Справа № 2-44/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М            У К  Р А Ї Н И

27 квітня 2010 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого                   судді             Мірошніченко Л.Є.

при секретарі                         Колоколовій Т.С.

за участю  позивача                     ОСОБА_1

представника позивача     адвоката         ОСОБА_2

відповідача                         ОСОБА_3

представника відповідача     адвоката         ОСОБА_4

відповідача                         ОСОБА_5,

представника відповідача                 ОСОБА_6,

третьої особи                         ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 за участю третьої особи, що не заявляє самостійний вимог – ОСОБА_7   про розподіл майна, що є спільною сумісною власності подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про розподіл майна, що є спільною сумісною власності подружжя, суд, -

В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернувся до Слов”янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до відповідача ОСОБА_3 про розділ спільного майна, обгрунтувавши свої вимоги тим, що з 21.06.2003 року по 29.01.2009 року він з відповідачем ОСОБА_3 перебував у шлюбі. Від спільного життя вони мають дитину – сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. В період шлюбу вони придбали речі, цінності, котрі розділили добровільно. 12.06.2008 року вони також придбали автомобіль „ОРЕL-TIGRA”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, котрий зареєстровано на ім”я відповідача ОСОБА_3 в МРЕВ м. Слов”янська, а він був записаний як особа, яка має право керувати вказаним автомобілем. З моменту придбання автомобіля обслуговуванням та ремонтом автомобіля займався він та керував автомобілем також він. Після розлучення вони домовились добровільно провести розподіл всього майна, в тому числі автомобіля. Відповідач згодилась отримати грошову компенсацію за належну їй ? частку автомобіля в сумі 17000 грн., та погодилась, щоб автомобіль залишився йому на праві власності. Відповідач запевнила його, що добровільно оформить право власності на автомобіль на його ім’я. Він передав ОСОБА_3 згідно домовленості 11000 грн. Повідомив що готовий передати ще 6000 грн. та запропонував оформити на нього право власності, однак відповідач заявила про те, що вона передумала та не згодна оформляти на нього право власності на вказаний вище автомобіль, а також відмовилась повертати отриману від нього компенсацію в розмірі 11000 грн. Також йому стало відомо, що відповідач намагається продати спірний автомобіль без його відому та згоди. Оскільки відповідач ОСОБА_3 частково отримала від нього грошову компенсацію за автомобіль та він згоден сплатити їй частину грошової компенсації, що залишилась, в сумі 6000 грн., то позивач вважає, що право власності на спірний автомобіль слід визнати за ним, припинивши право власності на нього відповідача ОСОБА_3

    Позивач ОСОБА_10 просив провести розділ автомобіля „ОРЕL-TIGRA”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, визнати за ним право власності на вказаний автомобіль, припинити право власності ОСОБА_3 на ? частку даного автомобілю з виплатою їй грошової компенсації 6000 грн. Також просив стягнути з відповідача ОСОБА_3В, на його користь понесені по справі витрати.

    В ході розгляду справи ОСОБА_1 подав уточнену позовну заяву до ОСОБА_11, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, обґрунтувавши тим, що йому стало відомо, що ОСОБА_11 без його відома продала автомобіль „ОРЕL-TIGRA”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який вони придбали за час перебування у шлюбі. Тому позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного автомобіля, оформлений Українською товарною біржею м. Слов”янська відділу реєстрації  № 8304 04.06.2009 року між ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_12; визнати за ним право власності на вказаний автомобіль; стягнути з нього на користь ОСОБА_11 різницю у вартості – 6000 грн.

    10.06.2009 року ОСОБА_11 звернулась до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про розділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, обґрунтувавши позовні вимоги наступним. В період спільного життя з відповідачем ними, окрім спірного автомобіля, за спільні кошти було придбано наступне майно:

    1. Шафа для прихожої кімнати вартістю 600 грн.

2. Шафа для гостинної кімнати – 1500 грн.

3. Шафа з полицями – 800 грн.

4. Телевізор – 550 грн.

5. Комп’ютер – 5000 грн.

6. Стіл для комп’ютера – 750 грн.

7. Крісло – 650 грн.

8. Полиця під телевізор – 500 грн.

9. Кондиціонер – 2500 грн.

10. Ковролін – 600 грн.

11. Ліжко – 3000 грн.

12. Шафа – 700 грн.

13. Гардини – 1500 грн.

14. Стіл та стільці для кухні – 2000 грн.

15. Котел – 1900 грн.

16. Колонка – 800 грн.

17. Газова піч – 700 грн.

18. Витяжка – 300 грн.

19. Набір меблів для кухні – 2500 грн.

20. Машинка пральна автомат – 2250 грн.

21. Телевізор – 2500 грн.

22. Стіл журнальний вартістю – 550 грн.

23. Холодильник – 2700 грн.

24. Ванна – 550 грн.

25. Унітаз – 350 грн.

26. Умивальник – 350 грн.

27. Мікрохвильова піч – 700 грн.

28. Плеєр – 2000 грн.

29. Європаркан 15 секцій та 9 столбів на загальну суму 2900 грн.

30. Тротуарна плитка 80 м.кв. – 3850 грн.

31. Вхідні двері – 2000 грн.

32. Міжкімнатні двері у кількості 2 шт. – 2400 грн.

33. Пластикові вікна 5 шт. – 5000 грн.

34. Пластик для обшивки ванної кімнати – 2000 грн.

35. Плитка для підлоги – 250 грн.

36. Полімін – 500 грн.

37. Дверна коробка з дверима – 300 грн.

38. Ламінат – 600 грн.

39. Шпалери – 500 грн.

40. Лінолеум на кухню – 600 грн.

41. МДФ – 500 грн.

А всього майна на 60200 грн.

Відповідач ОСОБА_1 все перелічена майно тримає у себе. Оскільки дане майно знаходиться у відповідача, а автомобіль у неї, вона пропонує наступний варіант розділу майна: за нею визнати право власності на автомобіль, а за відповідачем – на все вищеперелічене майно, компенсувавши різницю в вартості, а саме стягнути з ОСОБА_1 на її користь 2100 грн.

    Ухвалою суду від 13.04.2010 року до участі у справі залучений ОСОБА_7 у якості третьої особи, що не заявляє самостійний вимог.

    Ухвалою суду від 27.04.2010 року частина позовних вимог ОСОБА_11 залишено без розгляду у частці майна: ванна – 550 грн., унітаз – 350 грн., умивальник – 350 грн., європаркан 15 секцій та 9 стовпів на загальну суму 2900 грн., тротуарна плитка 80 м.кв. – 3850 грн., вхідні двері – 2000 грн., міжкімнатні двері у кількості 2 шт. – 2400 грн., пластикові вікна 5 шт. – 5000 грн., пластик для обшивки ванної кімнати – 2000 грн., плитка для підлоги – 250 грн., полімін – 500 грн., дверна коробка з дверима – 300 грн., ламінат – 600 грн., шпалери – 500 грн., лінолеум на кухню – 600 грн., МДФ – 500 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1  підтримав позовні вимоги, навів доводи, аналогічні доводам позовної заяви, просив задовольнити його позовні вимоги. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 просив відмовити, наполягав, що під час шлюбу сторони взагалі не придбали майно, що було перераховано ОСОБА_11 у зустрічній позовній заяв.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат ОСОБА_2,  що діє на підставі ордеру від (а.с. 11) просила позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись ст. 65 СК України, у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_11 просила відмовити. Підтримала доводи позивача ОСОБА_1

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_11  просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, навела доводи, аналогічні доводам своєї зустрічної позовної заяви, просила її позов задовольнити. Зазначила, що оскільки у неї було дуже скрутне становище, дитина хворіла, грошей у неї бракувало, то вона вимушена була продати автомобіль та використати кошти. Вона згодна повернути ОСОБА_1 всі кошти, що нею були отримані у рахунок автомобілю – 11 000 грн., та виплатити йому різницю у розмірі 6 000 грн.

В судовому засіданні представник відповідача – ОСОБА_4,  що діє на підставі ордеру від (а.с. 25) просила у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, підтримала зустрічні позовні вимоги ОСОБА_11, навела доводи, аналогічні доводам свого довірителя.

Відповідач ОСОБА_8  в судовому засіданні пояснила, що придбала автомобіль відповідно до угоди, що не заборонена законом. Про те, що автомобіль не є в суперечці чи під забороною їй пояснив ОСОБА_7, що було зазначено в договорі купівлі-продажу. Тому вона не знала та не могла знати про наявність спору між сторонами. Просить в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_8 – ОСОБА_6  в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням свого довірителя. просив в задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_7  в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Суд, вислухавши сторін, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_11 не підлягають задоволенню, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, сторони перебували у шлюбі з 21 червня 2003 року по  29 січня 2009 року (а.с. 5, 6, 16).

Під час шлюбу, 12 червня 2008 року,  вони придбали автомобіль „ОРЕL-TIGRA”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, який був зареєстровано на ім’я ОСОБА_3 в МРЕВ м. Слов”янська, а ОСОБА_1 був записаний як особа, яка має право керувати вказаним автомобілем.

28.04.2009 року спірний автомобіль ОСОБА_11 був знятий з реєстрації у МРЄР м. Слов»янська при УДАІ ГУ УМВС України в Донецькій області та 04.06.2009 року та видана довіреність на ім»я ОСОБА_7 на право продажу зазначеного автомобілю (а.с. 26).

04.06.2009 року між ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 був укладений договір купівлі-продажу реєстраційний номер 891195, що посвідчений Українською товарною біржею м. Слов’янська, відділ реєстрації  № 8304 (а.с. 111).

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляді справи.

В судовому засіданні сторони домовились стосовно вартості майна автомобілю, що підлягає поділу, зазначивши вартість у 34 000 грн.

Вирішуючи питання про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладанні договорів одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим з подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_11 на свій власний розсуд розпорядилася спільним майном подружжя, але на той час автомобіль не був у суперечці, під арештом, продавав його ОСОБА_7 за нотаріально посвідченою довіреністю, що видала власниця транспортного засобу ОСОБА_11, тому відповідач ОСОБА_13 не знала и не могла знати про наявність перешкод до вчинення правочину.

Разом з тим, частиною 2 пункту 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року передбачено, що у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд  проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім»ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

    Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна подружжя є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

    Таким чином, автомобіль є спільною сумісною власності подружжя по 1\2 частці. Виходячи з цього, ОСОБА_11 розпорядилася своєю часткою майна, уклавши договір купівлі-продажу. В такому разі, ОСОБА_1 мав би ставити питання про визнання договору купівлі-продажу частково недійсним, або про перевід на нього прав покупця.

У разі, якщо чоловік взагалі заперечує проти передачу майна іншій особі, заявляючи про своє переважне право на його придбання, йому належить вимагати визнання недійсним договору стосовно своєї частки, а щодо частки другого з подружжя – вимагати переводу на себе прав покупця.

Але ОСОБА_1 не заявляв позовних вимог про своє переважне право на придбання автомобілю і не вимагав переводу на себе прав покупця.

Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У зв»язку з цим суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, а саме:

- відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу, реєстраційний номер 891195, що посвідчений Українською товарною біржею м. Слов’янська, відділ реєстрації  № 8304автомобілю „ОРЕL-TIGRA”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, від 04.06.2009 року між ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_12; визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний автомобіль.

- Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного сумісного майна – автомобілю „ОРЕL-TIGRA”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, стягнувши з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі – 28 000 грн. ( 34 000 грн. вартість автомобіля : 2 = 17 000 грн – доля кожного співвласника. Відповідно розписці, ОСОБА_11 отримала від ОСОБА_1 11 000 грн. (а.с. 9). Таким чином, 17 000 грн. + 11 000 грн. = 28 000 грн.).

    Вирішуючи питання стосовно позовних вимог ОСОБА_11, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Так в судовому засіданні позивачка ставила питання про розподіл майна, що є спільною сумісною власності подружжя – меблів, предметів домашнього побуту. Разом з тим, позивачкою не були надані суду докази на підтвердження того коли та ким ці речі були придбані. Крім того, позивачка не навела суду доказів на підтвердження вартості майна. Із зазначеною у позовній заяві вартістю майна, як і взагалі наявністю цього майна ОСОБА_1 був не згодний, ОСОБА_11 відмовилася від проведення по справі товарознавчої експертизи на предмет з»ясування  вартості. Допитані по справі свідки зазначили, що вони знають про придбане майно зі слів, тобто їх пояснення є провідними і суд не може на них посилатися як на повноцінний доказ по справі.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки в судовому засіданні позивачка не навела суду доказів на підтвердження своїх вимог в частині наявності майна, його вартості, часу придбання майна, то суд вважає що у задоволенні позовних вимог про розподіл майна, що є спільною сумісною власності подружжя ОСОБА_11 – необхідно відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 203 ЦК України, ст.ст. 60, 65, 67, 69-71 Сімейного Кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року “Про практику розгляду судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя”,  суд, -

В И Р І Ш И В :

    Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_8 за участю третьої особи що не заявляє самостійний вимог – ОСОБА_7   про розподіл майна, що є спільною сумісною власності подружжя, визнання недійсним договору купівлі-продажу – задовольнити частково.

У задоволенні позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу, реєстраційний номер 891195, автомобілю „ОРЕL-TIGRA”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, від 04.06.2009 року між ОСОБА_7, що діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_12, що був посвідчений Українською товарною біржею м. Слов’янська, відділ реєстрації  № 8304; та визнання за ОСОБА_1 права власності на спірний автомобіль – відмовити.

Поділити автомобіль „ОРЕL-TIGRA”, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1,  що є спільним сумісним майном подружжя, стягнувши з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі – 28 000 грн.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_1  про розподіл майна, що є спільною сумісною власності подружжя  – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Рішення  складено  у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя                                                                     Л.Є.Мірошніченко