Справа № 2- 40/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

         01 лютого 2010 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого                 судді         Л.Є. Мірошніченко,

при секретарі                         Т.С. Колоколовій,

за участю представника позивача               М.І. Захарова  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справа за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2  про звернення стягнення,

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2009 року позивач Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до ОСОБА_2 з позовом про звернення стягнення, обґрунтувавши свої доводи тим, що відповідно до кредитного договору №796М-07 від 17.12.2007 року, позивач надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 453 600,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.11.2012 року. У зв’язку з порушенням зобов’язань за кредитним договором відповідач станом на 16.03.2009 року має заборгованість – 432 285,50 грн., яка складається з наступного :

- 406 046,15 грн. – заборгованість за кредитом;

- 25 403,15 грн.  – заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 836,20 грн. – пеня за несвоєчасність виконання  зобов’язань за договором, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору.

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором позивач і відповідач уклали договори застави: від 17.12.2007 року № б/н, згідно якого відповідач надав у заставу належне йому майно, а саме: автомобіль VOLVO (модель: FH12-460, рік випуску: 2001, тип ТЗ: вантажний сідловий тягач, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер:НОМЕР_2 ); та автомобіль  TRAILOR (модель: SYY3CX, рік випуску: 1998, тип ТЗ: полу причеп бортовий, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4).

 Договором застави передбачено, що у випадку порушення заставодавцем/позичальником зобов’язань за кредитним договором, або за договором застави, заставодавець зобов’язаний передати предмет застави заставодержателю в заклад. В порушення вказаної вимоги договору, відповідач ОСОБА_2 зобов’язання за кредитним договором не виконує, предмет застави в заклад банку не передала, тому просить передати в заклад ПриватБанку шляхом вилучення у ОСОБА_2 належного їй на праві власності майна, а саме: автомобілі VOLVO (модель: FH12-460, рік випуску: 2001, тип ТЗ: вантажний сідловий тягач, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер:НОМЕР_2 ); та автомобіль  TRAILOR (модель: SYY3CX, рік випуску: 1998, тип ТЗ: полупричеп бортовий, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4).

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №796М-07 від 17.12.2007 року в сумі 432 285,50 грн.:

- звернути стягнення на автомобілі VOLVO (модель: FH12-460, рік випуску: 2001, тип ТЗ: вантажний сідловий тягач, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер:НОМЕР_2 ); та автомобіль  TRAILOR (модель: SYY3CX, рік випуску: 1998, тип ТЗ: полупричеп бортовий, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4) шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предметів застави від імені заставодавця, зі зняттям вказаних автомобілів з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Просить стягнути з відповідача судові витрати: державне мито у сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 30 грн.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1,  що діє на підставі довіреності №5515 від 18.05.2007 року (а.с. 18), повністю підтримав позовні вимоги та надав доводи аналогічні вказаним у позовній заяві. Просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_2  в судове засідання не з’явилась, хоча повідомлялась належним чином про дату, час на котре було призначено слухання по справі в порядку статті 76 ЦПК України. Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, тому суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, між сторонами було укладено кредитний договір № 796М-07 від 17.12.2007 року, за яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі  453 600,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.11.2012 року. (а.с. 5-7).

В порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов кредитного договору відповідач свої зобов’язання належним чином не виконував.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором  банк  або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.

Відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

 На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Статтю 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до вимог п. 2.3.9 кредитного договору банк має паво, при настанні умов, вказаних в п.2.3.3, стягнути кредит до настання строків, передбачених п. 1.3, в тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно, а також реалізувати свої потреби, що витікають з договору, за рахунок іншого майна позичальника, його гарантів та поручителів, у відповідності з діючим законодавством.

В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором сторони відповідно до вимог чинного законодавства уклали договір застави від 17.12.2007 року № б/н, згідно якого відповідач надав у заставу належне йому майно, а саме: автомобіль VOLVO (модель: FH12-460, рік випуску: 2001, тип ТЗ: вантажний сідловий тягач, № кузова/шасі: НОМЕР_1, реєстраційний номер:НОМЕР_2 ); та автомобіль  TRAILOR (модель: SYY3CX, рік випуску: 1998, тип ТЗ: полупричеп бортовий, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер: НОМЕР_4) (а.с. 7-9).

І кредитний договір і договір застави є взаємопов’язаними між собою.

Відповідно до вимог п.1 договору застави автотранспорту, предметом цього договору є надання заставодавцем в заставу автотранспорту, опис якого зазначено в п. 6 даного договору, в забезпечення виконання зобов’язань заставодавця перед заставодержателем, в силу чого заставодержатель має вищий пріоритет в разі невиконання заставодавцем зобов’язань, забезпечених заставою, та невиконання заставодавцем зобов’язань за договором застави, одержати задоволення за рахунок переданого в заставу автотранспорту переважно перед іншими кредиторами заставодавця.

Всупереч вимог п. 2.3.9 кредитного договору банком не ставиться питання про стягнення кредиту, а одразу пред’являються вимоги щодо звернення стягнення на заставлене майно, тому суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

    У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Оскільки суд ухвалює рішення не на користь позивача, то відповідно позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат задоволенню не підлягають.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 16, 88, 526, 527, 530, 572, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 19, 20 Закону України «Про заставу», ст.ст. 10, 11, 88, 131, 169, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

            Відмовити в задоволенні позову Закритого акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанку” до ОСОБА_2  про звернення стягнення на предмет застави в рахунок заборгованості за кредитом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Суддя

Слов’янського міськрайонного суду                                                                       Мірошніченко Л.Е.