Справа № 372/128/21

Провадження № 2-662/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2021 року м. Обухів

Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Зінченко О.М.

при секретарі Тищенко І.Д.

представників ОСОБА_1 , Стельникович С.А. , Квеленков Ю.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Обухівського центру культури і дозвілля Обухівської міської ради Київської області про визнання недійсним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

20.01.2021 позивач звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовними вимогами про визнання недійсним та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на обґрунтування якого, з урахуванням збільшення позовних вимог вказала, що 16 жовтня 2018 року, позивач була прийнята на роботу в Обухівський районний центр культури і дозвілля на посаду керівника гуртка. В посадові обов`язки входила робота з дітьми дошкільного і шкільного віку, саме навчання їх танцям. 21 грудня 2020 року до керівництва Обухівського районного центру культури і дозвілля надійшла скарга відносно неї. Предметом даної скарги було те, що позивачка здійснювала зайняття з дітьми російською мовою, чим порушила законодавство України, яке регулює роботу гуртків, зокрема викладання у них виключно українською мовою. Керівником Обухівського районного центру культури і дозвілля 22.12.2020 року відредаговано на дану скаргу шляхом оголошення позивачу дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідним наказом директора №76-к від 22.10.2020 року. Вважає, що даний наказ є протиправним, винесеним із грубим порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки відповідач перевищив свої повноваження, так як не дотримався процедури, яка передує накладенню дисциплінарного стягнення за нормами законодавства про працю, окрім того оскаржуваний наказ позивачу не було вручено. Крім того 28.12.2020 року під тиском відповідач позивач була змушена написати заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням, зважаючи на конфлікт викликаний оголошеною незаконною доганою, однак відповідачем не надано можливості відпрацювати відведені законодавством два тижні, а звільнив позивача в день написання заяви про звільнення, чим позбавив можливості відкликати дану заяву у двотижневий строк , відтак за таких обставин позивач перебуває у вимушеному прогулі.

Ухвалою судді від 21.01.2021 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

17 березня 2021 року ухвалою Обухівського районного суду Київської області замінено відповідача в даній справі Обухівський районний центр культури і дозвілля на Обухівський центр культури і дозвілля (08700. М. Обухів, вул.. Київська,117).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві та уточнення до неї, та повідомив, що позивачка були звільнена з займаної посади на підставі написаної заяви про звільнення під тиском, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача є безпідставним та не обґрунтованим.

Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги заяви підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та уточнення до неї, крім того повідомила, що даний наказ про притягнення її до дисциплінарної відповідальності є протиправним, винесеним із грубим порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, для надання пояснень з приводу обставин викладених в скарзі позивачу запропоновано не було.

Представник відповідача адвокат Стельникович С.А. в судовому проти задоволення заявлених вимог заперечив в повному обсязі, надав до суду відзив, який підтримав в судовому засіданні, крім того повідомив, що на позивача надійшла скарга, про проведення нею занять з дітьми російською мовою, на зауваження позивач не реагувала, на підставі поданої скарги всебічно та повно проводилась перевірка, в результаті якої керівником було прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Звільнення позивача відбулось за власним бажанням на підставі поданої нею заяви.

Представник відповідач Квеленков Ю.О. в судовому засіданні проти задоволення заявлених вимог заперечив в повному обсязі, крім того повідомив, що на позивача надійшла скарга проте, що ОСОБА_4 проводилось заняття з дітьми російською мовою. В результаті повного та всебічного з`ясування обставин позивачу було запропоновано надати пояснення з приводу обставин викладених в скарзі, однак остання відмовилась, крім того вперто заперечила проводити заняття з дітьми українською мовою. В результаті перевірки директором Обухівського районного центру культури і дозвілля відносно позивача було винесено наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 . 28.12.2020 року позивачем було написано заяву про звільнення її з зайнятої посади за власним бажанням, того ж дня позивач була звільнена відповідно до наказу, твердження позивача про примусовий привід написання заяви про її звільнення є безпідставними та не обґрунтованими.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 зазначив, що він був керівником позивачки під час її працевлаштування в Обухівському центрі культури і дозвілля та контролював її роботу. Скарг на роботу та методи проведення занять з дітьми на позивача не надходили а ні від керівництва Обухівському центрі культури і дозвілля а ні від громадян. Свідок ОСОБА_5 також зазначив, що особисто відносно позивачки жодних скарг не розглядав, з приводу оскаржуваних позивачкою наказів йому не відомо.

Суд, заслухавши представника позивачів, позивача представників відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2018 року, позивачка була прийнята на роботу в Обухівський районний центр культури і дозвілля на посаду керівника гуртка. В її посадові обов`язки входила робота з дітьми дошкільного і шкільного віку, саме навчання їх танцям.

21 грудня 2020 року до керівництва Обухівського районного центру культури і дозвілля надійшла скарга відносно позивачки. Предметом даної скарги було те, що ОСОБА_4 проводить зайняття з дітьми російською мовою, чим порушую законодавство України, яке регулює роботу гуртків, зокрема викладання у них виключно українською мовою.

22 грудня 2020 року керівником Обухівського районного центру культури і дозвілля відредаговано на дану скаргу шляхом оголошення позивачці дисциплінарного стягнення у вигляді догани відповідним наказом директора №76-к від 22.10.2020 року.

Вказане дисциплінарне стягнення позивач вважає незаконним та безпідставним, оскільки причини оголошення догани, наведені в наказі є такими, що не відповідають дійсним обставинам, а сама догана була винесена з порушенням законодавства та без з`ясування всіх фактичних обставин викладених у електронному зверненні, оскільки, відповідач не встановив факт конкретного порушення трудової дисципліни та чинного законодавства з боку позивачки та оголосив їй догану без встановлення факту порушення трудової дисципліни.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зважаючи на вищенаведене, суд вважає що наказ про оголошення позивачу догани було винесено з порушенням законодавства та без з`ясування всіх фактичних обставин, оскільки, не було встановлено факту та не зафіксовано належним чином проведення позивачем заняття російською мовою відтак оголосив догану на підставі документів, в яких так само не з`ясовано повного та всебічного факту порушення позивача трудового законодавства.

Будь-яких доказів, які би підтверджували факту проведення позивачем ОСОБА_4 гуртка російською мовою, суду не було надано, а саме електронне звернення не можу свідчити про встановлення факту порушення позивачем трудової дисципліни.

За правилами ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:1) догана;2) звільнення.

Згідно з частинами першою та другою статті 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Відповідно до ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Не зважаючи на вказану норму, відповідач не врахував жодних обставин, на які вказував у своїх поясненнях позивач.

Згідно положень ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 36 КЗпП України визначено підстави припинення трудового договору, пунктом 4 якої передбачено, що підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Відповідно до статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

За змістом статті 38 КЗпП України сторони трудового договору вправі домовитися про будь-який строк звільнення після подання працівником заяви про це в межах двотижневого строку. За наявності домовленості працівника можна звільнити навіть у день подачі заяви про звільнення.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що роботодавець, при звільненні за статтею 38 КЗпП України, вправі звільнити працівника з займаної посади на його прохання раніше двотижневого строку, без зазначення причин, але з зазначенням дати звільнення.

Із заяви ОСОБА_4 про звільнення, яка написана нею особисто 28 грудня 2020 року, що в судовому засідання не заперечувалось позивачем, вбачається, що остання просить звільнити її з займаної посади за власним бажанням, тобто позивачем визначено дату звільнення, що є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб`єктом призначення. При цьому, звільнення з вказаної дати узгоджене з роботодавцем, який задовольнив вимогу останньої, до закінчення двотижневого строку, що не є порушенням прав працівника.

У постанові від 26 жовтня 2016 року у справі N 6-1269цс16 Верховний Суд України висловив правову позицію, що розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору суди повинні з`ясувати, зокрема, чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення.

Отже, угода - це дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і розуміє під собою вільне волевиявлення обох сторін. Волевиявлення - це засіб, яким особа має намір досягти певних юридичних результатів і пов`язується із вчиненням фактичних дій. Дія - це зовнішнє вираження волі і свідомості людей.

Тому, визначення дати звільнення є необхідною умовою досягнення взаємної домовленості між працівником та суб`єктом призначення, з метою дотримання прав та гарантій, встановлених трудовим законодавством. Попередження власника або уповноважений ним орган про намір звільнення за власним бажанням, є обов`язком працівника, при цьому роботодавець, в разі наявності поважної причини для розірвання строкового трудового договору та погодження дати звільнення, вправі звільнити працівника у визначену ним дату.

Посилання позивача на відсутність наміру звільнятися та написання заяви про звільнення під тиском з боку керівника, не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки з наданої заяви про звільнення та наказу про звільнення вбачається намір та волевиявлення останньої звільнитись за власним бажанням саме. Під час судового розгляду судом також не встановлено наявність примусу та тиску з боку керівництва Обухівського центру культури і дозвілля необхідного для написання заяви про звільнення за власним бажанням, цей факт не знайшов свого підтвердження під час дослідження доказів.

В п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року зазначено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

В матеріалах справи міститься заява від імені позивача ОСОБА_4 від 28.12.2020 року адресована директору Обухівського РЦКіД про звільнення за власним бажанням 28 грудня 2020 року.

Написання позивачем ОСОБА_4 заяви про звільнення слід розглядати як вчинення нею дій, направлених на зміну діючих між сторонами правовідносин, з метою настання відповідних правових наслідків (в даному випадку звільнення працівника працюючого за трудовим договором та припинення між сторонами трудових правовідносин). При цьому, будь-яка заява про припинення трудових правовідносин повинна мати чітку дату, з настанням якої трудові правовідносини повинні бути припиненими. Тобто особа, яка заявляє про свій намір бути звільненою, повинна визначитися з датою такого звільнення, про що зазначити у заяві.

Вирішуючи дану справу суд виходить з того, що для задоволення позову та визнання незаконним та скасування наказу про звільнення виходячи з доводів та підстав позовної заяви, позивачем повинен бути доведений факт написання нею заяви про звільнення за власним бажанням під примусом з боку відповідача, її роботодавця.

Стороною позивача визнавався той факт, що вона власноручно написала заяву про звільнення за власним бажанням.

Предметом доказування, відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Написання заяви про звільнення слід розглядати як вчинення особою дій, направлених на зміну діючих між сторонами правовідносин, з метою настання відповідних правових наслідків (в даному випадку звільнення працівника та припинення між сторонами трудових правовідносин).

Враховуючи викладене, наведені обставини у сукупності з іншими доказами свідчать про те, що звільнення позивача відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства України, позивач власноручно написала заяву про звільнення за власним бажанням, відповідачем 28 грудня 2020 року було винесено наказ про звільнення позивача, з яким позивача було ознайомлено 28 грудня 2020 року.

Таким чином, підстави для визнання незаконним та скасування наказу директора Обухівського районного центру культури і дозвілля №76-К від 28.12.2020 року, про звільнення ОСОБА_4 за власним бажанням судом під час розгляду справи не встановлені, а отже у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в цій частині слід відмовити.

Будь-яких порушень відповідачем трудових прав позивача судом під час розгляду справи не встановлено.

Крім того,оскільки звільнення ОСОБА_4 відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства України,то і підстави для поновлення її на посаді також відсутні.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, то у задоволенні позовних вимог позивача в цій частині також слід відмовити.

Підсумовуючи наведене, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позову, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 10, 76, 81,141, 259, 264-265, 268, 273 ЦПК України, ст.ст. 147,149 КЗпП України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 , задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати наказ директора Обухівського районного центру культури і дозвілля №76-К від 22.10.2020 року, про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_4 .

Стягнути з Обухівського центру культури і дозвілля Обухівської міської ради Київської області на користь ОСОБА_4 понесені нею при зверненні до суду витрати з сплати судового збору в сумі 908 грн. 00 коп..

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Зінченко