Справа № 705/5541/19

Провадження № 2/752/4035/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

24 травня 2021 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в:

у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача АТ «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М., приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Т.Л., в якому просила суд:

- визнати виконавчий напис № 546 від 20.09.2019 року, вчинений приватним нотаріусом КМНО Незнайко Н.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 44 145,55 грн.;

- вирішити питання судових витрат у справі.

Позов мотивувала тим, що оспорюваний виконавчий напис вчинено без всіх необхідних документів для цього, які вимагаються законом, за заборгованістю, яка не є безспірною, та поза межами трирічного строку позовної давності.

Ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 17.12.2019 року ОСОБА_2 , залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 02.03.2020 року, справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва (а.с. 28-29, 58-60).

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Волошина В.О. від 21.04.2020 року справу передано на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва (а.с. 72-73).

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва Хоменко В.С. від 18.01.2021 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін на 24.05.2021 року (а.с. 98-99).

Ухвалою від 18.01.2021 року зупинено стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого 20.09.2019 року приватним нотаріусом КМНО Незнайко Н.М., зареєстрованого в реєстрі за № 546, про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвар» заборгованості в розмірі 44 145,55 грн. (а.с. 101-102).

Ухвалою від 18.01.2021 року витребувано у ПН КМНО Незнайко Н.М. належним чином завірені копії документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис за реєстровим № 546 від 20.09.2019 року про стягнення з гр. ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвар» заборгованості в розмірі 44 145,55 грн. (а.с. 1036-104).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Третя особа пояснення на позов не подала.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що ПН КМНО Незнайко Н.М. 20.09.2019 року на підставі ст. ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, був виданий виконавчий напис № 546 про стягнення на користь АТ «Банк Форвард» з позивача заборгованості в розмірі 44 145,55 грн. (а.с. 16).

Вказаний виконавчий напис пред`явлений банком до примусового виконання, приватним виконавцем виконавчого округу міста Київ Вольф Т.Л. 30.10.2019 року відкрито ВП № 60452511 (а.с. 13).

Положеннями ст. ст. 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

За ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України.

Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

У відповідності зі ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. п. 1, 3 гл.16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року до зазначеного Переліку внесено зміни, відповідно до яких, серед іншого, Перелік доповнено розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» та п.2 такого змісту: «Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14, визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема, п. 2 змін, що вносяться до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, на момент вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Н.М. оспорюваних виконавчих написів норма чинного законодавства про можливість вчинення виконавчих написів в безспірному порядку на підставі кредитних договорів, що не посвідчені нотаріально, була скасована.

Нотаріально посвідченого договору між банком та позивачем укладено не було. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Виконавчим написом є розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на документах, які підтверджують зобов`язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії знаходиться факт безспірності відповідальності боржника. Тому вчинення виконавчого напису - це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження безспірності зобов`язань боржника.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Перед вчиненням виконавчого напису, стягувач зобов`язаний був на адресу боржника надіслати письмове повідомлення про порушення зобов`язання.

Матеріали справи не мітять даних про те, що повідомлення було надіслано боржнику, так і було отримане останнім.

Докази в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України на підтвердження зворотного в розпорядження суду не надано.

Доказів того, що при вчиненні написів нотаріус отримував від банку первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, чеки тощо), відповідачем також не надано, тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми процентів, зазначені у написі, є безспірними.

Таким чином, нотаріус при вчиненні спірного напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом. При зверненні до суду позивача заперечує наявність заборгованості.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру суми, що підлягає стягненню за виконавчим написом.

Перевірити доводи позивача про вчинення оспорюваного напису поза межами трирічного строку давності суд позбавлений можливості, оскільки матеріали справи не містять відомостей про наявність та умови укладеного договору між банком та позивачем, а витребувані судом ухвалою від 18.01.2021 року документи не надані.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не доведено у встановленому законом порядку, що є обов`язковим в силу принципу змагальності, передбаченого ст. 12 ЦПК України, факту його правомірної поведінки, не спростовано тих обставин, на які позивач посилається в своєму позові. Розглядаючи справу, суд приймає лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76-81 ЦПК України на спростування доводів позивача. Своїми правами, визначеними ст. ст. 43, 84 ЦПК України відповідач також не скористався, клопотань про витребування доказів в порядку ст. 84 ЦПК України не заявляв, відповідно до ст. 178 ЦПК України відзив не подав.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги стосовно визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1 152,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-89, 133, 137, 141, 258, 263-265, 270-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 546 від 20.09.2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталією Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 44 145,55 грн., таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 1 152,60 грн. (одна тисяча сто п`ятдесят дві гривні 60 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство «Банк Форвард», код ЄДРПОУ 34186061, адреса: вул. Саксаганського, буд. 105, м. Київ, 01032.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Наталія Миколаївна, адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Вольф Тетяна Леонідівна, адреса: вул. Ю. Поправки, буд. 6, оф. 15, м. Київ, 02094.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко