Справа № 2-310-10

Рішення

іменем України

1 червня 2010 року Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Гашинської О.А., при секретарі Лебідь О.В., розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове, матеріали цивільної справи за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Сватівська міська рада,  про визнання втратившою право користування жилим помешканням,

                                                           В С Т А Н О В И В:

            Позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому зазначила, що в 1971 році  їхній сім”ї з 6 чоловік була за рішенням виконкому міської ради та по рекомендації адміністрації Залізниці надана  3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1,  загальною площею  64,5 кв.м., куди в цьому ж році вся їхня родина і вселилась. Впослідуючому два брати та сестра  змінили  постійне місце проживання , стали проживати окремо, а в квартирі залишились проживати  вона  з батьками ,ОСОБА_2, ОСОБА_4   .   Тимчасово вона не проживала з 1990 по 1995р. але потім повернулась в цю квартиру і була прописана як член родини ,разом з нею була прописана на цій житловій площі і її донька ,як член родини  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка по справі – мати ОСОБА_2 ще в 2006 році припинила спільне проживання з батьком, пішла проживати окремо, забрала свої речі і більше в їхню родину не поверталась. На цій житловій площі залишились проживати вона з батьком та донькою.  Квартира до теперішнього часу  не приватизована, оскільки на приватизацію повинні дати згоду всі члени родини, що проживають на спільній житловій площі, тому дана квартира до теперішнього часу перебуває на балансі КП «Сватове – благоустрій». В 2007 році її донька ОСОБА_5 виїхала на навчання, тому була виписана з вказаної квартири (але у виписці не зазначено що тимчасово, на навчання), по поверненню з навчання вона продовжує проживати у неї, але без прописки, оскільки відповідачка категорично проти її прописки. Батько – ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер і постало питання про переоформлення особових рахунків на мешканців  квартири. З відповідачкою вони згоди по цьому питанню також не знайшли. Оскільки матір не погоджується на проживання її доньки у вказаній квартирі, вони не можуть вирішити питання відкриття особових рахунків, не можуть дійти згоди про приватизацію даного житлового приміщення, а відповідачка протягом більше 6 місяців, а саме 3 років ,на зазначеній житловій площі не проживає, житловою площею не користується, ремонтом не займається, участі в оплаті комунальних послуг не приймає, правом на зберігання житлового приміщення за тимчасово відсутніми згідно ст. 71 ЖК України не користується, квартиру не відвідує, тому вона і вимушена звертатись в судові органи і  просить визнати відповідачку втратившою право користування цим жилим приміщенням.      

    В судовому засіданні  позивач підтримала позов з підстав, зазначених в ньому.Суду добавила, що  підставою її звернення до суду  є небажання  відповідачи, яка є її матір”ю на прописку  в квартирі її (позивачки)  доньки , яка  вже закінчила в 2008 р. навчання  в м.Луганську. Відповідачка пішла з квартири в 2006 р.,  забравши речі. В квартирі  до цього часу   знаходяться   після смерті батька нажиті  батьками  речі , меблі. З відповідачкою   у них  склались неприязні стосунки. В даний  час відповідачка   проживає у брата.  06.05.2010 р.  мати дійсно  приходила   в двір , вона (позивач)  сказала їй  йти з двору  і не приходити до тих пір ,  поки  вона проживатиме  в брата.  А заборонила  приходити матері тому , щоб нічого не було вкрадено , в даний час  ключі від квартири тільки в неї (позивача) , просить суд позов задовольнити.

            Відповідач  ОСОБА_2.  в судовому  засіданні позов не визнала, суду пояснила,  що позивач є її донькою.   Вона (відповідачка)   квартиру не  залишала , не змінила  свого постійного місця проживання, а  лише вимушена була через неправомірні дії позивачки , її  насилля ,   створення останньою неможливих умов проживання ,   просити  знайомих   надати їй (відповідачці) житло для тимчасового  проживання.  Через  насилля доньки їй доводилось  неодноразово  проводити ніч  в приміщенні  залізничного вокзалу, в знайомих, викликати працівників міліції, лікуватись  в хірургічному відділенні  Сватівської лікарні.  15.12.2009 р. до неї , коли вона в черговий раз перебувала в квартирі  своєї знайомої,  прийшла  донька(позивачка) ,  здійснила сварку, після чого  вона (відповідачка) була госпіталізована до лікарні , де перебувала до 29.12.2009 р.  З лікарні  через  необхідність догляду її забрав до себе проживати син з невісткою, де вона перебуває до цього часу, оскільки потребує   догляду.  До квартири   вона  постійно  приходить,  в неї є своя кімната , в квартирі  знаходяться її речі, та речі  , нажиті  в шлюбі з чоловіком , який помер, шлюб вони не розривали.  Однак через  стан здоров”я та неприязні стосунки з донькою, вона не має можливості в данний час  постійно проживати  в квартирі, проживання її в квартирі є також небезпечним , бо   в їжі  знаходила  голки, донька їй раніше наносила  тілесні  ушкодження.  Позивачка   вигоняє її , що в черговий раз   в останнє  було 6 .05.2010 р., коли позивачка вигнала її з двору , не  пустила до квартири,  в даний час  ключі від квартири знаходяться лише в позивачки . З внучкою ОСОБА_5 вона (відповідачка)    спілкується,  ОСОБА_5   до цього часу  проживає постійно в м.Луганську , з питання прописки в   квартирі до неї не зверталась.   В задоволенні позову просить відмовити.      

           Представник відповідача, ОСОБА_6, в судовому засіданні пояснила, що позов не підлягає задоволенню , оскільки відсутні  підстави визнання  відповідачки  такою, що втратила право користування жилим помешканням.   Квартиру вона не покидала, встановлений законодавством  6-ти місячний термін  збереження жилого приміщення за тимчасово  відсутніми   громадянами  , не порушувала . Зараз  вона  через стан здоров”я проживає у сім”ї сина , до квартири  приходить ,  користується нею,  однак через     неприязне відношення до неї доньки , яка є позивачем, тривалий час  перебувати в квартирі не може. В даний час взагалі  вона позбавлена можливості  зайти в квартиру , бо ключі  лише у позивачки . Просить суд в задоволенні позову відмовити.

           Представник  третьої  особи, Сватівської міської ради,  Ачкасова С.О. , до суду не з”явилась, надавши заяву про розгляд справи  за її відсутності,  проти задоволення  позовних  вимог не заперечує ( а.с.22).

          Свідок  ОСОБА_8   суду пояснила, що є  сестрою позивачки та  донькою   відповідачки.   Позивачка  просто бажає  вижити матір з квартири. Раніше , за життя  батька,  позивачка сварилась і  з ним,  хоча він отримував  значну пенсію, проте  проживав з  нею  впроголодь ,  тому вона (свідок)  змушена була звертатись  в раду  ветеренів з приводу такого ставлення сестри  до батька і сама  допомагала  батькові матеріально. Сестра  постійно  ображає і матір ,     постійно     викликаються  працівники міліції.Був випадок, коли сестра побила  матір і  та  потрапила  до хірургічного відділення ,  тоді їм зателефонувала  донька сестри (позивача) ОСОБА_5   і повідомила , що таке трапилось, а сама  вона боялась в той день ночувати вдома і тому ночувала в неї (свідка) .  Мати  постійно вимушена йти  з квартири , вона   неодноразово  ночувала  і в літній кухні в дворі квартири , і в неї (свідка) вдома і  навіть у знайомих .   06.05.2010 р., коли вона  перебувала на роботі,  пішла до бібліотеки , яка  знаходиться неподалік    квартири ,   з вікна бібліотеки   бачила , як сестра (позивач)  вигоняла  матір з  двору квартири,  виштовхувала її з двору  і повідомила, що  в неї  нічого немає.  Стан здоров”я матері поганий ,  в неї  високий тиск , вона постійно вживає ліки,  часто перебуває в лікарні ,  тому її з лікарні забрав до себе  брат( свідка) ,  а речі матері  перебувають у її квартирі.

          Свідок  ОСОБА_9  суду пояснив, що є  братом позивачки  і  сином відповідачки . Між сестрою та матір”ю  склались  неприязні стосунки.Мати  не виїзджала  із квартири, а лише  йшла з дому  ,тому що неможливо  там  ночувати , вона боялась  там  залишатись, в квартирі  знаходяться речі матері –одяг, меблі ,  швейна машина.   Він забрав  матір з лікарні  до себе, бо вона хворіє ,  їй необхідний   постійний догляд .  Сестра агресивно ставиться    до матері ,   були в неї і постійні  склоки   проти батька ,  сестра раніше  побила матір  і та   лікувалась в хірургічному відділенні.  Мати  проживає у нього з грудня 2009 р., але постійно ,періодично    навідується до квартири,   ходила  і в кінці зими , на початку весни,   міняти речі. 6 травня знову ходила ,  однак вернулась до нього, бо сестра її  знову вигнала.

         Свідок ОСОБА_10 в судовому  засіданні пояснила, що є  племінницею позивачки, та внучкою відповідачки.  Тітка    постійно бабусю вигоняє,  спричиняла їй тілесних ушкоджень ,викликались  працівники міліції ,  бабуся  кудись постійно  йде з дому , бо  проживання її там є неможливим.  Зараз ,з 6 травня  бабуся проживає у її дядька.

          Свідок ОСОБА_11  в судовому засіданні пояснив,  що  протягом тривалого часу проживає посусідству  із сторонами.  Відповідачка з чоловіком, як  і всі батьки,   турбувались  про своїх дітей, дбали для них.  ОСОБА_3  не виїзджала зі своєї  квартири ,  останній раз він бачив її   вдома  в дворі   близько  трьох місяців тому,  вони  розмовляли,  вона повідомила про своє здоров”я , що в неї  високий  артеріальний  тиск ,  вона  збиралась  йти до лікарні .                          

         Суд, заслухавши сторони,  дослідивши в судовому засіданні надані ними докази, оцінивши їх у сукупності,    з’ясувавши обставини, на які сторони посилались  як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених  тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає   за необхідне відмовити в задоволенні  поданого  ОСОБА_1, позову  за безпідставністю вимог , оскільки в судовому засіданні позивачем  не доведено  підстав   наявності факту  відсутності   відповідача  ОСОБА_2   в   жилому  приміщенні понад  встановлені строки .

         Згідно ст.71 ЖК України-  при тимчасовій відсутності  наймача  або членів його сім”ї  за ними  зберігається жиле приміщення протягом шести  місяців. Відповідно до ст.72 цього Кодексу,- визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки , провадиться в судовому порядку.

          Однак в судовому засіданні    встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не була  відсутньою  за місцем свого проживання за адресою  АДРЕСА_1 , понад  встановлений законодавством  6-ти місячний строк (до дня звернення позивача до суду з даним позовом) .  Про це в судовому засіданні підтвердили  всі свідки , зокрема  ОСОБА_11  вказав , що  бачив  ОСОБА_2  вдома вдворі близько трьох місяців  тому;  свідок  ОСОБА_9 вказав , що   м ати  проживає у нього   через стан свого здоров”я з грудня 2009 р., але постійно ,періодично    навідується до квартири,   ходила  і в кінці зими , на початку весни,   міняти речі.  Дані пояснення свідків не  заперечувались в судовому засіданні  позивачем.  

                  В зв”язку з тим, що суд дійшов висновку , що  відповідач не порушувала  встановлені ст.71 ЖК України  строки,  суд оцінку доводам учасників процесу  про причини  її   відсутності   в жилому приміщенні , не надає.

 На підставі викладеного, керуючись ст.ст.71, 72  ЖК  України, ст. ст. 10, 11, 60, 212 – 215, 224-233, 367 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні п озовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Сватівська міська рада,  про визнання втратившою право користування жилим помешканням, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає  законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

          Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

   С У Д Д Я                                                      О.А. Г А Ш И Н С Ь К А