ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4654/21 Справа № 197/54/21 Суддя у 1-й інстанції - Охнач О. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

10 червня 2021 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – Бондар Я.М.

Суддів – Барильської А.П., Зубакової В.П.,

заслухавши доповідь судді–доповідача Бондар Я.М. по апеляційній скарзі позивача ОСОБА_1 на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Широківської районної державної адміністрації, Гречаноподівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, треті особи – приватні нотаріуси Токмаков Андрій Борисович і ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру, про визнання дій неправомірними, витребування майна, скасування державної реєстрації, стягнення майнової шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яка ухвалою Дніпровського апеляційного суд від 21 квітня 2021 року залишена без руху через несплату судового збору, скаржнику роз`яснено про необхідність сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на оскаржуване судове суду в розмірі 454 грн. та надано строк для усунення недоліків.

На виконання ухвали без руху від 21 квітня 2021 року, позивачем подано 21.05.2021 року заяву з процесуальних питань, в якій скаржник вказує на свою незгоду з ухвалою Дніпровського апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху через несплату судового збору.

При цьому, позивач вказує на те, що судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції при розгляді цивільного позову у розпочатому 28.02.2013 кримінальному провадженні № 42013040320000001, склад суду визначено за правилами цивільної юрисдикції, що не забезпечує право на справедливий суд в контексті верховенства права, основоположним положенням якого є принцип юридичної визначеності. Вказує, що звернення до суду апеляційної інстанції було обумовлено незгодою з рішенням місцевого суду, який ухилився від розгляду поданого цивільного позову в порядку КПК України, тому предметом перевірки є наявність, передбачених КПК України і Законом України «Про судовий збір» передумов для звільнення від сплати судового збору.

Окрім, того, скаржник зазначає, що Дніпровський апеляційний суд, здійснюючи 18.03.2021 року автоматичний розподіл справи на колегію суддів, невірно визначив склад суду, категорію справи і за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями вибрав суддів невірної спеціалізації. Вважає, що головуючий суддя Бондар Я.М. не має повноважень для вирішення його апеляційної скарги і повинна усунути недоліки та передати цю справу №197/54/21 на розгляд в судову палату кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у м.Дніпро.

Позивач, посилаючись на п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», вказує, що позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення будь-якого кримінального правопорушення, незалежно від об`єкту посягання звільненні від сплати судового збору.

Зазначає, що стягнення з цивільного позивача судового збору за подання цивільного позову, який потім не буде стягнуто на його користь з засудженого, суперечить закріпленим у ст.ст.7,9 КПК України засадам законності, не відповідає приписам ст.128 КПК України та істотно порушує права потерпілого у кримінальному провадженні. Вважає безпідставним покладення на позивача обов`язку по сплаті судового збору.

Скаржник просить усунути недоліки встановлення підсудності справи та передати дану справу на автоматизований перерозподіл для суддів судової палати з кримінальних справ у Дніпровський апеляційний суд м.Дніпро, які належним складом здійснять розгляд його апеляційної скарги.

Відповідно до ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Відповідно до ст.55, 124 Конституції України та ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів, щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (ст.19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (ст.ст.26-30 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року), не є абсолютним; воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом в такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, яку намагаються досягнути (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року).

З позовної заяви вбачається, що позивач при зверненні до Широківського районного суду Дніпропетровської області з позовом про визнання неправомірними дії та витребування майна з чужого незаконного володіння, відшкодування збитків послався на підсудність справи, встановленої в статті 27 ЦПК України, а також послався на загальне позовне провадження (а.с.1).

З наданих позивачем документів встановлено, що кримінальне провадження №42013040320000001 перебуває на стадії досудового розслідування, воно не передано до суду, підозра в зазначеному кримінальному провадженні нікому не пред`явлена.

Цивільна справа №197/54/21 не є складовою кримінального провадження №42013040320000001, що також підтверджено ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12.02.2021 року у справі №216/4828/18.

Тобто, позов ОСОБА_1 пред`явлено в межах цивільного, а не кримінального провадження.

З апеляційної скарги вбачається, що позивачем вона була подана до Дніпровського апеляційного суду, розташованого за адресою: 49000, м.Дніпро, вул.Харківська,13, в подальшому апеляційна скарга з Дніпровського апеляційного суду, розташованого у м.Дніпро була передана для апеляційного розгляду Дніпровському апеляційному суду, розташованому у м.Кривому Розі.

Суд апеляційної інстанції, отримавши апеляційну скаргу, відповідно до норм ч.2 ст.357 ЦПК України, встановивши, що апеляційна скарга оформлена з порушенням вимог ст.356 ЦПК України, застосував положення ст.185 ЦПК України, тобто залишив скаргу без руху, зазначивши недоліки апеляційної скарги (відсутність доказів сплати судового збору в розмірі 454 грн.), спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Згідно зі ст.ст.12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності змагальності та диспозитивності.

У відповідності до п.6 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено і в ст.129 Конституції України.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ доправосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст.185, 357 ЦПК України в разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.

Колегія суддів вважає, що подання скаржником заяви з процесуальних питань, в якій остання посилається на те, що подана нею апеляційна скарга у цивільній справі має бути передана на автоматичний перерозподіл для суддів судової палати з кримінальних справ у Дніпровський апеляційний суд у м.Дніпро, які є належним складом та здійснять розгляд апеляційної скарги, не свідчить про виконання ухвали Дніпровського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху оскільки, висловивши у вказаній заяві думку щодо кримінальної юрисдикції розгляду апеляційної скарги, поданої у цивільній справі, позивач, не виконала вимоги ухвали суду щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги, що є підставою для повернення апеляційної скарги.

За викладених вище обставин, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Широківської районної державної адміністрації, Гречаноподівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, треті особи – приватні нотаріуси Токмаков Андрій Борисович і ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру, про визнання дій неправомірними, витребування майна, скасування державної реєстрації, стягнення майнової шкоди, слід вважати неподаною та повернути її скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що згідно ч.7 ст.185 ЦПК, повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись ст.ст.185, 357 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на ухвалу Широківського районного суду Дніпропетровської області від 01 березня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Широківської районної державної адміністрації, Гречаноподівської сільської ради Широківського району Дніпропетровської області, треті особи – приватні нотаріуси Токмаков Андрій Борисович і ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру, про визнання дій неправомірними, витребування майна, скасування державної реєстрації, стягнення майнової шкоди, слід вважати неподаною та повернути її скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному поряду до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: