Справа № 2-569/10

                                                          РІШЕННЯ

                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27  травня   2010 р.                                                  Каланчацький районний суд

                                                                                   Херсонської області

в складі  головуючого судді                                    Живцової   О.А.

при секретарі                                                             Мазур  Л.П.

розглянувши у   відкритому  судовому засіданні в смт. Каланчак  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1   до  ОСОБА_2  про   визнання   права  власності   на  житловий   будинок   з надвірними   будівлями   та   спорудами,

                                                  в с т а н о в и в:

        Позивач  ОСОБА_1   звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати  за  ним   право   власності   на  житловий   будинок НОМЕР_1  літ. А- загальною   площею 44,1  кв.м.   та   житловою   площею 16,8 кв.м.,   з  надвірними   будівлями   літ. Б- сарай   та   спорудами   № 1  огорожа,  який   розташований   в  АДРЕСА_1  

         Мотивуючи   свої  вимоги,  позивач   вказує,  що  20  березня  2009  року   купив   у  відповідача   ОСОБА_2    належний  їй   житловий   будинок   з   надвірними  будівлями  та   спорудами,  який   розташований   за  адресою   АДРЕСА_1  Факт   купівлі – продажу  нерухомості   вони   оформили   письмовим  договором.  З  моменту   підписання   договору   відповідач   передала    йому    спірний   житловий   будинок   та  земельну   ділянку,  яким    він   на даний   час   користується.  В  свою  чергу,   він  повністю   розрахувався   з  відповідачем  за    зазначений   будинок.   Однак,   Каланчацьке   бюро  технічної  інвентаризації   відмовило   йому   в  реєстрації  права  власності   на будинок  на   підставі   зазначеного  договору,  тому   він  змушений  звернутися  до  суду   з  даним   позовом  для   визнання  права   власності   на   житловий   будинок.

              В  судовому   засіданні   позивач  ОСОБА_1  підтримав   свої  позовні    вимоги,  та   просив   визнати  за  ним   право  власності  на   житловий   будинок   з  господарськими  забудовами   та   спорудами   на  підставі   ч. 2   ст. 220  ЦК  України.

               Відповідач   ОСОБА_2    позов   визнала   та   пояснила, що  дійсно   продала     по письмовому   договору   позивачу  свій   житловий  будинок  та  отримала   від  відповідача   обумовлену   договором   суму  коштів.

           Судом   встановлені   слідуючі   обставини     та  відповідні   їм   правовідносини.  

             Як  вбачається  з  матеріалів  справи,  20  березня  2009  року    між  позивачем   та  відповідачем     було  укладено   договір   купівлі -  продажу   житлового  будинку,  згідно  якого  відповідач   продала     позивачу   належний  їй  на  праві  власності   житловий     будинок НОМЕР_1  літ. А- загальною   площею 44,1  кв.м.   та   житловою   площею 16,8 кв.м.,   з  надвірними   будівлями   літ. Б- сарай   та   спорудами   № 1  огорожа,  який   розташований   в  АДРЕСА_1  

            Позивач,   в   свою  чергу,  отримав   будинок  та   сплатив   відповідачу   обумовлену   договором   суму  коштів.  

           Відповідно  до   ст. 657  ЦК України  договір   купівлі – продажу  земельної   ділянки,  єдиного   майнового  комплексу,   житлового   будинку

 ( квартири)   або  іншого   нерухомого   майна   укладається   у  письмовій    формі  і  підлягає  нотаріальному    посвідченню  та державній   реєстрації.

           Судом   встановлено,  що    сторони  уклали  договір   купівлі – продажу   у  письмовій   формі,  однак  він   не  посвідчувався  нотаріально  та   не   здійснено  його   державну   реєстрацію.  Таким   чином,   сторонами  не дотримано   встановлених   законодавством   вимог,  щодо   форми   правочину.

             Відповідно  до    ч.1   ст.  220   ЦК  України   у разі   недотримання   сторонами   вимог   закону   про  нотаріальне   посвідчення   договору  такий   договір   є  нікчемним.

              Вивчивши  матеріали  справи,  суд  дійшов    висновку,  що  посилання   позивача    в мотивування  задоволення   його  позовних  вимог на   ч. 2  ст.  220  ЦК  України,   є  безпідставними,  оскільки   дія  норми   ч. 2  ст. 220  ЦК  України   поширюється   лише  на  договори,  щодо  яких  передбачене  обов"язкове  нотаріальне   посвідчення,  і  не   може   застосовуватися   до  договорів,  які  підлягають  і   нотаріальному   посвідченню   і   державній   реєстрації.

              Крім  того,   в матеріалах  справи   відсутні  будь –які  докази,   що   б  вказували   на   ухилення   однієї  із  сторін   від  його   нотаріального  посвідчення.

              Враховуючи   вищевикладене,  суд  дійшов  висновку,  що   неможливо   визнати   право  власності   позивача   на   житловий   будинок  на  підставі   договору   купівлі – продажу,  який   є  нікчемним, тому    позов   задоволенню  не  підлягає.

              Керуючись ст.ст. 215, 220, 657  ЦК України ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК  України,

                                                В и р і ш и в :

         В задоволенні позову    ОСОБА_1  до   ОСОБА_2  про   визнання   права  власності   на  житловий   будинок   з надвірними   будівлями   та   спорудами відмовити.

         Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви  про апеляційне оскарження та подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

         Суддя: