Справа № 2-27/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27   травня  2010 р.                                                       Каланчацький районний суд

                                                                                       Херсонської області

в складі  головуючого судді                                        Ковальчук   О.В.

при секретарі                                                                Ільїній   С.В.

представника   позивача                                              ОСОБА_1

розглянувши у   відкритому   судовому засіданні в смт. Каланчак  цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_3   про визнання права власності на   частку   майна,   яка  є   спільною   сумісною   власністю,

в с т а н о в и в:

        Представник   позивача   ОСОБА_2  від  імені   якої,    за   дорученням,    діє   ОСОБА_1,   звернувся   до  суду   з  позовом   в  якому   просить  визнати  за   ОСОБА_2   право   спільної   часткової  власності  в   розмірі ?    частини  ( долі)  на   житловий   будинок  АДРЕСА_1,  літню    кухню – літ. " Б",  гаражу – літ. "В",   сарай – літ. "Г",   сарай – літ. "Д",   погріб – літ. " Е",   літній душ   літ. " Є",  водопровід № 1,   колодязь № 2,   огорожа  № 3.    Свої  вимоги   мотивує   тим,  що   сторони   перебували   у  шлюбі   за   час  якого  придбали  та  побудували   нерухоме   майно,  яке  складається   з   житлового  будинку АДРЕСА_1  з   господарськими   забудовами   та  спорудами,   відповідно  до  будівельного   паспорту.   Згідно   рішення   виконкому   Каланчацької   селищної  ради   за  №  12   від  07  лютого 1990  року   відповідачеві   було  видано  свідоцтво   про   право  особистої   власності    на  зазначене   домоволодіння,  в  якому    його  визначено   одноосібним   власником   майна  та  не   зазначено,  що  дане  нерухоме   майно  є   спільною   власністю   подружжя.  Після  розірвання   шлюбу,  яке   відбулося   12   жовтня 2006  року,  про  що  свідчить  актовий   запис    за  № 73,  здійснений   Відділом   реєстрації  актів  цивільного  стану   Каланчацького   районного   управління  юстиції,    відповідач   вважає   себе  одноосібним   власником   і    відмовляється    від  оформлення   права   спільної   часткової   власності   на   домоволодіння.   Крім  того,  останній   має   намір  здійснити   відчуження   спірного нерухомого  майна.  

      Представник   позивача    ОСОБА_2,  від  імені   якої   за   довіреністю   діє   ОСОБА_1   в  судовому   засіданні   позов   підтримав,  та   просив   його  задовольнити,  з  тих  підстав,  що   майно, придбане   подружжям   за  час  шлюбу   та  є  їх  спільною   сумісною  власністю.   Відповідач   в  супереч   вимогам   закону   перешкоджає   позивачу   реалізації   її  прав   на    спільне   сумісне   майно.

        Відповідач   ОСОБА_3   позов   не  визнав  та  пояснив,  що дійсно   вони   перебували   у  шлюбі  з  ОСОБА_2.   Однак,     спірний    житловий   будинок   йому   було  передано  в 1986  році,  який   він   купив   за  власні   кошти,  в  той   час   коли   дружина   проживала   в   м.   Кам"янецьк – Подільську,   та  була  прописана   там   за  вказаною   адресою,  що  підтверджується   записом   в  домовій   книзі,  в   якій  зазначено,  що   ОСОБА_2  зареєстрована   в  спірному   будинку  з  13 листопада 1996  року.  В  1998  році   дружина   покинула   його   та   виїхала   проживати  за   кордон,  і з   того   часу   в    будинку   не  проживає.   12  жовтня 2006  року  за  рішенням  суду   шлюб   між   ними  розірвано  офіційно.  Крім  того,     позивач  зазначив,  що   03  грудня 2007 року   рішенням   Каланчацького   районного суду   позивач  знята   з  реєстрації   в  спірному   будинку,  як  особа  яка    на  протязі   6-ти  місяців   залишила   своє  житло  і  в   ньому   не  проживає.

         Судом   встановлено  слідуючі    обставини   та   відповідні   їм   правовідносини.

           Як     вбачаться   з  матеріалів  справи,  сторони   дійсно  з 1972   року  по  2006  рік  перебували  у шлюбних   відносинах.  Так,  30  липня 1972  року   Збаражським   відділом   реєстрації   актів   громадянського  стану   Херсонської   області   зареєстровано   шлюб   між ОСОБА_2   та     ОСОБА_3,  що    підтверджується   записом,  який   здійснений   у  паспорті   позивача.    Шлюб   між   сторонами   розірвано   в   2006  році,  актовий   запис  №  73 від   12  жовтня 2006  року,   що  підтверджується   копією  свідоцтва  про  розірвання   шлюбу.  Відповідно   до   договору   купівлі -  продажу   від   1988  року,  б/н  Колгосп   " Каланчацький"   продав   відповідачу   житловий   будинок  АДРЕСА_1  а   відповідач   сплатив   продавцю   кошти   в  сумі   3397  грн.,   згідно   квитанції  за  № 1165   від   24   липня 1986   року.   Факт   передачі   спірного  будинку  в   1986  році     відповідачу  та   членам   його   сім"ї   підтверджується   накладною   №  867   від   24   липня 1986  року  та   копією  акту   прийому   передачі   від   1986  року,  в  якому   зазначено,  що  спірний    житловий   будинок  передається   сім"ї    ОСОБА_3   проживаючому   в   зазначеному   будинку.   14  лютого 1990  року   виконавчим   комітетом   Каланчацької   селищної   ради   на  підставі   свого   рішення   №  13  від   07  лютого  1990  року,   відповідачу   14   лютого 1990  року   видано   свідоцтво  про  право  особистої  власності   на   житловий  будинок.

       Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що він є рідним племінником відповідача, допомагав йому робити ремонт в будинку.

       Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що в 2004 році проживала на квартирі у відповідача, дружини не було, зі слів відповідача вона перебувала за кордоном на заробітках.

       Крім  того,  суд  дійшов   висновку,  що  посилання  відповідача   на   ту  обставину,  що  позивачка   не  проживала   в  спірному     будинку   з 1998  року  не   підтверджено   будь – якими  доказами   та   матеріалами    справи.    Поряд  з  цим,   судом   встановлено,  що  позивача  знято  з  реєстрації   місця   проживання   за    адресою:  АДРЕСА_1  лише   в  2007  році,  згідно   рішення   Каланчацького   районного  суду   від   03   грудня  2007  року.

       Враховуючи   вище викладене,   суд    дійшов   висновку,  що  сторони   у  період  з  1972  по   2006  рік  перебували  у  шлюбних  відносинах,   за  час   яких   відповідачем    було    куплено   спірний   будинок.

        Згідно    ч.1   ст.  60   СК  України    майно,   набуте  подружжям  за   час  шлюбу,  належить  дружині   та   чоловікові   на  праві  спільної   сумісної   власності   незалежно  від  того,  що  один  з  них   не  мав   з  поважної   причини  ( навчання,  ведення   домашнього  господарства,  догляд  за  дітьми,  хвороба  тощо)  самостійного  заробітку  ( доходу).

        Таким   чином,  суд  дійшов   висновку,  що  оскільки   спірний   житловий  будинок   було  придбано   подружжям    за  час   шлюбу,  він  належить   їм   на  праві   спільної  сумісної   власності.

       Відповідно  до   ст.   63  СК  України   дружина   та  чоловік   мають   рівні  права   на  володіння,  користування  і    розпорядження   майном,  що  належить    їм  на  праві    спільної   сумісної  власності,  якщо  інше  не  встановлено   домовленістю   між   ними.

        Частиною  1  ст. 68   СК   України   передбачено,  що  розірвання   шлюбу   не припиняє   права  спільної   сумісної   власності   на  майно,  набуте  за  час  шлюбу.

       Згідно  ч.1  ст.   69  СК  України   дружина  і  чоловік   мають  право   на  поділ   майна,  що   належить  їм  на   праві   спільної   сумісної  власності,  незалежно  від  розірвання  шлюбу.  

        Відповідно  до ч.1   ст.  70  СК  України   у  разі  поділу   майна,  що є   об"єктом   права  спільної   сумісної  власності   подружжя,   частки   майна   дружини  та   чоловіка  є   рівними,  якщо   інше  не  встановлено   домовленістю   між  ними     або  шлюбних  договором.

          Враховуючи   вище викладене,  суд  дійшов   висновку,  що  позов   підлягає   задоволення,  а  спірний   житловий   будинок   поділу   між    сторонами   в   рівних  частках.

      Керуючись ст. ст. 63, 68, 69 Сімейного кодексу України, ст.ст.  10, 11, 209, 212, 214-215, 218    ЦПК України,    суд

                                                 В и р і ш и в :

       Позовну   заяву   ОСОБА_1     в  інтересах   ОСОБА_2   до   ОСОБА_3   про   визнання   права   власності   на  частку   майна,  яка  є   спільною   сумісною   власністю   задовольнити.

       Визнати    за   ОСОБА_2   право   спільної   часткової   власності   в  розмірі   ?    частини  ( долі)  на   домоволодіння АДРЕСА_1,   яке  складається  з:  житлового  будинку – літ.  "А",  літньої   кухні – літ. " Б",  гаражу – літ. "В",   сарай – літ. "Г",   сарай – літ. "Д",   погріб – літ. " Е",   літній душ   літ. " Є",  водопровід № 1,   колодязь № 2,   огорожа  № 3.  

       Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження та подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

       Суддя                                                                        Ковальчук   О.В.