Справа № 2 – 1093/10

                                                                                          Р І Ш Е Н Н Я  

                                                                                    ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ    

                   26  травня    2010 року.   Амвросіївський районний суд Донецької області

                              у складі:  головуючої           -              судді  Ладе В.Р.

                                           при секретарі           -                          Бачуріній М.В.                  

                             за участю позивача          -                       ОСОБА_1

                 представника відповідача          -                       М»ясникова А.М.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Амвросіївка  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1    до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,

                                                                                 В С Т А Н О В И В:  

      13 квітня  2010 року позивач ОСОБА_1  звернулася  з позовом до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі, в якому просить  стягнути з відповідача недоплачену їй, як дитині війни, щомісячну державну допомогу згідно  встановлених розмірів прожиткового мінімуму в сумі 5 434 гр. 20 коп., починаючи з 01.01.2007 року по теперішній час.  На обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що вона  ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"   їй    повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У період з 2007 року по теперішній час  їй  така допомога не виплачувалась або виплачувалася, але  не в повному обсязі. Вважає, що відповідач недоплатив   їй   щомісячну  державну соціальну допомогу за період з 01.01.2007 року по теперішній час . Просить стягнути за цей період 5 434 гр. 20 коп., вказуючи, що  державні соціальні гарантії дітям війни  не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, оскільки  відповідно до ч. 2 ст. 19 та ч.3 ст. 22 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов»язані діяти  в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.  При прийнятті нових законів не допускається звуження змісту  та обсягу існуючих прав та свобод.

Позивач також вказує, що невиплата їй соціальної допомоги, як дитині війни,  є протиправною і такою, що  суперечить Конституції  України та законам  України.  Розмір соціальної допомоги  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  становить  30% мінімальної пенсії за віком.  Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування» встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

В судовому  засіданні  позивачка змінила позовні вимоги, просить зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі здійснити їй  нарахування та виплату підвищення до пенсії  в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період  з 01.01.2007 року по теперішній час..

Позивачка також зазначила, що до окружного адміністративного суду з аналогічними вимогами вона не зверталася, вперше звертається до суду.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказуючи, що  жодним нормативно-правовим актом  не встановлений обов"язок  органів Пенсійного фонду України здійснювати виплату соціальної допомоги дітям війни. Згідно п. 5 ст. 18 ЗУ "Про загальнообов"язкове  державне пенсійне страхування" страхові внески не можуть зараховуватися  до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів  та не підлягають вилученню  з Пенсійного фонду або Накопичувального фонду, і не можуть використовуватися  на цілі, не передбачені цим законом. До того ж відсутні кошти  і джерела здійснення виплат  та порядок обчислення  такого підвищення до пенсії. Представник відповідача також зауважив, що  законодавством не передбачено автоматичного відновлення дії норми, яка втратила чинність на підставі  нормативно-правового акту, який було визнано в подальшому неконституційним. Натомість, старий закон, що втратив юридичну чинність, тільки за спеціальною вказівкою  нового нормативного акту може поширювати свою дію на відповідні правовідносини.  А ні рішеннями  Конституційного суду України  від 09.07.2007 року та  від 22.05.2008 року, ані іншим нормативно-правовим актом  не передбачено відновлення дії ст.. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 року.

Вважає, що підвищення дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на цей час  законодавства, тому просить відмовити позивачці в її позові.

Суд,  вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

               Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 ЦПК України спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг,  речового майна, пайків або грошової компенсації замість них розглядаються судами у порядку цивільного судочинства.   Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши надані  докази, вважає, що  позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. До цього висновку суд дійшов  з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач  ОСОБА_1  відноситься до категорії «діти війни», це підтверджується довідкою  управління праці та соціального захисту населення Амвросіївської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195 – 1У від  18 листопада  2004 року № 2195 - 1V дітям війни  пенсії або щомісячне  довічне грошове утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,  підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначені основи соціального захисту  дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону  передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватися як пенсія або її складова частина. Тобто йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

               Згідно з вимогами ст.ст. 10, 60 ЦПК України розгляд і вирішення цивільних справ у судах проводиться на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.  

    Суд, не сприймає позицію представника відповідача про законність нарахування та виплати позивачу, як особі яка має правовий статус "дитини війни", підвищення в 2007 році в розмірі встановленому ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" N 489-V від 19.12.2006 року, а саме в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, підвищення в 2008-2010 роках в розмірі встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", з наступних підстав.  

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  дія ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  була зупинена на 2007 рік. Але рішенням Конституційного Суду України  від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції, серед інших і положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Відповідно до вимог ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16 жовтня 1996 року  № 422/96-ВР у разі, якщо ці акти або окремі їх положення  визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними  і втрачають чинність від дня прийняття  Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

    Рішення Конституційного суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.    

             Таким чином, з 09 липня 2007 року була відновлена дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому при нарахуванні позивачу відповідного підвищення саме ця норма Закону підлягала застосуванню.  

    Тобто, позивачка мала право на отримання соціальної допомоги, як дитина війни, в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

      Відповідно до підпункту 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", №107-VI від 28.12.2007 року були внесені зміни до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а саме стаття 6 була викладена в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".  

           Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007 року зазначені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни",  визнані такими, що не відповідають Конституції України  (є неконституційними).  

     Таким чином, позивачка мала право на отримання  соціальної  допомоги, як дитина війни,  починаючи з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

           Відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про державний  бюджет України на 2010 рік» дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинялася ні на  2009, ні на 2010 роки.

                 Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.  

  За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.  

        Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 1 листопада 1996 року визначено, якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.  

        Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивач як особа, яка має правовий статус дитини війни, має право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 по 31 грудня 2008 року , з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01.01.2010 року на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням виплачених сум, тобто з урахуванням 10% мінімальної пенсії за віком, що отримує позивач з 01.01.2008 року.  

                  Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що діяв на час зазначених виплат, розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.  

      Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

  Статтею 62 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 грн., з  1 квітня - 387 грн., з 1 жовтня - 395 грн.  

                  Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум становить: з 1 січня - 380 гр., з 1 квітня - 406 гр., з 1 жовтня - 411 гр. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом 5 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", збільшений на один відсоток, що складає відповідно 410 гр. 06 коп.; 415 гр. 11 коп.

                 Статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" на 2008 рік затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 470 гр., з 1 квітня - 481 гр., з 1 липня - 482 гр., з 1 жовтня - 498 гр.  

                 Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року, який набрав чинності з 1 січня 2009 року прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, встановлений в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, тобто 498 гр.

                 04.11.2009 року набув чинності Закон України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати". Прожитковий мінімум осіб, які втратили працездатність: з 1 листопада 2009 року - 573 гр.  

     Відповідно до ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» від  27.04.2010 року № 2154-У1 прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність з 01.01.2010 року – 695 гр., з 01.04.2010 року  - 706 гр.. з 01.07.2010 року – 709 гр.

     В цій же статті зазначено, що розмірі соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються  від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними Законами, цим законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України».

 Виходячи з вищенаведеного, суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги  та зобов»язати  управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі здійснити нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з   09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року, з урахуванням проведених виплат.  

  Решту позовних вимог необхідно залишити без задоволення, як необґрунтованих.

                  Виплата позивачу підвищення до пенсії повинна здійснюватися  за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.  

                 Відповідно до  ст. 88 ЦПК України понесені позивачем судові витрати суд вважає можливим стягнути з державного бюджету, виходячи з наступного. У відповідності з вимогами Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору, а від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи суд вважає за можливе звільнити відповідача, враховуючи те, що  управління ПФУ в Амвросіївському районі є бюджетною організацією.  

  На підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року, Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року,  керуючись ст.ст. 5, 6, 10, 11, 15, 57, 60, 88, 212-215, 218 ЦПК України, суд

                                                              В И Р І Ш И В :

        Позовні вимоги  ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  про зобов»язання здійснити нарахування та виплату щомісячної державної допомоги «дітям війни»    задовольнити частково.  

  З о б о в » я з а т и   управління Пенсійного фонду України в Амвросіївському районі  Донецької області  з д і й с н и т и    нарахування  та виплату  ОСОБА_1     підвищення  до пенсії в розмірі  30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни,  з   09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року, виходячи з розміру  мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону  України  «Про загальнообов»язкове  державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням фактично виплачених сум підвищення.

  В решті позову відмовити.

  Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 171 гр. (Сто сімдесят одна гривня).

  Рішення набуває чинності  після закінчення строку  подання заяви на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано,  набирає чинності після закінчення  апеляційного розгляду справи.

  Рішення може бути оскаржена до  Донецького апеляційного суду  через Амвросіївський районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти  днів після його проголошення. Апеляційна скарга  подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

                                                                      Суддя: