машин» від 06 серпня 2003 № 88 нечинними та такими, що були сфабриковані з приховуванням нещасного випадку та справжнього діагнозу;

- зобов`язати ПАТ «Калуський завод будівельних машин» скласти акти Н-1 та Н-5 відповідно до чинного законодавства, яке діяло на час заподіяння йому виробничого травматизму, із зазначенням діагнозу відповідно до висновків медичного закладу.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 22 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Івано - Франківського апеляційного суду від 05 травня

2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від Івано - Франківської області від 22 грудня 2020 року та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 05 травня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення, та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Серед основних засад судочинства Конституцією України встановлено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обгрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:

1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;

3) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні;

4) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу;

5) справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обгрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;

6) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції;

8) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги встановлено статтею 392 ЦПК України.

За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга заявника не відповідає зазначеним вимогам закону, оскільки посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник не зазначив виключних випадків, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення підлягають касаційному оскарженню.

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5 не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки вказана постанова Пленуму Верховного Суду України містить роз`яснення з питань застосування законодавства і не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах.

Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Servicesv. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Узагальнюючи наведене, оскільки ОСОБА_1 не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, касаційна скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 103, 4, 5, 389, 393, 411 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від Івано - Франківської області від 22 грудня 2020 року та постанову Івано - Франківського апеляційного суду від 05 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Калуський завод будівельних машин» про визнання неправильно складеними та недійсними актів по заподіянню виробничого травматизму розслідування нещасного випадку, встановлення факту каліцтва на виробництві повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. І. Усик