Справа № 2-269/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 січня 2010 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошніченко Л.Є.
При секретарі Колоколовій Т.С.,
За участю позивача ОСОБА_1,
Представників відповідача ОСОБА_2
адвоката ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Санаторно-курортного реабілітаційного центру” „Слов”янський курорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” про визнання переведення та притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд, -
В С Т А Н О В И В :
19.11.2009 року до Слов”янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Дочірнього підприємства „Санаторно-курортного реабілітаційного центру” „Слов”янський курорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” про визнання переведення та притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтувавши свої доводи тим, що з 26.08.1998 року вона працювала в ДП „Санаторно-курортному реабілітаційному центрі” „Слов’янський курорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” на посаді молодшої медсестри. В березні 2000 року була призначена на посаду чергового адміністратора. 12.02.2009 року відповідач, на її думку, незаконно звільнив її з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України „за скороченням штату”. З рішенням відповідача вона не погодилась та подала до суду позовну заяву про поновлення на роботі. 21.07.2009 року Апеляційний суд Донецької області ухвалив рішення про поновлення її на посаді, на підставі якого відповідач видав наказ № 305/п від 22.07.2009 року та поновив її на роботі на раніше займаній посаді чергового адміністратора. Наказом відповідача № 377/п від 23.09.2009 року вона знову була звільнена з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України „за скороченням штату” та в наступний час не має трудових відносин з відповідачем. 25.08.2009 року відповідач видав наказ № 342/п, згідно якого у зв’язку з виробничою необхідністю її переведено на посаду молодшої медсестри артрологічного відділення терміном на 1 місяць з 25.08.2009 року. Вважає, що переведення було здійснено не законно, оскільки у відповідності до ст. 33 КЗпП України, своєї згоди на перевід вона не давала, про що зазначила в наказі при ознайомленні з ним. Також, обставин, передбачених ст. 33 КЗпП України, не було, а недоліки в організації виробництва і праці не ставлять виняткових випадків і не дають підстав переводити працівника тимчасово на інші роботи без його згоди. Згідно ст. 31 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Це порушення трудового законодавства з боку відповідача також встановлене при проведенні перевірки відповідача за її зверненням до територіальної державної інспекції праці у Донецькій області державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю. Виконання обов’язків молодшої медсестри артрологічного відділення не було оговорено трудовим договором і не входило до її обов’язків, тому 25.08.2009 року вона відмовилась виконувати наказ відповідача № 342/п від 25.08.2009 року. 26.08.2009 року відповідач видав наказ, яким наклав на неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни та Правил внутрішнього трудового розпорядку. В наказі зазначено: 25.08.2009 року вважати прогулом та не оплачувати. Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимог про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Заробітну плату за 25.08.2009 року вона не отримала і по сьогоднішній день. З дисциплінарним стягненням вона не згодна, вважає його незаконним, так як 25.08.2009 року вона працювала на посаді чергового адміністратора, а переведення її на посаду молодшої медсестри артрологічного відділення здійснене відповідачем з порушенням трудового законодавства України, тому заробітна плата за 25.08.2009 року повинна бути нарахована та виплачена відповідачем в суммі 55,98 грн. Згідно норм ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому сум у строки, зазначені ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносив рішення по суті спору. Відповідач затримав виплату належної їй при звільненні заробітної плати за 25.08.2009 року на 42 робочих дні і у відповідності зі ст.117 КЗпП України повинен виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а саме:
Згідно розрахункового листа по заробітній платі за серпень 2009 року - нараховано 693,24 грн.;
Згідно розрахункового листа по заробітній платі за вересень 2009 року - нараховано 1434,29 грн. І
Таким чином, її середній заробіток складає:
693,24 грн. + 1434,29 грн. = 2127,53 грн.; 2127,53 грн. / 38 робочих днів = 55,98 грн.
Дні затримки розрахунку при звільненні з 23.09.2009р. по день подання позовної заяви складають разом 42 дні.
42 робочих днів затримки розрахунку х 55,98 грн. = 2351,16 грн.
Відповідач порушив її права, передбачені ч.7 ст.43 Конституції України та ст. 116 КЗпП України.
Також відповідач при звільненні її з роботи не виплатив їй своєчасно компенсацію за невикористану відпустку, а в наказі про звільнення № 377/п від 23.09.2009 року зазначив, що «компенсація за невикористану відпустку відсутня». Відповідач під час розрахунку компенсації за невикористану відпустку не врахував умови п. 18 розділу «Трудові відносини, режим праці і відпочинку» колективного договору в частині надання працівникам додаткової оплачуваної відпустки за вислугу років з розрахунку 1 день за відпрацьований повний календарний рік загальною тривалістю відпустки не більше 31 дня за рахунок економії фонду заробітної плати, при стажі роботи не менше 5 років. Умови позбавлення додаткової відпустки за вислугу років колективним договором не визначені. Зазначене порушення з боку відповідача було також встановлене при проведенні перевірки дотримання вимог законодавства про працю відповідачем по її зверненню до територіальної державної інспекції праці у Донецькій області державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю. Лише після вжиття територіальною інспекцією праці у Донецькій області відповідних заходів та надання відповідачеві припису на усунення порушень законодавства, відповідач надіслав їй листа вих. № 165 від 28.10.2009 року про те, що їй необхідно з'явитися в бухгалтерію для отримання компенсації згідно зазначеного припису. Відповідач затримав виплату при звільненні належної їй суми компенсації за дні невикористаної відпустки і в відповідності зі ст. 117 КЗпП України повинен виплати їй середній заробіток за кожний день затримки розрахунку.
Також відповідач повинен відшкодувати їй моральну шкоду, яку вона оцінюю в розмірі 5000 грн. Право на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди прямо передбачено ст. 237-1 КЗпП України та випливає з порушення відповідачем її прав, передбачених п. 7 ст. 43 Конституції України та законодавством про працю. Завдана їй моральна шкода полягає у порушенні відповідачем вище зазначених в позовній заяві її законних прав та інтересів, передбачених законодавством про працю та Конституцією України, моральних переживаннях у зв'язку з незаконним переведенням її на іншу посаду, незаконним притягненням її до дисциплінарної відповідальності, а також не проведенням з нею розрахунку при звільненні. Ці негативні наслідки призвели до погіршення стану її здоров'я. В зв'язку з зазначеним через незаконні дії відповідача їй останнім часом довелось переживати та нервувати, вона втратила нормальний сон, спокій та рівновагу, здобула підвищену дратівливість, внаслідок чого це ускладнювало її стосунки з друзями, родичами, та близькими людьми так як відповідач своїми незаконними та негативними діями заплямував її ділову репутацію перед її колишнім трудовим колективом на роботі. Внаслідок зазначеного порушився звичний для неї спосіб життя, що стало причиною її душевних страждань. Внаслідок неправомірних дій відповідача, які порушували її трудові права вона зазнала нервових хвилювань через що погіршився стан її здоров'я, вона захворіла та була вимушена проходити лікування в МЛ ім. Леніна з 03.08.2009 року по 21.08.2009 року, та в МЛ № 2 з 27.08.2009 року по 08.09.2009 року. Отже з вини відповідача порушені її трудові права, заплямована її ділова репутація. Відшкодування заподіяної їй відповідачем моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту її прав і законних інтересів. Просить суд також врахувати, що зазначена нею сума, в якою вона оцінює свої моральні страждання на сьогоднішній день є адекватною завданій шкоді.
Просить визнати таким, що не відповідає закону - наказ відповідача № 347/п від 26.08.2009 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, та визнати 25.08.2009 року відпрацьованим мною робочим днем; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй заробітну плату за робочий день 25.08.2009 року. (55 грн.98 коп.); зобов'язати відповідача виплатити їй середній заробіток за весь час затримки виплати належних при звільненні коштів (компенсації за невикористані дні відпустки, заробітної плати за 25.08.2009 року), по день фактичного розрахунку, а при не проведенні розрахунку до розгляду справи в суді - по день прийняття рішення. (2351,16 грн.); стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.; допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше чим за один місяць.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, навела доводи, аналогічні доводам позовної заяви, просить позов задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2, що діє на підставі доручення від 01.04.2009 року (а.с. 32), позовні вимоги не визнала зазначила, що переведення позивачки відповідало вимогам закону, оскільки робота підприємства пов’язана з обслуговування хворих і у зв’язку з завантаженістю санаторію час початку, закінчення роботи, та перерва може змінюватися і ці зміни регулюються щомісячними графіками роботи, що передбачено ст. 57, 66 КЗпП України. Відповідно до ст. 33 КЗпП України позивачка була переведена на іншу, не обумовлену трудовою угодою роботу, оскільки це було необхідно у зв’язку з виробничою необхідністю, яка була обумовлена тим, що у артрологічному відділенні не вистачало молодших медичних сестер, що не дозволяло забезпечити необхідні умови для мешкання та лікування хворих у зазначеному відділенні. Оскільки до обов’язків молодших медичних сестер входить санітарно-гігієнічна прибирання палат, санітарно-технічного устаткування, заміна білизни, прибирання сміття, то при відсутності молодшої медичної сестри виникає загроза не виконання санітарно-гігієнічного режиму у повному обсязі. Стосовно нарахування компенсації за невикористану відпустку при звільненні позивачки зазначила, що відносно цієї суми був спір, тому своєчасно не була нарахована сума, оскільки позивачка вже отримувала зазначену компенсацію, але після з’ясування всіх обставин, 03.11.2009 року позивачка отримала 97 грн. 50 коп. Вважає, що всі дії відповідача відповідали нормам закону, просить у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник відповідача адвокат ОСОБА_3 що діє на підставі ордеру від 21.12.2009 року (а.с. 26), позовні вимоги не визнала зазначила, що з обставин, які позивачка викладає у позовній заяві, остання зверталася до інстанції праці м. Слов’янська. У зв’язку з цим зверненням стосовно керівника Дочірнього підприємства „Санаторно-курортного реабілітаційного центру” „Слов”янський курорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” було складено протокол про адміністративне правопорушення, але Постановою Судді Слов”янського міськрайонного суду від 04.12.2009 року провадження по адміністративній справі закрито, у зв’язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення. Вважає, що всі ці обставини були предметом розгляду, тому доказуванню не підлягають і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи, адміністративної справи № 3-4990/09 про адміністративне правопорушення за ст. 41 ч. 1 КУпАП стосовно генерального директора Дочірнього підприємства „Санаторно-курортного реабілітаційного центру” „Слов’янський курорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачка перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 26.08.1998 року. Наказом № 57-п від 12.02.2009 року позивачку було звільнено з посади чергового адміністратора медичної регістратури за ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв’язку із скороченням чисельності штату робітників за згодою профспілкового комітету (а.с. 18-19).
Не погодившись з рішенням адміністрації Дочірнього підприємства „Санаторно-курортного реабілітаційного центру” „Слов’янський курорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, вона звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі і Рішенням Апеляційного суду Донецької області позивачка ОСОБА_1 поновлена на посаді чергового адміністратора Дочірнього підприємства „Санаторно-курортного реабілітаційного центру” „Слов’янський курорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” з виплатою на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с. 13-17).
22.07.2009 року на підставі наказу № 305/п позивачка поновлена на роботі на посаді чергового адміністратора. Наказом № 377/п від 23.09.2009 року позивачку знову звільнено з роботи за ч. 1 ст. 40 КЗпП України “за скороченням штату” (а.с. 18-19).
25.08.2009 року відповідач видав наказ № 342/п згідно якого у зв’язку з виробничою необхідністю позивачку переведено на посаді молодшої медичної сестри артрологічного відділення терміном на 1 місяць (а.с. 12).
25.08.2009 року ОСОБА_1 відмовилась виконувати зазначений наказ відповідача і 26.08.2009 року відповідач видав наказ № 347/п від 26.08.2009 року, яким наклав на позивачку дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення трудової дисципліни та Правил внутрішнього трудового розпорядку. В наказі зазначено: 25.08.2009 року вважати прогулом та не оплачувати (а.с. 8).
Вирішуючи питання стосовно обґрунтованості вимог позивачки, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справах про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно матеріалів адміністративної справи № 3-4990/09 про адміністративне правопорушення за ст. 41 ч. 1 КУпАП стосовно генерального директора Дочірнього підприємства „Санаторно-курортного реабілітаційного центру” „Слов’янський курорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, вбачається, що позивачка зверталася до територіальної державної інспекції праці в Донецькій області та викладала обставини, в тому числі і ті, що зазначала у позовній заяві: як вважала позивачка, незаконне переведення на посаду молодшої медичної сестри у артрологічне відділення, незаконний наказ про догану, не оплату їй робочого часу 25.08.2009 року та не нарахування компенсації за відпустку.
Стосовно цих та інших доводів позивачки, головним державним інспектором праці територіальної Державної інспекції у Донецькій області ОСОБА_6, 13.11.2009 року було складено Протокол № 05-23-019/0052 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_7, що працює генеральним директором Дочірнього підприємства „Санаторно-курортного реабілітаційного центру” „Слов’янський курорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” за ст. 41 ч. 1 КУпАП.
04.12.2009 року суддею Слов”янського міськрайонного суду справа про адміністративне правопорушення була розглянута і Постановою встановлене наступне:
“Адміністрація підприємства перевела ОСОБА_1 на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, у зв’язку з виробничою необхідністю. Необхідність у такому переведенні була обумовлена тим, що у артрологічному відділенні санаторію “Ювілейний” були відсутні три молодші медичні сестри, що не дозволяло у повній мірі забезпечити необхідні умови для проживання і лікування хворих у вищезазначеному відділенні. Таким чином виробнича необхідність у тимчасовому переведенні ОСОБА_1 мала місце бути. Провини адміністрації за несвоєчасну виплату заробітної плати за час відпустки ОСОБА_1 немає, тому що вона 09.09.2009 року звернулася із заявою про надання їй відпустки з 09.09.2009 року, яка була їй надана. Провина адміністрації підприємства у несвоєчасній виплаті компенсації за невиконану відпустку ОСОБА_1 існує, але бухгалтерією зроблено перерахунок компенсації і ОСОБА_1 додатково нарахована та виплачена 03.11.2009 року 97 грн. 50 коп., тобто до складання протоколу про адміністративне правопорушення.
З урахуванням викладеного, вважає, що в діях ОСОБА_8 відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 41 КУпАП, а тому провадження по справі слід закрити, що відповідає вимогам ст. 247 КУпАП.”
Постанова судді Слов”янського міськрайонного суду Донецької області від 04.12.2009 року набула чинності 15.12.2009 року.
Таким чином, при розгляді справи про адміністративне правопорушення було встановлено, що переведена 25.08.2009 року ОСОБА_1 на посаду молодші медичні сестри, відповідно винесення догани та інші дії відповідача, на які посилалася позивачка, були виконані відповідачем на підставі діючого законодавства.
Оскільки зазначена Постанова від 04.12.2009 року для суду, відповідно до ст. 61 ЦПК України має приюдиційне значення, то відповідно у задоволенні позовних вимог про визнання наказу № 347/п від 26.08.2009 року про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, та визнати 25.08.2009 року відпрацьованим мною робочим днем таким, що не відповідає вимогам закону та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їй заробітну плату за робочий день 25.08.2009 року. (55 грн.98 коп.), компенсації за невикористані дні відпустки; зобов'язання відповідача виплатити їй середній заробіток за весь час затримки виплати належних при звільненні коштів по день фактичного розрахунку – необхідно відмовити.
Вирішуючи питання стосовно виплати моральної шкоди суд виходить з того, що у відповідності зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим їм органом моральної шкоди працівникові відбувається у випадку, якщо порушення його законних прав привели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків. У зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про те, що діями відповідача не були порушені законні права й інтереси позивачки, те відповідно в задоволенні позовних вимог позивачці про стягнення моральної шкоди необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 61, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 32, 33, ст. 237-1 КЗпП України, суд,
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Санаторно-курортного реабілітаційного центру” „Слов”янський курорт” ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця” про визнання переведення та притягнення до дисциплінарної відповідальності незаконним, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні – відмовити, у зв’язку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Л.Є.Мірошніченко