Справа № 2 – 179/10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2010 року Слов”янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Мірошніченко Л.Є.
при секретарі Колоколовій Т.С.
за участю відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Слов”янськ Донецької області цивільну справі за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «АРМА» до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних позовних вимог – ЗАТ страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки за правом регресу, суд, -
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки за правом регресу, обґрунтувавши свої доводи тим, що 07.11.2006 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту. Відповідно до договору об’єктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України та пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням автотранспортним засобом Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1. 21.11.2006 року у м. Слов’янську по вул. К. Маркса було скоєне ДТП за участю застрахованого ТЗ, за кермом якого перебував ОСОБА_3 (що керував ТЗ на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) та транспортного засобу Daewoo, реєстраційний номер НОМЕР_2, за кермом якого перебував ОСОБА_1 Факт ДТП підтверджується розширеною довідкою ВДАІ РУ ГУ МВС України м. Слов’янськ № 508 від 24.11.2006 року та Постановою Слов’янського міськрайоного суду Донецької області від 18.12.2006 року, відповідно якої відповідач визнаний винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На виконання умов договору позивач провів комплекс заходів встановлення причин та обставин настання страхового випадку, визнання розміру страхового відшкодування, зокрема 21.12.2006 року СПД ФО ОСОБА_4 було складено висновок спеціаліста авто-товарознавчого дослідження (Акт) № 569/12, за що позивач сплатив 290 грн. (платіжне доручення № 2354 від 18.12.2006 року). Після отримання від Страхувальника всіх необхідних документів, позивач склав страховий акт № 1069-А-Д, на підставі якого та відповідно до умов договору страхове відшкодування у розмірі 1 348 грн. 36 коп. було перераховано в рахунок стлати чергового платежу вигодонабувачу. Посилаючись на ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» просить стягнути з відповідача витрати на оплату страхового відшкодування у розмірі 1 348 грн. 36 коп., витрати спеціаліста при складанні авто-товарознавчого дослідження у розмірі 290 грн., та судові витрати – 51 грн. державний збір та 120 грн. оплату ІТЗ судового процесу.
Ухвалою суду від 11.11.2009 року до участі у справі у якості третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних позовних вимог, залучена ЗАТ страхова компанія «ВУСО» (а.с. 33).
В судове засідання представник позивача ЗАТ Страхова компанія «АРМА» не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, надав суду заяву, у якій просив розглянути справу за відсутності представника позивача. У зв’язку з цим суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача, в порядку ст. 169 ЦПК України.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, зазначив, що він підтверджує обставини, викладені у позовній заяві, але вважає, що відповідати за позовом повинна та страхова компанія, де він застрахував свій транспортний засіб, а саме ЗАТ страхова компанія «ВУСО», тому просить у задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних позовних вимог – ЗАТ страхова компанія «ВУСО» до суду не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. У зв’язку з цим суд вважає за можливим розглянути справу у відсутності третьої особи, в порядку ст. 169 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали даної цивільної справа, адміністративної справи № 3-13246/06 за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2006 р. по вул. К. Маркса м. Слов’янська було скоєне ДТП за участю ТЗ Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_2, за кермом якого перебував ОСОБА_3 (що керував ТЗ на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу) та транспортного засобу Daewoo, реєстраційний номер НОМЕР_2, за кермом якого перебував ОСОБА_1, внаслідок якої автомобілю " Renault Megane" були завдані пошкодження.
ОСОБА_2 застрахувала свій автомобіль в ЗАТ "Страхова компанія "АРМА", що підтверджується укладеним 07.11.2006 р. договором N 022-21500017 про добровільне страхування наземного транспорту, за умовами якого під страховий захист взятий автомобіль марки "Renault Megane", реєстраційний номер НОМЕР_1.
Згідно висновку спеціаліста авто-товарознавчого дослідження № 569/12 від 21.12.2006 року про оцінку автомобіля, що був складений СПД ФО ОСОБА_4 (а.с. 8-19), визначена вартість матеріальної шкоди пошкодженого автомобілю "Renault Megane". Страхове відшкодування позивачем було сплачено вигодонабувачу, що підтверджується розпорядженням № 1069-А-Д від 18.01.2007 року (а.с. 21) та карткою-розтахунком 90,4 від 18.01.2007 року на суму 1398 грн. 36 коп.
З постанови Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 18.12.2006 р. у справі № 3-13246/06 про адміністративне правопорушення, відносно відповідача ОСОБА_1 за статтею 124 КпАП України, вбачається, що він був визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнутий до адміністративної відповідальності.
Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу Daewoo, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 – відповідача по справі, застрахована ЗАТ страхова компанія «ВУСО», згідно поліса ОСЦПВВНТЗ N ВА/3935451 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (а.с. 31).
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Таким чином, у відповідності до вищевказаної норми, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", позивач має право вимоги до страхової компанії відповідача - ЗАТ страхова компанія «ВУСО» , як страхувальника цивільної відповідальності ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ГПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як вбачається з заявлений вимог, позивач звертається з позовом саме до відповідача ОСОБА_1, тому суд не може вийти за межі заявлений вимог і вважає за необхідне відмовити позивачу у заявлених вимогах.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд вважає, що в цій частині вимоги також не підлягають задоволенню. Згідно зі ст. 88 ЦПК України: “Стороні на користь якої постановлене рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати”. Оскільки рішення постановлене не на користь позивача, то у задоволенні вимог щодо стягнення судових витрат також необхідно відмовити.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 993, 1187, ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 10, 11, 83, 88, 210, 213-215 ЦПК України, суд –
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства Страхова компанія «АРМА» до ОСОБА_1, третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних позовних вимог – ЗАТ страхова компанія «ВУСО», про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки за правом регресу – відмовити, у зв ’ язку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржено до судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження.
Рішення постановлене та підписано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.
Головуюча Мірошніченко Л.Є.