Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Жекова В.І.,

суддів Картере В.І., Пироговського В.Т.,

секретар судового засідання Буравльова О.М.,

Представники сторін у судове засідання не з'явились

Розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Кілійського районного суду Одеської області

від 20.06.2006р., 06.02.2007р.

матеріали №2-918/07(22ц-2972/07)

за позовом ОСОБА_1

до ЗАТ „Кілійський винзавод”

про встановлення факту належності частки в майні ОП „Кілійський винзавод”, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2007р., яка надіслана учасникам процесу 18.07.2007р., розгляд апеляційної скарги призначено на 07.08.2007р.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, тобто не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

ОСОБА_1 16.06.2006р. звернулась до Кілійського районного суду Одеської області з позовною завою про встановлення факту належності частки в майні ОП „Кілійський винзавод”, визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 20.06.2006р. (суддя Бошков М.І.) позов залишено без руху, з підстав, що позов за формою та змістом не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, а саме не сплачена в повному обсязі сума судового збору, та надано строк на виправлення позивачем недоліків до 30.06.2006р.

27.06.2006р. ОСОБА_1 звернулась до Кілійського районного суду із заявою на підставі ст. 82 ЦПК України про звільнення від сплати судових витрат з посиланням на тяжкий матеріальний стан.

Ухвалою районного суду від 10.07.2006р. позивачці відмовлено в задоволені заяви про звільнення від сплати судових витрат у зв'язку з ненаданням доказів, які б підтверджували неможливість сплати держмита.

На вказані ухвали від 20.06.2006р. та 10.07.2006р. ОСОБА_1 до Апеляційного суду Одеської області подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просив скасувати ухвали та постановити нове рішення, яким звільнити її від сплати держмита та витрат на інформаційно-технічне обслуговування.

20.12.2006р. Апеляційним судом Одеської області, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвали Кілійського районного суду -без змін. Відмовляючи в задоволені позову апеляційний суд послався на відсутність підстав для звільнення позивачки від сплати судових витрат внаслідок ненадання до суду доказів в підтвердження своїх вимог.

В зв'язку з невиконанням ухвали суду про виправлення недоліків позовної заяви, на підставі ст. 121 ЦПК України, Ухвалою Кілійського районного суду від 06.02.2007р. позовну заяву ОСОБА_1 до ВАТ „Кілійський винзавод” повернуто позивачці, що в подальшому і стало предметом апеляційного оскарження до Одеського апеляційного господарського суду.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Приймаючи ухвалу від 06.02.2007р. про повернення позовної заяви, Кілійський районний суд Одеської області керувався приписами ст.121 ЦПК України, згідно з якою позивач, який відповідно  до  ухвали  суду  у  встановлений строк виконує вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу,  зобов'язаний сплатити суму судового збору, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

29 грудня 2006р. набрав чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів” від 15 грудня 2006 р. №483-V. Зазначеним Законом розширено юрисдикцію господарських судів шляхом віднесення до їх підвідомчості справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасниками (засновниками, акціонерами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до  вимог ч.5 ст.16 ГПК України встановлено, що корпоративні спори розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ст. 45 ГПК України позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про  оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Статтею 46 ГПК України встановлено, що державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Статтею 4 Декрету КМУ „Про державне мито” визначені випадки, коли окремі органи, здійснюючи надані їм законодавством повноваження, звільняються від сплати державного мита, як позивачі та відповідачі.

Таким чином, якщо стороною не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі або документів, що свідчать про звільнення від його сплати, заява до розгляду не приймається, і господарський суд з посиланням на пункт 4 частини першої статті 63 ГПК України  зобов'язаний повернути її заявникові без розгляду. З цих же підстав повертаються позовні заяви з платіжними дорученнями на перерахування державного мита не до державного бюджету України.

Отже, враховуючи зазначені зміни в господарсько-процесуальному законодавстві та відсутність підстав для звільнення від сплати держмита, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали Кілійського районного суду Одеської області.

Також, судова колегія апеляційної інстанції, зазначає, що позивач не позбавлений права повторного звернення в порядку господарського судочинства до місцевого господарського суду, з відповідним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів, після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, колегія суддів,

Постановила:

Ухвали Кілійського районного суду Одеської області від  20.06.2006р. та від 06.02.2007р. по справі №2-918/07 (22ц-2972/07) - залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текс постанови підписано 09.08.2007р.