Справа № 2-35/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2010 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошніченко Л.Є.
При секретарі Колоколовій Т.С.,
За участю позивача ОСОБА_1
Представника позивача адвоката ОСОБА_2
Представника відповідача Меркулової Н.М.
Відповідача ОСОБА_4
Представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Слов”янського района Донецької області, ОСОБА_6 про зобов’язання прийняти рішення, суд, -
В С Т А Н О В И В :
15.04.2009 року ОСОБА_1 звернувся до Слов”янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Маяківської сільської ради Слов”янського району Донецької області (Маяківський сільський голова ОСОБА_7), ОСОБА_6 про зобов’язання прийняти рішення, посилаючись на те, що на підставі Договору дарування земельної ділянки від 16.11.2004 року, зареєстрованого 04.10.2007 року, йому належить земельна ділянка загальною площею 0,1335 га, розташована АДРЕСА_1. Дана земельна ділянка належала дарувальнику – ОСОБА_8 на підставі державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 001738 від 18 грудня 1997 року, виданого на підставі рішення Маяківської сільської Ради 31-10-1997.
Для отримання Державного акту на правло власності на не вищезазначену земельну ділянку позивач звернувся ТОВ „Земкадастр”. В процесі виготовлення технічної документації для оформлення державного акту у зв’язку з відсутністю огорожі представники ТОВ „Земкадастр” виїхали для встановлення меж земельної ділянки та виявили, що межа земельної ділянки дарувальника ОСОБА_8 проходить по стіні житлового будинку позивача та льоху. Таким чином, при розробці технічної документації на видачу державних актів про право приватної власності на земельні ділянки АДРЕСА_2, були порушені п.п. 1.12, 1.13, 1.14 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації та збереження державних актів на право приватної власності на землю та право постійного користування землею, договорів про право тимчасового користування землею, затвердженої Наказом Державного комітету по земельним ресурсам № 43 від 04 травня 1999 року. У відповідності з даним нормативним актом складання державного акту здійснюється після перенесення в натурі (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими розмежувальними позначками. З урахуванням даної обставини, при прийнятті рішення Маяківської сільською радою 31-10-1997 про видачу ОСОБА_8 Державного акту про право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 001738 від 18 грудня 1997 року та прийнятті рішення 26-12-1997 про видачу ОСОБА_4 суміжному землевласнику Державного акту про право приватної власності на землю та підписанні вищезазначених Державних актів були порушені ст.ст. 19, 63 Закону України „Про землеустрій”, у відповідності до яких сільські ради здійснюють контроль за впровадження заходів, передбачених документацією по землеустрою, оскільки не були встановлені межі земельних ділянок на місцевості, а сільська рада це не перевірила та не проконтролювала. У відповідності до ст. 158 Земельного Кодексу України, органи місцевого самоврядування вирішують спори відносно меж земельних ділянок, які знаходяться у власності громадян. 03 жовтня 2007 року, 22 листопада 2007 року, 14 січня 2008 року позивач звертався з відповідними заявами в Маяківську сільську раду з проханням змінити конфігурацію земельних ділянок АДРЕСА_2 без зміни площі вказаних земельних ділянок, додаючи план зміни меж земельних ділянок, розроблений ТОВ „Земкадастр”. Однак дане питання так і не було вирішено оскільки відповідач наполягає, що дане питання не входить до його компетенції та пропонує звернутись до суду. Просить суд: зобов’язати Маяківську сільську раду Слов”янського району Донецької області прийняти рішення про зміну меж (конфігурації) земельних ділянок АДРЕСА_2 без зміни загальної площі кожної з вказаних земельних ділянок; зобов’язати Маяківську сільську раду Слов”янського району Донецької області внести зміни в Державний акт про право приватної власності на землю серії ІІ-ДН № 001737 від 05 червня 1997 року, виданий ОСОБА_4; зобов’язати Маяківську сільську раду Слов”янського району Донецької області видати йому державний акт про право приватної власності на земельну ділянку № 5 по вул. Подгірній в с. Пришиб Слов”янського району загальною площею 0,1335 га на підставі договору дарування земельної ділянки від 16 листопада 2004 року з урахуванням зміни конфігурації земельної ділянки; стягнути з ОСОБА_4 на його користь витрати на отримання юридичної допомоги в розмірі 1000 грн.
22 січня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги, просив визнати Державний акт про право приватної власності на землю, що виданий ОСОБА_4 в частині межі земельних ділянок АДРЕСА_2 частково недійсним; зобов’язати Маяківську сільську раду видати ОСОБА_4 Державний акт про право приватної власності на землю АДРЕСА_2 площею 0,1334 га з урахуванням зміни конфігурації земельної ділянки; зобов’язати Маяківську сільську раду видати йому Державний акт про право приватної власності на землю № 5 по вул. Підгірній в с. Пришиб Слов”янського району площею 0,1335 га на підставі Договору дарування земельної ділянки від 16.11.2004 року, з урахуванням зміни конфігурації земельної ділянки; стягнути з ОСОБА_4 на його користь витрати на отримання юридичної допомоги в розмірі 1000 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги, навів доводи, аналогічні доводам позовної заяви.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі ордеру від 14.04.2009 року (а.с. 22) підтримав уточнені позовні вимоги, навів доводи, аналогічні доводам позовної заяви.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5, що діє на підставі доручення від 19.08.2009 року(а.с. 55) позовні вимоги не визнав, зазначив, власником земельної ділянки, яка на теперішній час є власністю позивача, був ОСОБА_8 Коли ОСОБА_4 та ОСОБА_8 отримували Державні акти про право приватної власності на землю, то з ОСОБА_8 була домовленість про те, що межа буде проходити по будинку, останній проти цього не заперечував і вони були у добрих відносинах, ніколи не сперечалися стосовно цього. Позивач відповідно до договору купівлі-продажу став власником спірної земельної ділянки, він бачив, що він отримував у дар, тому вважає, що відсутні підстави для задоволенні позову.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнала, підтримала доводи свого представника.
В судовому засіданні відповідач представник Маяковської сільської ради, ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності від 09.12.2009 року, позовні вимоги не визнала, зазначила, що власником будинку за адресою АДРЕСА_3 був ОСОБА_8, а будинку за адресою АДРЕСА_2 була ОСОБА_4 У 1997 року приватизував земельну далянку ОСОБА_8,, а у 1998 році приватизувала земельну ділянку ОСОБА_4 Оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_4 мешкали однією родиною, то земельну ділянку розділили на дві рівні частини, межу узгодили та підписали сторонами, технічну документацію оформляв відділ архітектури Слов”янської райдержадміністрації. У 2004 року ОСОБА_8 подарував свій будинок та земельну ділянку ОСОБА_1 і у останнього стало питання про встановлення конфігурації межи між земельними ділянками. Оскільки Маяковська сільська рада не складала технічну документацію на зазначені земельні ділянки, просить у задоволенні позову до них – відмовити.
Суд, вислухавши сторін, вивчивши матеріали даної цивільної справи, адміністративної справи № 2-а-2/09, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до Державного акту про право приватної власності на землю, ОСОБА_8 на підставі Рішення Маяковської сільської ради від 31.10.1997 року є власником земельної ділянки площею 0, 1335 га за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 13). Відповідно до Державного акту про право приватної власності на землю, ОСОБА_4 на підставі Рішення Маяковської сільської ради від 26.12.1997 року є власником земельної ділянки площею 0, 1344 га за адресою АДРЕСА_2 (а.с. 12).
Згідно з Договором Дарування земельної ділянки від 16.11.2004 року ОСОБА_8 подарував, а ОСОБА_1 отримав у дар земельну ділянку площею 0, 1335 га за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 5).
03.10.2007 року позивач звернувся с заявою до Маяковської сільської ради про надання дозволу на інвентаризацію земельної ділянки у зв’язку з уточненням конфігурації землі (а.с. 15). 21.12.2007 року землевпорядник Маяковської сільської ради відмовив у задоволенні заяви, оскільки обидві земельні ділянки перебувають у власності, а згоди ОСОБА_4 немає, тому запропоновано звернутися до суду (а.с. 18).
Відповідно до акту від 17.01.2008 року обстеження земельних ділянок за адресою АДРЕСА_2 встановлено, що межа проходить по стіні житлового будинку а також через погріб будинку АДРЕСА_3, що є порушенням архітектурних норм будівництва (а.с. 20).
Згідно з висновками будівельно-технічної експертизи № 697/08 від 15.02.2009 року , межа між ділянками АДРЕСА_2 відповідно до Плану зовнішніх меж земельної ділянки, державних актів на землю, проходить з порушенням п. 3.25 ДБН 360-92 “Містобудівництво, планування та забудова міських та сільських поселень”, а саме: через будівлю житлового будинку та будівлю погребу, що входять у склад забудови земельної ділянки АДРЕСА_3 (а.с. 72 адміністративна справа № 2-а-2/09).
Разом з тим, вирішуючи питання про задоволення позову суд виходить з наступного.
Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року № 15-92 “Про приватизацію земельних ділянок” право приватної власності на земельні ділянки, передані для ведення особистого господарства, будівництва та обслуговування житлового будинку та побутових споруд, посвідчується відповідною радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею Державного акту про право приватної власності на землю.
У відповідності до “Порядку передачі земельних ділянок у приватну власності громадянам України”, затвердженого Наказом Держкомімета України по земельних ресурсах від 15.02.1993 року № 10 відповідні ради народних депутатів перевіряють обґрунтованість заяв громадян та матеріалів і у місячний термін приймають відповідне рішення. Встановлення меж земельних ділянок на місцевості виконують землевпорядні органи за заявою ради народних депутатів. Після встановлення меж земельних ділянок, що передаються у власність, громадяни отримують Державний акт про право приватної власності на землю, що видає та реєструє відповідна рада народних депутатів. Якщо при встановлені меж земельних ділянок будуть встановлені невідповідності в даних про розміни земельних ділянок з фактичними розмірами, то остаточний розмір установлюється радою.
Державний акт на право приватної власності на землю є документом, до якого внесення змін та доповнень не дозволяється. Таким чином, суд приходить до висновку, що визнати державний акт про право приватної власності на землю частково недійсним неможливо, оскільки це передбачає внесення до нього змін або доповнень, що забороняє закон.
Крім того, позивач ставить питання про надання йому Державного акту про право приватної власності на земельну ділянку № 5 по вул. Подгірній в с. Пришиб Слов”янського району загальною площею 0,1335 га на підставі договору дарування земельної ділянки від 16 листопада 2004 року з урахуванням зміни конфігурації земельної ділянки. Вирішуючи дані вимоги суд виходить з того, що позивач отримав земельну ділянку за зазначеною адресою відповідно до договору дарування земельної ділянки від 16 листопада 2004 року. Предметом зазначеного договору була земельна ділянка, що належала дарувальнику на підставі Державного акту про право приватної власності на землю ІІ-ДН № 001738, виданого 18.12.1997 року Маяковської сільською радою, згідно з рішенням Маяковської сільської ради від 31.10.1997 року. Конфігурація земельної ділянки, що перейшла у власність позивача була обумовлена рішенням Маяковської сільської ради та закріплена у Державному акті, який позивач отримав у дар і внесення змін у конфігурацію земельної ділянки на теперішній час неможливо, оскільки позивач не оспорює договір дарування в цій частині.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, таким чином, суд не може вийти за межі заявлених вимог і приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 1, 11, 13, 19, 60 ЦК України, 12, 158 ЗК України, ст. 3,10,11 58, 60, 209 - 210, 212-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Маяківської сільської ради Слов”янського району Донецької області, ОСОБА_6 про зобов’язання прийняти рішення – відмовити у зв’язку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення постановлене та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Головуюча Мірошніченко Л.Є.