20 травня 2010 року                                                     справа №2-267/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді Тіслюка І.І.

секретар Циліцька Л.В.

розглянувши позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи на боці відповідача – секретаря сільської ради с.Берестовець Борзнянського району Чернігівської області за участі представника позивача ОСОБА_5, про визнання недійсним заповіту,-

встановив:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та третьої особи на боці відповідача ОСОБА_6 в якому просить визнати недійсним заповіт його батька ОСОБА_7

В судовому засіданні позивач підтримавши позов, дав такі пояснення. Після смерті його батька ІНФОРМАЦІЯ_1 року відкрилась спадщина на належне йому майно. Оскільки він проживав разом з ним на момент смерті, то вважав себе таким, що прийняв спадщину. Він має рідну сестру та брата, які вважаються спадкоємцями першої черги.

При зверненні до Борзнянської районної державної нотаріальної контори з питання прийняття спадщини він дізнався про заповіт його батька, складений 02.07.2008 року і посвідчений секретарем сільської ради с.Берестовець ОСОБА_6, в якому батько нібито заповідав його сестрі ОСОБА_4 все належне йому майно.

Він вважає що вказаний заповіт не є справжнім з тих підстав, що на вказану в заповіті дату його батько важко хворів і перебувачі у Борзнянській районній лікарні не був здатним поставити свій підпис на заповіті. Також, він звернув увагу на те, що підпис в заповіті відрізняється від тих підписів, що батько робив на інших документах раніше.

Під час спілкування з ОСОБА_8, з якою батько проживав спільно однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вона йому повідомила що заповіт підписував не батько, а особисто вона.

Оскільки зміст заповіту істотно порушує його права та інтереси він вирішив звернутись до суду з даним позовом.

Представник позивача в поясненнях зазначив, що заповіт не можна вважати дійсним, оскільки порушено процедуру його складання і відсутні об`єктивні відомості про останнє волевиявлення спадкодавця.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала. В поясненнях вона зазначила, що заповіт за своїм змістом відповідає намірам батька, які він висловлював у присутності родичів. Вона особисто приймала участь у похованні батька і оформленні документів, що потрібні для прийняття спадщини. Заповіт вона вважає дійсним.

ОСОБА_6 позов визнала. В пояснення вона повідомила, що до неї на початку липня 2008 року звернулась ОСОБА_8, яка проживала тривалий час з ОСОБА_7, попросивши оформити бланк заповіту, який той потім підпише в лікарні, де він знаходився, оскільки важко хворів. На одному з бланків заповіту, що зберігаються в неї, вона надрукувала прізвище спадкодавця ОСОБА_7, потім те що він заповідає ОСОБА_4 - ощадну книжку до рахунку №НОМЕР_1. На те, що бланк початково містив текст в якому зазначається про заповідання всього належного заповідачу майна, вона не звернула уваги. Бланк заповіту вона передала ОСОБА_8 за умовою, що та його поверне для реєстрації після підписання заповідачем, що й було здійснено. Справжність підпису ОСОБА_7 вона не перевіряла, оскільки довіряла ОСОБА_8

Свідок ОСОБА_8 в показаннях зазначила, що зміст заповідального розпорядження ОСОБА_7 узгоджувався з ОСОБА_4 На початку липня 2008 року, коли стан здоров`я ОСОБА_7 істотно погіршився і він був поміщений до лікарні в м.Борзні, вона попросила ОСОБА_6 надрукувати заповіт, який потім після підписання його заповідачем ОСОБА_7 вона обіцяла повернути секретарю сільради для подальшого оформлення. Коли вона в лікарні повідомила ОСОБА_7 про те що принісла заповіт, який слід підписати, той із – за поганого самопочуття не зміг цього зробити і вона поставивши підпис за ОСОБА_7 без порівняння його з оригінальними підписами, повернула заповіт ОСОБА_6

 Свідок ОСОБА_9, в показаннях повідомив про те, що доводиться ОСОБА_8 братом. Після смерті ОСОБА_7 від сестри йому стало відомо що той, будучи в лікарні, не зміг підписати заповіт особисто і його підписала від імені заповідача його сестра ОСОБА_8

Заслухавши пояснення позивача та його представника, а також проаналізувавши усні та письмові доводи відповідача та третьої особи на боці відповідача, дослідивши докази, що долучені до справи, суд, з урахуванням положень ст.60 ЦПК України щодо обов`язку доказування і подання доказів кожною стороною, перевірив правомірність посилань сторін у справі на зазначені ними факти та правові підстави, що слід враховувати при розгляді позову.  

Так, в судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_7 з метою прийняття спадщини ОСОБА_4, дочка спадкодавця, звернулась до Державної районної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом. ОСОБА_3, син спадкодавця, який претендує на частину спадщини за законом, оскільки на момент смерті батька проживав з ним разом, заперечив проти справжності заповіту, оскільки його зміст суперечив словам батька про передачу йому в спадщину після смерті певного майна. На його думку підпис в заповіті не належить батькові.

Відповідач заперечила проти зазначених тверджень позивача.

Судом були роз`яснені сторонам їх права щодо можливості звернутись до експертної установи для проведення почеркознавчої експертизи, але вони не схотіли скористатись таким правом.

Третя особа на боці відповідача, визнавши позов, пояснила, що вона особисто не була присутня під час підписання заповіту заповідачем. Сам заповіт був нею надрукований в сільській раді с.Берестовець у відсутність заповідача, який на той момент знаходився в лікарні. На прохання ОСОБА_8, співмешканки ОСОБА_7, яка просила надати їй заповіт щоб та його віднесла до лікарні для підписання ОСОБА_7, вона його віддала їй і через деякий час він був повернутий.

Свідок ОСОБА_8 заявила про те, що вона особисто підписувала заповіт ОСОБА_7 оскільки її співмешканець за станом здоров`я був неспроможний цього зробити.

Свідок ОСОБА_9 підтвердив зазначений факт, пояснивши що про те, що ОСОБА_7 не підписував заповіту і що це зробила ОСОБА_8, йому стало відомо від його сестри ОСОБА_8 відразу після смерті спадкодавця.

Отже, факти вказані в поясненнях учасників справи, які узгоджуються між собою, свідчать про обгрунтованість вимог позивача щодо визнання недійсності заповіту.  

 У відповідності до ст. 37 Закону «Про нотаріат» у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів.

Безпосередньо нотаріальні дії вчиняють посадові особи (голова виконкому, його заступник, секретар), на яких рішенням або розпорядженням виконавчого комітету відповідної ради народних депутатів покладено провадження цих дій.

Вчиняючи нотаріальні дії, ці посадові особи також повинні керуватись тими самими принципами, що і нотаріуси — щодо таємниці вчинення нотаріальних дій, відповідальності за свої дії тощо

Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні виконавчого комітету сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням.

Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням виконавчого комітету, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії (вдома, в лікарні, на підприємстві, в установі, організації та ін.) із зазначенням адреси, а також причини цього

Відповідно до ст.9 Закону «Про нотаріат» посадова особа виконавчого комітету, яка вчиняє нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я та від імені працівників виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються державною нотаріальною конторою, приватним нотаріусом чи у будь-якому виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської ради народних депутатів.

Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених правил, є недійсними.

Відповідно до положень ст.1257 ЦК України - за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

З огляду на зазначене позов ОСОБА_3 містить правомірні вимоги і тому підлягає задоволенню.

 Керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.1257 ЦК України,  ст.ст. 10, 60, 61ч.3, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третьої особи на боці відповідача – секретара сільської ради с.Берестовець Борзнянського району Чернігівської області про визнання недійсним заповіту – задовольнити.

Заповіт, складений заповідачем ОСОБА_7 на спадкоємця ОСОБА_4 у с.Берестовець Борзнянського району Чернігівської області 2 липня 2008 року та посвідчений секретарем Берестовецької сільської ради ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за №41 – визнати недійсним.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Борзнянський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня постановлення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

                        Суддя

    Борзнянського районного суду                                        Тіслюк І.І.