РІШЕННЯ
іменем України
Справа № 285/810/21
провадження у справі № 2/0285/430/21
07 червня 2021 року м. Новоград-Волинський
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі головуючої судді Сташків Т.Г.,
за секретаря судового засідання Матвіюк Т.М.,
за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоград-Волинський в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про визнання відсутності заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
18 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду та просила постановити рішення суду яким визнати відсутність її заборгованості перед АТ КБ “Приватбанк” по кредитній картці та повернути переплачені нею кошти.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона є клієнтом “Приватбанк” та довгий час користується його послугами. Проте, отримавши 25.04.2018 року нову кредитну картку, вона почала отримувати від банку безпідставні повідомлення про наявність боргів та вимоги повернути кошти. Отримати відомості від працівників банку про характер виниклої заборгованості та її розмір позивач не має змоги, оскільки у відділенні банку таку інформацію не надають, а на письмові запити надсилають листи загального характеру без конкретної інформації. Нарешті у лютому 2021 року позивач отримала вимогу банку, де зазначено, що розмір заборгованості по кредитній картці становить 31 506,72 грн., що не може бути правдою. Зазначає, що при укладенні договору нею з банком не були у письмовій формі узгоджені всі строки та види виплат по кредиту. З метою захисту своїх прав змушена звернутись до суду.
Правом подачі відзиву відповідач не скористався.
В судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі. Просив відмовити у позові, оскільки позивачем обрано невірний спосіб захисту.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали позову та додатково надані суду письмові докази від учасників процесу, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.04.2009 року позивач ОСОБА_1 уклала кредитний договір з ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (перейменовано на АТ КБ «ПРИВАТБАНК»)(надалі - Банк) шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку та персональний ідентифікаційний номер для авторизації (а.с. 50).
У анкеті-заяві зазначено, що клієнт згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Також представником відповідача до матеріалів позовної заяви долучена довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки, в якій сторонами узгоджено розмір базової відсоткової ставки, комісії, розмір та строки внесення щомісячних платежів, пені та штрафів, тощо, підписана позивачем ОСОБА_1 власноручно (а.с. 51) та виписка по особовому рахунку позивача ОСОБА_1 , де відображено рух коштів на її рахунку та наявність заборгованості станом на 29.03.2021 року у розмірі 32 028 грн. (а.с. 52-97).
При вирішенні справи по суті суд керується наступними нормами права.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Стаття 13Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає право на ефективний засіб юридичного захисту. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено наявність між сторонами договірних відносин, які не припинені. Представником відповідача надано докази про наявність заборгованості ОСОБА_1 перед АТ КБ “Приватбанк”, які позивачем не спростовані. Доказів про наявність переплат нею по кредитному договору позивачем не надано.
Положеннями Цивільного кодексу України, ЗУ “Про захист прав споживачів” передбачено можливість оспорювання чинності договору, окремих його положень, спосіб та порядок нарахування відсотків, пені, комісії, тощо, встановлювати відповідність умов договору законодавству про захист прав споживачів.
Проте позивач звернулася до суду з позовними вимогами про визнання відсутності заборгованості по кредитному договору, що є неналежним способом захисту своїх прав.
Отже, за наведених обставин встановлені підстави для відмови у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору у разі відмови у задоволенні позову згідно положень ст. 141 ЦПК України відшкодуванню позивачу не підлягають.
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570) про визнання відсутності заборгованості та зобов`язання повернути переплачені кошти відмовити повністю.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках – на касаційний розгляд справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Дата складення повного тексту рішення 11.06.2021 року.
Головуюча суддя Т.Г. Сташків
- Номер: 2/0285/430/21
- Опис: про визнання відсутності заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
- Номер справи: 285/810/21
- Суд: Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
- Суддя: Сташків Т.Г.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено склад суду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 18.02.2021
- Дата етапу: 18.02.2021
- Номер: 22-ц/4805/1923/21
- Опис: про визнання відсутності заборгованості
- Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
- Номер справи: 285/810/21
- Суд: Житомирський апеляційний суд
- Суддя: Сташків Т.Г.
- Результати справи:
- Етап діла: Призначено до судового розгляду
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 05.07.2021
- Дата етапу: 19.07.2021