Справа № 2-480/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2010 року Суворовський райсуд м. Херсона у складі:

головуючого судді   Слюсаренко О.В.

при секретарі   Федірко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду зі вказаним позовом , в якому просить продовжити пропущений строк для прийняття спадщини, визнати договір дарування від 22.06.2004 р. недійсним, визнати за ним право власності на ?   частину домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку спадкування, здійснити  реальний розподіл домоволодіння та визначити порядок користування земельною ділянкою.

В ході розгляду справи позивач просить задовольнити позов з підстав, зазначених в ньому.

Відповідач та його представник просять відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що  позивач на час смерті матері не проживав у спірному домоволодінні, пропустив без поважних причин  строк  для прийняття спадщини. Підстави для визнання договору дарування недійсним відсутні.

Ухвалою суду в якості третіх осіб залучені ОСОБА_3, ОСОБА_4 ,   ОСОБА_5 .

ОСОБА_3, та ОСОБА_4 в судові засідання , будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, не з’явилися, причини неявки не повідомили. Справа розглянута за їх відсутності.

ОСОБА_5 з’явилася в судове засідання 03.03.2010 р. в наступні судові засідання не з’являлася.

Представник другої державної нотаріальної контори не з’явився.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників,  свідків встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р. померла ОСОБА_6, яка була матір’ю  ОСОБА_1 та ОСОБА_2та ОСОБА_7

28.04.1992 р. з заявою про прийняття спадщини   після матері звернувся ОСОБА_2

Позивач подав до нотаріальної контори заяву 16.06.1992 р. , зі змісту якої вбачається, що  він станом на 16.06.1992 р. не прийняв спадщину і має намір звертатися до суду з заявою про продовження строку  для прийняття спадщини ( а.с.21).

З свідоцтва про право власноті від 22.06.1983 р. вбачається, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.

22.06.2004 р. ОСОБА_8 подарував ОСОБА_2  спірне домоволодіння.

Як на підставу для визнання недійсним вказаного договору дарування позивач зазначає, що договір був підписаний ОСОБА_8 внаслідок  насилля та погроз з боку ОСОБА_2 відповідача у справі.

Відповідно до змісту ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Всупереч вимогам ст. 10, 11 ЦПК України позивач не надав суду жодного доказу того, що  оспорюваний договір був укладений ОСОБА_8 під впливом насильства з боку відповідача.

Натомість свідки  ОСОБА_9 . та ОСОБА_10  показали, що у ОСОБА_1 та ОСОБА_2  були  теплі довірительні стосунки. ОСОБА_2 турбувався про батька, доглядав за ним, жодних конфліктів в сім’ї не відбувалося.  Крім того свідок ОСОБА_9 показала, що  ОСОБА_8 розповідав її батьку, що він  все своє майно “ переписав” на ОСОБА_2, так як має надію лише на нього.

Оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що договір дарування спірного будинку, укладений  22.06.2004 р. з підстав, зазначених позивачем , не  підлягає визнанню недійсним.

Вирішуючи питання про задоволення вимог позивача в частині  продовження строку для прийняття спадщин після матері та визнання за ним  права  власності на 1/ 2 частину  спірного  домоволодіння в порядку спадкування, суд враховує наступне.

Позивач в позовній заяві   як на підставу позову посилається на те, що він  на час  смерті матері і впродовж шести місяців після її смерті проживав у спірному будинку і тому вважається таким, що фактично прийняв  спадщину. Проте далі за змістом позову позивач зазначає, що пропустив строк для прийняття спадщини з поважних причин , оскільки хворів, мав 3 групу інвалідності. А відповідач перешкоджав йому приймати спадщину.

Тобто позивач в позові зазначив дві суперечливі обставини.

Суд роз’яснив позивачу необхідність уточнити обставини позову, однак позивач та його представники адвокат ОСОБА_11  наполягли на тому, щоб судом були розглянуті всі обставини, які зазначені у позові і уточнень до позову не надали.

На підтвердження факту проживання у спірному приміщенні  на момент смерті матері та протягом 6 місяців  позивач надав до суду письмові пояснення свідків  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ( а.с 23, 24) та довідку голови квартального комітету  від 21.11.2008 р. ( а.с. 9)

Допитані в ході засідання свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 показали, що вказані письмові пояснення вони надавали для нотаріальної контори на прохання ОСОБА_1 і періоди його проживання вказували також на його прохання, не розуміючи наслідків такою заяви. Пояснили, що на теперішній час вони розуміють, що їх заяви  потягли за собою спір за спадок , зазначають, що  на час смерті позивач ОСОБА_1 проживав у своїй квартирі, і не підтверджують відомості про  те, що  після смерті матері  ОСОБА_1 проживав  по АДРЕСА_1 .  Періоди проживання в довідках вони вказували зі слів  і на прохання ОСОБА_1  

ОСОБА_9 також зазначила, що голова квартального комітету ОСОБА_12   особисто не знала, чи проживав  позивач в будинку , а довідку видавала , спираючись на відомості надані нею та ОСОБА_10

Незважаючи на роз’яснення суду про право позивача заявити клопотання про допит в якості свідка  ОСОБА_12, такого клопотання від позивача не надійшло.

На думку суду надані відповідачем докази, зокрема ордер на квартиру, список розподілу (а.с.44-48) , відомості з домової книги( а.с. 49-50)  також  свідчать про те, що  позивач у зазначений ним в позові період не проживав і не був зареєстрований у спірному домоволодінні, і тому суд не знаходить підстав вважати, що він прийняв спадщину як спадкоємець, який постійно проживав зі спадкоємцем своєю матір”ю на час відкриття спадщини.  

Суд приймає до уваги ту обставину, що позивач у заяві наданій до нотаріальної контори 16.06.1992 р. вказує, що він не прийняв спадщину , і в позові  зазначає, що він пропустив строк для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання  про можливість продовження пропущеного строку для прийняття спадщини відповідно до ст.  550 ЦК УРСР ( 1963 р.)  суд враховує, що на поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини  позивач вказує хворобу, інвалідність, перешкоджання з боку відповідача, проте доказів на підтвердження вказаних обставин позивач не надав.

Доказів наявності права на обов’язкову частку у спадщині після смерті матері , на що посилається позивач , суду також не було надано.

Таким чином , суд на підставі сукупності досліджених у справі доказів приходить до висновку, що позивач пропустив строк прийняття спадщини без поважних причин і не знаходить підстав для поновлення цього строку.

Судом встановлено, що грошові вклади на ім’я ОСОБА_13 до теперішнього часу не успадковані.

Підстави  для визнання за позивачем права власності на ? частину спірного домоволодіння, його розподіл та визначення порядку користування земельною ділянкою відсутні.

Керуючиь ст. 535, 549, 550 ЦК УРСР ( 1963) , ст.15, 16,  203, 231 ЦК України, ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  ОСОБА_2 про  продовження строку  для прийняття спадщини, визнання договору дарування від 22.06.2004 р.   недійсним, визнання права власності на ? частину  домоволодіння АДРЕСА_1 в порядку  спадкування , розподіл домоволодіння та визначення порядку  користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення може бути оскаржене   в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Суворовський райсуд м. Херсона шляхом подачі  в 10-ти денний строк  з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя