СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
місто севастополь
|
9 серпня 2007 року |
Справа № 2-24/2223-2007А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Градової О.Г.,
суддів Волкова К.В.,
Дугаренко О.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
без участі представників сторін,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від ІНФОРМАЦІЯ_14 року у справі № 2-24/2223-2007А за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 АДРЕСА_1) до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 2/40,Євпаторія,97416) про визнання недійсним акту та податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом з урахуванням уточнень (а.с. 39) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання з податку з єдиного податку.
Позов обґрунтовано тим, що не було збільшення чисельності робітників, замість ОСОБА_3позивач заключив трудовий договір з іншим робітником ОСОБА_2, позапланова перевірка здійсненна без наявності встановлених законом підстав.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач здійснив позапланову перевірку позивача, поводом для здійснення такої перевірки були надані органами міліції відомості про фактичне знаходження позивача у трудових відносинах з ОСОБА_4., з якою трудові відносини письмово не оформлені. Відповідач запит позивачу по цим обставинам не направляв. Відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про донарахування єдиного податку за період ІНФОРМАЦІЯ_1 року у сумі 2.100грн., в якому вказаний номер та дата неіснуючого акту перевірки.
Постановою місцевого господарського суду позов задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення.
Судове рішення мотивовано тим, що у відповідача не було підстав для проведення позапланової перевірки -відомості отримані не від органу дізнання, запит позивачу не надавався, акт складений із зазначенням неіснуючого номеру та дати, вказаний у акті період перевірки не відповідає дати направлення на перевірку. А тому такий акт не може бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити, тому що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.
З заперечень на апеляційну скаргу слідує, що позивач не згодний з апеляційною скаргою.
Сторони не скористалися правом на участь в судовому засіданні. Отримали повістки (а.с. 122-123).
На підставі статей 184, 195, 196, 198 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний господарський суд розглянув справу і встановив наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_2року заступником керівника Державної податкової інспекції в місті Євпаторії ОСОБА_5на підставі акту перевірки НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_3 року прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 про визначення позивачу податкового зобов'язання з єдиного податку у сумі 2.100грн. (а.с. 10, 20, 42).
З акту позапланової, виїзної перевірки НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_4 вбачається, що підставою для донарахування податку стало те, що позивач не оформив факт роботи уІНФОРМАЦІЯ_5 року найманого робітника ОСОБА_4, податок донарахований за період з ІНФОРМАЦІЯ_6року (а.с. 6-9, 21-22, 43-45).
З свідоцтв про сплату єдиного податку слідує, що позивач уІНФОРМАЦІЯ_7 році був платником єдиного податку (а.с. 13-14, 25).
Трудові договори підтверджують той факт, що з ІНФОРМАЦІЯ_8 року до ІНФОРМАЦІЯ_9 року позивач мав найманого робітника -ОСОБА_3. (а.с. 15, 27, 70), а з ІНФОРМАЦІЯ_10 року мав іншого робітника - ОСОБА_2, яка ІНФОРМАЦІЯ_11 року через хворобу була у відпустці, а на цей час замість неї позивач оформив письмову трудову угоду з ОСОБА_4., однак цю угоду не зареєстрував в органі зайнятості (а.с. 16, 28, 67-68).
Станом на час перевірки позивач мав довідку про трудові відносини фізичної особи (ОСОБА_2.) з платником єдиного податку (позивачем) (а.с. 26).
Про фактичне здійснення трудових обов'язків ОСОБА_4. свідчить також лист Євпаторійського відділу Головного управління МВС України в Автономній Республіці Крим (а.с. 41).
Протокол огляду місця події та пояснення ОСОБА_1 органу дізнання відповідно до статей 69 і 70 Кодексу адміністративного судочинства України не є доказом у адміністративній справі. Такі документи згідно зі статтями 65 і 82 Кримінально-процесуального кодексу України є доказами у кримінальній справі. А тому апеляційний господарський суд не приймає як доказ цей протокол з додатком (фото) та пояснення ОСОБА_1 (а.с. 58, 60).
На підставі статті 70 Кодексу адміністративного кодексу України апеляційний господарський суд не приймає, як докази листи між позивачем та Торгово-виробничим управління робочого постачання (а.с. 57), тому що вони не мають відношення до справи.
Протокол про адміністративне правопорушення та рапорти до нього (а.с. 62-64) не є документами, які відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільняють від доказування.
Відповідно до статей 21, 38, 40, 105 Кодексу законів про працю України трудовий договір між працівником та фізичною особою, перед якою працівник зобов'язався виконувати трудові обов'язки, може бути розірваний за ініціативою працівника та у встановлених випадках за ініціативою роботодавця, суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника може виконувати лише працівник, який працює, також відповідно до частини 2 статті 21 вказаного Кодексу працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах.
Таким чином, при діючому трудовому договорі зОСОБА_2 позивач оформив письмову трудову угоду з ОСОБА_4.
А тому відповідно до абзацу 4 пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" N727/98 від 3 липня 1998 року (з змінами) позивач був зобов'язаний сплатити за ІНФОРМАЦІЯ_12року єдиний податок за ставкою на 50 відсотків більш і за цього працівника.
Доказів того, щоОСОБА_4 працювала на позивача у ІНФОРМАЦІЯ_13 року суду не надано, а тому донарахування відповідачем податку за цей період є необґрунтованим.
Незважаючи на встановлені вище обставини, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правильно, без порушень норм матеріального права прийнято рішення про задоволення позову через те, що відповідачем грубо порушенні норми законів при здійсненні перевірки, податкове повідомлення-рішення також складено з помилками.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції Закону України №3813-XII від 24 грудня 1993 року, з змінами, далі Закон України №3813-XII) позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено Законом.
З акту перевірки та направлення на перевірку (а.с. 44) вбачається, що підставою для проведення позапланової перевірки був пункт 2 частини 6 статті 11-1 вказаного закону.
Однак ні в акті перевірки, ні в поясненнях відповідач не вказує, яку податкову декларацію (розрахунок), за який податковий період, не надав позивач.
А тому, апеляційний господарський суд вважає, що відповідач не довів обставин неподання декларації, на підставі якої закон надає право проводити позапланову перевірку і в зв'язку з чим здійснена така перевірка.
Також відповідно до пунктів 1, 3, 5, 7 частини 6 статті 11-1 вказаного Закону передбачені інші обставини, у зв'язку з якими податковий орган має право проводити позапланові перевірки.
Однак ні одної з обставин, вказаних у цих пунктах, не було. Податковий орган не перевіряв інших платників податків і не виявляв факти, які свідчать про порушення позивачем законів України про оподаткування, відповідач не виявляв недостовірності даних, що містяться у податковій декларації позивача, не отримував від особи, яка мала правові відносини з позивачем відомостей, які необхідно перевіряти, відповідач не направляв позивачу обов'язковий запит про надання пояснень та документів, також стосовно позивача податковою міліцією не заведено оперативно-розшукову справу.
Стаття 11-1 Закону України №3813-XII передбачає, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Право на проведення позапланової виїзної перевірки на підставі наказу керівника податкового органу надано лише у випадку виникнення обставин, викладених у частини 2 статті 11-1. Однак як вказано таких обставин не було.
Також апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт перевірки містить помилки (період проведення перевірки не відповідає вказаному періоду перевірки у направленні). У податковому повідомленні-рішенні вказані інші реквізити акту перевірки.
У зв'язку з наведеним апеляційний господарський суд вважає, що перевірка було здійсненна з грубим порушенням закону, що суттєво порушує права позивача. А тому результати такої перевірки не можуть були підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.
На підставі вказаного, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і задоволенню не підлягає, викладені у судовому рішенні висновки відповідають обставинам справи, інших підстав для скасування (зміни) судового рішення немає.
Керуючись статтями 24, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від ІНФОРМАЦІЯ_14 року у справі № 2-24/2223-2007А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.Г. Градова
Судді К.В. Волков
О.В. Дугаренко