Справа №2-734/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2010 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді                             Гарбуз О.А..

при секретарі                                      Полоз Я.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Новоукраїнському районі Кіровоградської області про зобов?язання нарахувати і виплатити підвищення пенсії, як дитині війни, -

ВСТАНОВИВ:  

           Позивачка звернулася з позовом до відповідача посилаючись на те, що має статус дитини війни відповідно до ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Згідно ст. 6 цього Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Ст.ст. 77, 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та ст. 71 ч. 12 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі і п.п. 3 і 12 ст. 71. Керуючись ст. 28 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» та виходячи з розміру встановленого на 2007-2009 роки прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, позивачка визначила, що відповідач не виплатив їй у вказаний період 2007-2009 рр. підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивачкою зазначено, що  звернулася до суду за захистом свого права лише після того, як їй стало відомо про порушення прав дітей війни із засобів масової інформації. Позивачка зазначила, що вона  змушена звернутися до суду за захистом свого права та просить суд зобов?язати відповідача здійснити нарахування підвищення пенсії за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та провести виплату невиплачених сум з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період, а також з 01 січня 2010 року зобов’язати відповідача здійснювати нарахування та виплату щомісячного довічного утримання в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на увесь термін дії данного Закону.

 Позивачкою подано заяву про розгляд справи у  її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

          Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши до суду  заперечення в якому виклав свою позицію та про розгляд справи у відсутність представника .  

В обґрунтування заперечень представник відповідача посилається  на те, що   фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» громадянам, що визнані інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Положення ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року. Законодавством не визначено мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Згідно ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність. Проте ч. 3 тієї ж статті визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом, що унеможливлює реалізацію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підтверджено листом Міністерства юстиції України.

З 01 січня 2008 року позивачкі встановлено та виплачується підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» із змінами внесеними Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в розмірі 47 грн., з 01 квітня 2008 року – 48,10 грн., з 01 липня 2008 року – 48,20 грн., з 01 жовтня 2008 року – 49,80 грн. Відповідач не уповноважений проводити перерахунки пенсій окремим категоріям громадян без відповідних розпоряджень Пенсійного фонду України. З урахуванням викладених заперечень, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають  частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.  

     Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.  Пунктом  1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8-2 управління Пенсійного фонду  України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсіного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.    

 Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.    

      Судом встановлено, що позивачка є дитиною війни, так як згідно відомостей належного позивачкі паспорта громадянина України  народилася 25 січня 1940 року. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на позивачку поширюється дія цього Закону.  

           Наявність у позивачки статусу «дитини війни» також підтверджується відбитком відповідного штампу в посвідченні пенсіонера на її ім’я (а.с.5,6).

           Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

         Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону.

           Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

           Позивачка не являється інвалідом, а тому з 01 січня 2007 року підвищення пенсії їй, як дитині війни, відповідачем не нараховувалося і не виплачувалося.

Згідно рішень Кіровградського адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного суду відповідачем здійснено виплату позивачу соціальної допомоги до пенсії, починаючи з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р., чого відповідач не спростовує але за 2009 рік соціальної допомоги згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  у повному обсязі не виплачено, проводиться виплата в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) серед інших і положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

            Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України «Про Конституційний суд України» закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», 09 липня 2007 року, застосування цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до п. 5 вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв?язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

Згідно п.5 рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними)   положення Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом цього рішення.

 Законом України «Про державний бюджет України на 2009  рік» ст. 54 встановлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Статтею 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Зазначена норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Таким чином, всупереч рішенню Конституційного Суду України №10-рп/2008 відповідачем вказане підвищення позивачкі протягом 2009 року виплачувались не в повному обсязі і на час розгляду справи продовжує виплачуватись в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідач зобов?язаний був нараховувати та виплачувати позивачкі, як дитині війни, підвищення пенсії у наступних розмірах: січень-жовтень (498,00 Ч 30% )=149.40-10% (49.8 грн.) = 99.60 грн. х 10= 996.00 грн., листопад -грудень 2009 року (573,00 Ч 30%)=171.90 - 49.80 (10%) Ч 2 = 244.20.

  Всього за 2009 рік  повинно бути донараховано 996.00+244.20=1240.20 грн..

  Вимоги позивачки стосовно зобов'язання відповідача виконати з 01 січня 2010 року в повному обсязі статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на весь термін дії данного Закону, підлягають частковому задоволенню, оскільки, в разі зміни в подальшому діючого законодавства, яке регулює пенсійне забезпечення осіб, віднесених до категорії «діти війни», право позивачки на збільшення розміру пенсії може бути порушеним, в той час, як суд, у відповідності до вимог ст. 213 ЦПК України приймає рішення, яке має бути законним і обгрунтованим, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише на час винесення рішення.

      Доводи відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеного підвищення пенсії не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так, як саме на органи Пенсійного фонду України, який здійснює свої повноваження через відповідні управління, покладено обов'язок перерахування та виплати пенсії з відповідними підвищенням.

Враховуючи те, що суд не вправі виконувати функції відповідача, як суб'єкта владних повноважень, покладені на нього законом, та  питання  щодо  здійснення перерахунку пенсії відносяться до компетенції органів Пенсійного фонду України, суд визнав необхідним зобов'язати відповідача здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії, позивачкі, як особі, що має статус дитини війни, починаючи з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, а також починаючи з 01 січня 2010 року по 01 червня 2010 року включно,  відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” та здійснити її виплату.  

Крім того, відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що відповідно до п. 34 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року №7-93 органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, фінансуються з Державного бюджету України, суд приходить до висновку, що  на користь позивачки підлягають відшкодуванню документально підтверджені (а.с. 2,3) судові витрати понесені позивачкою у сумі 45 грн. 50 коп. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 10, 88 ч.1, 209, 213-215  ЦПК України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,  ЗУ №1691-УІ «Про внесення  змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатими»,  суд –

ВИРІШИВ :

           Позовні вимоги задовольнити частково.

           Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області.

 Зобов?язати Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області провести нарахування підвищення пенсії ОСОБА_1, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, а також з 01 січня 2010 року по 01 червня 2010 року, включно, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та провести виплату невиплачених сум, з урахуванням різниці, яка була виплачена в цей період.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

           Виплатити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 45 грн. 50 коп. відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

            Рішення суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

           Головуючий :                                                                                            О.А. Гарбуз