Єдиний унікальний номер 243/10018/19

Номер провадження 22-ц/804/896/21        

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 червня 2021  року                                                                                                                   м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Володовського Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Гончарової А.О. в місті Слов`янську Донецької області, повне судове рішення складено 24 грудня 2020 року, у справі номер 243/10018/19 за позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці «Слов`янськтепломережа» про захист прав споживачів,

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2019 року до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Слов`янськтепломережа» про захист прав споживачів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05.10.2016 року відповідач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з позивача боргу в сумі 6082,04 грн., 12.10.2016 року заяву відповідача задоволено та винесено наказ №243/8242/16-ц.

09 листопада 2016 року вказаний судовий наказ було скасовано.

Відповідач не звернувся до суду в позовному провадженні, проте продовжує виставляти позивачу заборгованість.

Представник позивача неодноразово зверталась до відповідача, але не отримала відповідей на свої запитання.

Вважає, що відповідачем порушені його права як споживача, що регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», ЦК України та іншими законодавчими актами.

В зв`язку з викладеним позивач просив суд визнати факт порушення відповідачем прав споживача відповідно до зазначених норм Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ЦК України; зобов`язати відповідача надати відповіді на поставлені питання директору ВО «Слов`янськтепломережа»; встановити реальний стан нарахувань та платежів по особовому рахунку, відкритому на ОСОБА_2 з дати ухвалення судом рішення з листопада 2014 року по листопад 2017 року; відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України підтвердити, що рішенням суду №243/8242/16-ц №2-н/243/44/2016 на дату 01.11.2016 року визнано відсутність боргів у ОСОБА_2 ; встановити реальний стан нарахувань та платежів в межах позовної давності з серпня 2016 року по серпень 2019 року; визнати відсутність боргів у ОСОБА_2 станом на жовтень 2017 року; визнати відсутність боргів у ОСОБА_1 в межах позовної давності станом з серпня 2016 року по серпень 2019 року; визнати право на захист прав споживачів, гарантованих раніше вказаними нормами законів України; припинити дії, що порушують право; відновити становище, яке існувало до порушення.

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року в задоволені позову ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»  в  особі виробничої одиниці  «Слов`янськтепломережа» про захист

прав споживачів – відмовлено.

Із вказаним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції від 22 грудня 2020 року та постановити нове рішення в частині визнання відсутності боргу по платежам після рішення суду з 01.11.2014 року по 01.05.2019 року, в частині визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, визнати право позивача самому визначатись з видом опалення свого приватного житла.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з грубим порушення процесуального та матеріального права, суд неповно встановив обставини, що мають  значення для справи, неправильно дослідив та оцінив докази, що надані суду.

Суд безпідставно розглянув справу за відсутністю позивача та його представника, не взявши до уваги заяви представника позивача щодо неможливості прибуття в судове засідання у зв`язку з хворобою.

Суд дослідив матеріали справи з порушенням норм ЦПК України та правил суддівської етики; та не дослідив і не встановив вимоги позивача, проігнорував докази, що ним надані.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги пояснення представника позивача, взято до уваги лише пояснення відповідача. 

Суд не встановив, що відповідно до чинного законодавства України, споживач має право на різні види забезпечення теплом.

Суд не врахував та не встановив, що відповідач повторно нарахував борг за період, за який раніше з позивача вже була стягнута заборгованість за рішенням суду.

Вважає, що суд не встановив переплату позивачем в розмірі 1157,65 грн за послуги, надані відповідачем.

Також зазначає, що суд не дослідив матеріали справи та не встановив факт перерахування платежів позивача за опалення на непідконтрольну територію України в м. Донецьк.

В відзиві на апеляційну скаргу відповідач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Слов`янськтепломережа» просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, судове рішення – без змін (а.с. 37-41, том 2). 

Вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року є обґрунтованим та законним, містить висновки, які випливають зі встановлених фактичних обставин справи.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими.

Представник відповідача ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Слов`янськтепломережа»  в  судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання відповідачем 1 червня 2021 року рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 44, том 2). 01 червня 2021 року представник відповідача на  адресу апеляційного суду надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 43, том 2).

Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, про що свідчить отримання ними 28 травня 2021 року рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення (а.с. 29, том 2, 45, том 2).

8 червня 2021 року представник позивача ОСОБА_4 на адресу апеляційного суду подала телефонограму про перенесення розгляду справи через неможливість явки до суду першої інстанції, зазначивши, що позивач ОСОБА_1 також не може прибути до суду тому, що перебуває в іншому місті (а.с. 46, том 2).

Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи, апеляційний суд прийшов до наступного.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року поновлено позивачу ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року (а.с. 9-10, том 2).

28 квітня 2021 року ухвалою Донецького апеляційного суду призначено справу до розгляду на 25 травня 2021 року та задоволено клопотання позивача та його представника про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в Слов`янському міськрайонному суди Донецької області (а.с. 15-16, том 2).

25 травня 2021 року справа за апеляційною скаргою не розглядалась через відсутність складу суду (суддя Агєєв О.В. 25 та 26 травня 2021 року перебував у щорічній відпустці).  Справу призначено до розгляду на 8 червня 2021 року.

З огляду на наведене, оскільки позивач та його представник своєчасно повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, не вжили заходів для явки до Слов`янському міськрайонного суду, з метою дотримання строків розгляду апеляційної скарги, передбачених ч. 1 ст. 371 ЦПК України, та недопущення тяганини, апеляційний суд визнає причини їх неявки в судове засідання, на які посилається представник позивача  у телефонограмі, неповажними.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін та їх представників. 

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21.02.2011 року у справі № 22ц-1163/2011 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь  ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01 листопада 2002 року по 01 травня 2010 року в сумі 7869,42 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 30,00 грн (а.с. 40-41, том 1).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 18 листопада 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Слов?янськтепломережа» заборгованість за послуги з опалення за період з 01.05.2010 року по 01.10.2013 року в розмірі 6743,71 грн, витрати від інфляційних процесів в розмірі 130,91 грн, 3% річних в розмірі – 323,21 грн та судовий збір в розмірі 114,70 грн (а.с. 191-194, том 1).

Відповідно до виконавчого листа у справі №243/10729/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Слов?янськтепломережа» заборгованість за послуги з опалення в розмірі 6743,71 грн, витрати від інфляційних процесів в розмірі 130,91 грн, 3% річних в розмірі – 323,21 грн та судовий збір в розмірі 114,70 грн (а.с. 92, том 1).

Постановою державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Керман Я.О. про закінчення виконавчого провадження від 02.10.2020 року виконавче провадження з примусового виконання за виконавчим листом №2/243/99 від 18.11.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 7312,53 грн закінчено. Припинення чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення (а.с. 196-197, том 1).

Постановою державного виконавця Слов`янського міськрайонного ВДВС Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Керман Я.О. про скасування процесуального документу від 14.12.2020 року скасовано документ «Постанова про закінчення виконавчого провадження від 02.10.2020 року з примусового виконання за виконавчим листом №2/243/99 від 18.11.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 » (а.с. 212, том 1).

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 11 квітня 2019 року стягнуто з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Слов?янськтепломережа» на користь ОСОБА_1 , безпідставно стягнуті кошти у виконавчому провадженні №47612736, відкритому на виконання виконавчого листа № 2/243/99/2014 (№ 243/10729/13-ц) про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги з опалення у сумі 6743,71 грн, втрат від інфляційних процесів у сумі 130,91 грн, 3 відсотків річних у сумі 323,21 грн та судового збору у сумі 114,70 грн, а саме грошові кошти у сумі 6699,40 грн, що складають з утриманих з пенсії ОСОБА_2 сум, а саме: 23.03.2017 року - 613,13 грн, 21.04.2017 року - 613,13 грн, 23.05.2017 року - 620,48 грн, 22.06.2017 року - 620,48 грн, 21.07.2017 року - 620,48 грн, 21.08.2017 року - 620,48 грн, 21.09.2017 року - 620,48 грн, 23.10.2017 року - 620,48 грн, 23.11.2017 року - 1750,26 грн.

Стягнуто з Слов`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на користь ОСОБА_1 , безпідставно стягнуті кошти у виконавчому провадженні №47612736, відкритому на виконання виконавчого листа №2/243/99/2014 (№243/10729/13-ц) про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги з опалення у сумі 6743,71 грн., втрат від інфляційних процесів у сумі 130,91 грн., 3 відсотків річних у сумі 323,21 грн. та судового збору у сумі 114,70 грн., а саме виконавчий збір у розмірі - 77,93 грн. та витрати виконавчого провадження у сумі 91,51 грн., що були утримані з пенсії ОСОБА_2 , а саме: 23.03.2017 року - 7,23 грн та 8,49 грн, 21.04.2017 року - 7,23 грн та 8,49 грн, 23.05.2017 року - 7,32 грн та 8,59 грн, 22.06.2017 року - 7,32 грн та 8,59 грн, 21.07.2017 року - 7,32 грн та 8,59 грн, 21.08.2017 року - 7,32 грн та 8,59 грн, 21.09.2017 року - 7,32 грн та 8,59 грн, 23.10.2017 року - 7,32 гр. та 8,59 грн, 23.11.2017 року - 19,55 грн та 22,99 грн, в загальній сумі 169,44  грн. Вирішено питання про судові витрати (а.с. 137-141, том 1).

З оборотних відомостей вбачається, що за адресою АДРЕСА_1 , за особовим рахунком НОМЕР_1 мається заборгованість за послуги з теплопостачання за 2014 рік – 2648,72 грн, за 2015 рік – 2132,69 грн, 2018 рік – 940,25 грн (а.с. 56-61, том 1).

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених позовних вимог.

Такий висновок суду першої інстанції є правильним, відповідає фактичним обставинам справи та нормам закону.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого водопостачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії.

Статтею 2 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» органом державного регулювання у сфері комунальних послуг є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, завданням якої, у тому числі, є здійснення державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках шляхом формування і забезпечення прогнозованості цінової і тарифної політики на ринках, які перебувають у стані природної монополії, та суміжних ринках у сфері теплопостачання і централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Указом Президента України від 27 серпня 2014 року №694/2014NT було утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП).

Указом Президента України від 10 вересня 2014 року №715/2014 затверджено Положення про НКРЕКП (далі - Положення про НКРЕКП).

Відповідно до пункту 3 Положення про НКРЕКП основними завданнями НКРЕКП, зокрема є державне регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ (далі - природний газ), нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Пункт 4 Положення про НКРЕКП передбачає, що НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, установлює тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

Таким чином, НКРЕКП, як національна комісія регулювання природних монополій, що утворена та функціонує відповідно до Закону України «Про природні монополії» наділена повноваженнями по встановленню тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання, що використовується для потреб населення.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, що викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 березня 2019 року у справі №826/16994/15, провадження №11-681апп18, та у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2019 року у справі №826/15733/15.

Судом встановлено, що згідно з єдиним державним реєстром судових рішень 12 жовтня 2016 року Слов`янським міськрайонним судом Донецької області видано судовий наказ у справі №243/8242/16-ц, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1   суми боргу в розмірі 6082,04 грн.

Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 09 листопада 2016 року за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасовано судовий наказ у справі №243/8242/16-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 загальну суму боргу в розмірі 6082,04 грн.

Постановою Верховного Суду від 10.04.2020 року у справі №243/9424/16-ц залишено без змін рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 23.05.2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 30.07.2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОКП «Донецьктеплокомуненерго», КП «ЖЕК № 1» про відновлення порушеного права та відшкодування матеріальної шкоди. 

Вказаними рішеннями встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_1 . Квартира на праві власності за життя належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_2 спадкоємцем є ОСОБА_1 , який за життя спадкодавця мешкав разом з ним та був його опікуном. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, які надаються ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Слов`янськтепломережа» за зазначеною адресою. На ім`я ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції.

Відповідно до існуючих схем постачання теплової енергії м. Слов`янська, житловий будинок АДРЕСА_2 приєднаний до тепломереж Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго». Згідно з Законом України «Про природні монополії» ОКП «Донецьктеплокомуненерго» є суб`єктом природних монополій відповідно до виданої ліцензії на постачання теплової енергії за регульованим тарифом, що підтверджене зведеним переліком суб`єктів природних монополій на сайті Антимонопольного комітету України. На ринку постачання теплової енергії за адресою АДРЕСА_2 відсутня конкуренція, тому що постачання теплової енергії від інших тепломереж неможливе з технічних причин.

Відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що права позивача з приводу порушення її свободи вибору продукції є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги з цього приводу апеляційний суд відхиляє.

Що стосується вимог про встановлення відсутності боргів за теплопостачання та встановлення реального стану нарахувань та платежів за особовим рахунком з теплопостачання апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про безпідставність позовних вимог в цій частині, оскільки судом встановлено, що за особовим рахунком НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) мається певна заборгованість за послуги з теплопостачання. Особовий рахунок відкривається на жиле приміщення, а не на певну особу. Тобто, підстав для встановлення нарахувань для кожного споживача, у тому числі позивачу, або померлому ОСОБА_2 , не вбачається.

Суд правильно вказав, що скасування судового наказу не позбавляє особу відповідно до ст. 4 ЦПК України права звернутися до суду з відповідним позовом. 

З системного аналізу наведених норм права та матеріалів справи, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, та вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо встановлення відсутності певної заборгованості за спожиті послуги з теплопостачання. 

Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо розгляду справи за відсутністю позивача та його представника без врахування заяви представника позивача щодо неможливості прибуття в судове засідання у зв`язку з хворобою, апеляційний суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що уточнюючи позовні вимоги 29.08.2019 року, позивач ОСОБА_1 просив суд розглянути справу у його відсутність, за участю його представника ОСОБА_4 (а.с. 17-20, том 1).

Також позивач ОСОБА_1 та його представник  ОСОБА_4 надавали письмові пояснення (заяви) суду з приводу своїх позовних вимог і заперечень щодо відзиву відповідача на позовну заяву.

21.12.2020 року представник позивача ОСОБА_4 надала до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області заяву, в якій повідомила суд про неможливість прибуття в судове засідання 22 грудня 2020 року у зв`язку з настанням гіпертонічного кризу (а.с. 214, том 1).

На підтвердження вказаних обставин представник позивача не надав відповідних доказів.

Аналогічні заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку зі станом здоров`я представником позивача надавались неодноразово, зокрема 22.10.2020 року, 24.04.2020 року, без надання будь-яких доказів.

Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив 22 грудня 2020 року судове  рішення  за   відсутністю  позивача  та  його  представника,   визнавши   причини   неявки

неповажними.

Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є також необґрунтованими.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, зокрема неналежного дослідження доказів сторін та перерахування платежів за опалення на непідконтрольну Україні територію в м. Донецьк, є неспроможними та зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи та до їх переоцінки. 

Що стосується вимоги апеляційної скарги про постановлення рішення в частині визнання виконавчого листа від 17.02.2015 року по цивільній справі №243/10729/13-ц,  №2/243/99/2014 таким, що не підлягає виконанню, яка не була предметом розгляду судом першої інстанції в цій справі, апеляційний суд цю вимогу не приймає, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. 

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Підстав для скасування судового рішення не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення,  а судове рішення без змін, якщо визнає,  що  суд  першої  інстанції  ухвалив  судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 22 грудня 2020 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 10 червня 2021 року.

Суддя: