Справа № 2-495 / 2010р.

   З А О Ч Н Е   Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04 червня 2010 року                                                      Хортицький районний суд м. Запоріжжя

 в складі: головуючого судді - Панкеєва О.В.,

                 при секретарі          - Чередниченко Л.В.,  за участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики  

встановив:

Позивач ОСОБА_2 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики від 16.06.2007 р. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 22 911, 44 грн., сплачених судових витрат – держмита в розмірі 229,11 грн., інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., витрат на юридичні послуги в розмірі 500 грн., а всього в розмірі 23 760,55 грн., посилаючись на те, що 16.06.2007 р. позичила відповідачу 14 679,00 грн. до 16.09.2007 року, та у встановлений строк сума боргу не була погашена.    

У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги та наполягає на їх задоволенні.

             Відповідач  в судове засідання тричі не з’явилася, повістки повертаються із зазначенням про закінчення терміну зберігання, тому суд повідомляв її і за допомогою телеграми, яку отримав син відповідача. Відповідно до вимог ст. 27 ЦПК України сторони повинні добросовісно користуватися своїми правами. Згідно вимог ст.77 ЦПК України у разі відсутності про зміну місця проживання стороною, повістка вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає. Відповідно до п.3 ст. 76 ЦПК України , у разі відсутності відповідача, вона вручається під розписку члену сім’ї, з ким проживає відповідач. Тому повістка вважається доставленою відповідачу. За згодою представника позивача, суд ухвалив виносити заочне рішення на підставі матеріалів справи.  

Вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає справу у межах вимог, заперечень  та доказів наданих сторонами.

            В судовому  засіданні встановлено, що 16.06.2007 року між позивачем ОСОБА_2, та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики за яким позивач передала відповідачу 14 679 гривень, а відповідач зобов’язалася повернути дану суму до 16.09.2007 року. (арк.с.5).  Відповідачем було частково сплачено суму боргу, а саме: 24.10.2007 року – 1385 грн., 24.10.2007 року – 200 грн., 14.05.2008 року – 980 грн., 14.05.2008 року – 10 грн. через банкомат на особистий рахунок позивача. Відповідно п.1 Договір позики укладався з за курсом долару 505 грн. за 100 доларів США. Станом на 20.11.2009 року ( на час звернення до суду) курс долара США, встановлений Національним банком України становить 799,33 грн. за 100 доларів США, тому сума боргу становить: сума позики еквівалентна долару США – 2904 грн; сплачено боргу 2575 грн : 5,05 = 509 доларів США; залишок суми боргу 2904 -509 = 2395 доларів США • 7,99 = 19 136 грн.  

Згідно до ст. 524, 533 ЦК України , зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті  та якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно ст.ст. 625, 1050 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.    

    Відповідно до положень статті 60, частини 3 статті 27 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.  

    Наданий позивачем розрахунок індексу інфляції за  час прострочення за період з червня 2008 року по листопад 2009 року ( час звернення до суду) у сумі 3105 гривень 68 копійок  та 3% річних на несплачену суму боргу складає у сумі  574,08 гривень, не спростований відповідачем та виходячи з вимог ст. 1050, 625 ЦК України підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 526,530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору у встановлений строк виконання.

Також, відповідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача варто стягнути на користь позивача вартість сплаченого державного мита в розмірі 229,11 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120,00 гривень. Суд вважає, що вимоги про стягнення  витрат на юридичні послуги в розмірі 500 гривень виходячи з вимог ст. 56, 84 ЦПК України не підлягають задоволенню, оскільки  ОСОБА_1 приймала участь у справі в якості представника, а не особи, що надає правову допомогу,  та не надано розрахунку таких витрат за складення позовної заяви.

           Керуючись  ст. 10,11, 56, 60, 84. 88, 209, 212-218,226 ЦПК України,  ст.ст.  526, 530, 625, 1046, 1047, 1050 суд -

ВИРІШИВ:

           Позов задовольнити.

           Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики від 16.05.2007 р. з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в розмірі 22 911, 44 грн., суму сплачених судових витрат – держмита в розмірі 229,11 грн., інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень, а всього в розмірі 23 260 гривень 55 копійок ( двадцять три тисячі двісті шістдесят гривень п’ятдесят п’ять копійок).

           Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 – денний строк з дня оголошення рішення,  поданням після цього протягом 20  днів апеляційної скарги, а відповідач має право на протязі 10 днів з дня отримання копії рішення подати заяву про перегляд заочного рішення.

               Суддя:                                                                                            О.В. Панкеєв