Справа № 2-1257/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2010 року м.Сімферополь
Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого – судді Кагітіної І.В.,
при секретарі – Якушевій Г-М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, -
ВСТАНОВИВ:
22.12.2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, у якому на підставі ч. 2 та ч. 5 ст. 1224 ЦК України просить усунути ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від права на спадкування після смерті ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що у позивачки виникло право на спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_5. Зазначене право також виникло у відповідачок, як доньок сина спадкодавиці, який помер раніше неї у 2007 році. Проте, відповідачки при житті ОСОБА_5 ставились до неї без поваги, ухилялись від надання будь-якої допомоги, не зважаючи на її потребу у наслідок похилого віку та тяжкої хвороби. Вони примушували померлу знімати гроші з ощадних книжок для погашення заборгованості, умисно вимикали водопостачання, перешкоджали позивачеві здійснювати догляд за матір’ю. У витратах на лікування померлої під час хвороби та на її поховання вони також не приймали участі. За її життя вимагали змінити заповіт та скласти новий виключно на їх користь.
Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 15.03.2010 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на ОСОБА_2 (а.с.31).
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з вищенаведених підстав, зазначивши, що дослідженими у судовому засіданні доказами встановлені підстав для усунення ОСОБА_2 від спадкування.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, оскільки викладені у заяві факти не відповідають дійсності. Померла не була у безпорадному стані, у неї тільки хворіла спина, вона сама себе обслуговувала. По мірі можливості вона допомагала бабусі. Дійсно останні місяці життя вона проживала у ОСОБА_1, яка її забрала до себе без будь-яки пояснень. Її прохання на зустріч з бабусею були проігноровані. На похованні вона була присутня, та приймала участь у витратах.
Представник відповідача зазначив про необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони не доведені доказами не містять правового обґрунтування.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилась, повідомлена належним чином, причини неявки не повідомила, заперечень не надала.
Представник третьої особи – Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори у судове засідання не з’явився надав заяву про розгляд справи у їх відсутність, заперечень не надав.
Заслухавши доводи сторін, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_5, про що свідчить свідоцтво про смерть (а.с.5).
За життя 22.10.1997 року нею було складено заповіт, за реєстром №1-3886, за яким вона заповіла належний їй будинок з надвірними будівлями, що знаходяться в АДРЕСА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_1, які є її рідними дітьми (а.с.6).
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року, про що є актовий запис №4820 від 19.11.2007 року (а.с.57).
Відповідно до спадкової справи, 11.06.2009 року до Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулась донька ОСОБА_1 та 07.10.2009 року – онучка ОСОБА_2(а.с.40-41).
Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч. 2 ст. 1224 ЦК України не мають право на спадкування особи, які умисно перешкоджали сподкадавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині.
Посилаючись на зазначене положення закону, як підставу позовних вимог, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що померла ОСОБА_5 мала намір змінити або скасувати складений нею заповіт від 22.01.1997 року, а відповідачі умисно перешкоджали їй у цьому. Не встановлено це в судовому засіданні і з показань свідків.
Як на підставу позовних вимог позивач посилається також на ч. 5 ст. 1224 ЦК України, відповідно до якої за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішені такої справи згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України повинен установити і факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомогу, і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу у допомозі цієї особи.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в її умисних діях чи бездіяльності, спрямованих на уникнення від обов’язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов’язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов’язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
Згідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховний Суд України «Про судову практику у справах про спадкування» N 7, 30.05.2008, безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
Між тим, з наданих позивачем письмових доказів судом не встановлено а ні факту ухилення відповідачки ОСОБА_2 від надання спадкодавцеві ОСОБА_5 допомоги, а ні факту перебування останньої в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та її потребу у такій допомозі.
Не підтверджують ці факти докази про зняття ОСОБА_5 у ощадному банку грошових сум для оплати електропостачання, рахунок - замовлення та квитанція до прибуткового касового ордера №48731 про оплату ОСОБА_1 витрат на поховання (а.с.24-26).
Між тим, з показань свідка ОСОБА_7, яка є медичною сестрою у шостій лікарні м. Сімферополя, встановлено, що вона надавала померлій ОСОБА_5. медичну допомогу два рази на рік - весною та в осені робила щеплення для зняття болю у поясниці, за викликом небог помелої ОСОБА_9, ОСОБА_13 та ОСОБА_2. У будинку, де проживала ОСОБА_5, завжди був порядок, постійне харчування. Вона для свого віку була активною, мала добрий аналіз крові та ніколи не скаржилась на погане ставлення до неї з боку родичів.
Суд приймає до уваги зазначені показання щодо стану померлої та відсутність у неї необхідності в сторонньому догляді, оскільки вони надані особою, яка не заінтересована у розгляді справі, та вони не суперечать аналогічним показанням допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_9 з боку відповідачів. Сам по собі похилий вік померлої не може свідчити про її безпорадний стан.
Показання свідка ОСОБА_11, яка є подругою позивачки, про незадовільні умови домашнього обіходу у будинку ОСОБА_5, відсутність водопостачання, не свідчать про ухилення відповідачки ОСОБА_2 від надання допомоги, оскільки це свідок бачила до смерті її батька ОСОБА_6 Фактів неповажного ставлення відповідачки ОСОБА_2 до бабусі особисто вона не бачила.
Суд не бере до уваги показання свідка ОСОБА_12, який є родичем позивачки, щодо перешкод з боку ОСОБА_2 у ремонтів водопроводу у будинку померлої та її поганого ставлення, оскільки вони не підтверджені іншими доказами.
Сам по собі факт того, що наприкінці осені 2009 року ОСОБА_5 забрала до себе ОСОБА_1, що не спростовано, не може бути розцінено як ухилення відповідачки ОСОБА_2 від надання допомоги, оскільки потреба такої допомоги, у тому числі з урахуванням надання її позивачкою, як донькою, не доведена належними та допустими доказами. Не свідчить про це і факт не проживання відповідачки ОСОБА_2 у будинку спадкодавця.
З огляду на викладене у сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для усунення у порядку ч. 5 ст. 1224 ЦК України від права на спадкування ОСОБА_2
Щодо відповідача ОСОБА_3, то остання не реалізувала у встановленому законом порядку право на отримання спадщини, що підтверджено спадковою справою, що виключає також наявність підстав для задоволення до неї позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2, ч. 5 ст. 1224 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, -
вирішив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа – Третя сімферопольська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування – відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Суддя: