ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

"07" серпня 2007 р.                                                           Справа № 7/334-АП-07

м. Херсон, зал судового засідання № 324, 14 год. 20 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Задорожної Н.О. при секретарі Чуприні О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ампір", м.Херсон

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні  

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від  позивача: Омельченко Т.Й. - представник, дов. від 05.08.2007р.;

від відповідача: Таран Т.В. - головний держподатковий ревізор-інспектор, дов. №8050/9/10-105 від 03.08.07р.; Тосік Н.І. - гол. держподатінспектор, пост. дов. № 3/9/10-026 від 09.01.2007р.;

Позивач (ТОВ "Ампір", м.Херсон, код ЄДРПОУ 31294087) звернувся з позовом, у якому просить суд визнати нечинними в зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства прийняті відповідачем (ДПІ у м.Херсоні, м.Херсон, код ЄДРПОУ 21266163) податкові повідомлення-рішення від 19.01.2007р. № 0000323500/0, а також податкові повідомлення-рішення прийняті за наслідками апеляційного оскарження від 20.02.2007р. № 0000323500/1, від 04.05.2007р. № 0000323500/2, від 12.07.2007р. №0000323500/3, на підставі яких підприємству за порушення п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.3.2 п.5.3, п.5.9 ст.5, п.п.7.9.1, п.п. 7.9.2 п.7.9 ст.7, п.п.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.16.2 ст.16 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі Закон № 283), ст.86 Закону України "Про державний бюджет України на 2006р." від 20.12.05р. № 3235-ІУ (Закон № 3235) донараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 22146 грн. 86 коп. та 245279 грн. 02 коп. за штрафними санкціями.

Обґрунтовуючи підстави позову зазначає, що для будівництва салону - магазину ТОВ "Ампір" одержано кредит від ХФ АБ "Укрсоцбанк", проценти за користування яким у сумі 495398 грн. у ІУ кварталі 2005р., 9 місяців 2006р. було включено до складу валових витрат.

Особливі визначення складу валових витрат платника податку врегульовано п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону № 283, відповідно до якого, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Підприємство здійснює будівництво  автосалону для подальшого використання у господарській діяльності, що перевіряючими не спростовується.

Згідно пункту 8 Наказу Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000р. за № 288/4509, витрати по сплаті відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень, що спростовує думку перевіряючих відносно необхідності капіталізації витрат по сплаті відсотків.

Позивач також посилається і на офіційні роз'яснення Державної податкової адміністрації України, викладені у листі від 14.06.2007р. № 230/4/15-210, опублікованому у журналі "Податки і бухгалтерський облік" № 58 (1033) за липень 2007р., у якому ДПА України повністю підтримала обґрунтованість доводів платника податку щодо правильності включення процентів за користування фінансовим кредитом для цільового використання з метою ведення господарської діяльності до складу валових витрат.

Звертає також увагу суду на безпідставне застосування штрафних санкцій, розмір  яких не може бути більшим п'ятидесяти відсотків від суми недоїмки. При донарахованій сумі основного зобов'язання, яка складає 22146 грн. 86 коп., сума донарахованої штрафної (фінансової) санкції дорівнює 245279 грн. 02 коп., що не відповідає приписам п.п.17.1.3 п.17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ із змінами і доповненнями (далі Закон № 2181).

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги.

Відповідач позов не визнає, з посиланням на п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону № 283 зазначає, що не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону. При цьому п.п.8.4.2 п.8.4 ст.8 Закону № 283 передбачено, що у разі здійснення витрат на самостійне виготовлення основних фондів платником податку для власних потреб, балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму виробничих витрат, понесених платником податку, що пов'язані з їх виготовленням та введенням в експлуатацію, а також витрат на виготовлення таких основних фондів, що мають інші джерела фінансування, без урахування сплаченого податку на додану вартість (ПДВ), у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником ПДВ.

Підпункт 5.5.1 ст.5 Закону № 283 стосується валових витрат, зазначених у п.5.1 ст.5 цього Закону і застосовується окремо від вимог п.п.8.4.2 п.8.4 статті 8, яким встановлено, що балансова вартість відповідної групи основних фондів збільшується на суму всіх виробничих витрат за винятком витрат, порядок відображення яких у податковому обліку регулюється п.п.5.5.1 ст.5 Закону № 283.

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", на який посилається позивач встановлено порядок ведення бухгалтерського обліку. Порядок ведення податкового обліку балансової вартості груп основних фондів встановлює ст.8 Закону № 283.

Що стосується фінансових санкцій, то їх застосовано у повній відповідності з приписами п.п.17.1.3 п.17 ст.17 Закону № 2181-ІІІ.

Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих податкових періодах суми недоплат, то за кожний з таких податкових періодів нараховуються штрафні санкції у порядку та розмірах, визначених цим підпунктом.

Для дотримання вимог щодо максимального (50%) та мінімального (десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян) розміру штрафних санкцій визначається: сукупно сума недоплат за кожною з декларацій за всіма податковими періодами, в яких вони виявлені; сукупна сума штрафних (фінансових) санкцій за всіма податковими періодами, у яких були виявлені суми недоплат та за якими нараховані такі штрафні (фінансові) санкції, здійснюється обрахування максимального та мінімального розміру штрафних (фінансових) санкцій від сукупної суми недоплат та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафних (фінансових) санкцій, визначеною сукупно за всі податкові періоди, в яких були виявлені суми недоплат.

З огляду на викладене, вважає оспорюваний акт прийнятим у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

Уповноваженими представниками органу державної податкової служби (ДПС) проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ "Ампір", м.Херсон, код ЄДРПОУ 31294087 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період фінансово-господарської діяльності з 01.04.2005р. по 30.09.2006р., за наслідками якої складено акт від 29.12.06р. № 3858/23-4/31294087.

В процесі проведеної перевірки було встановлено, що в порушення п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону № 283 підприємством включено до складу валових витрат  проценти  за користування кредитом ХФ АБ "Укрсоцбанк", який було надано для будівництва салону-магазину, на суму 495398 грн. у т.ч.: ІУ квартал 2005р. - 87242 грн., І квартал 2006р. - 73997 грн., ІІ квартал 2006р. - 189838 грн., ІІІ квартал 2006р. - 144321 грн.

За висновками акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2007р. № 0000323500/0 про донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток за основним платежем на суму 22146грн. 86 коп. та штрафній санкції в розмірі 245279 грн. 02 коп.

Позивач скористався процедурою апеляційного узгодження визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання (п.5.2 ст.5 Закону № 2181), яка не мала позитивних наслідків, оскільки рішеннями про результати розгляду скарг податкове повідомлення-рішення № 0000323500/0 було залишено без змін, а в процесі апеляційного узгодження підприємству скеровувались податкові повідомлення з тим же номером але з дробом  /1, 2, 3, які дублювали визначене у первісному податковому повідомленні-рішенні з дробом /0 податкове зобов'язання.

Оскарження вищеперелічених податкових повідомлень-рішень є предметом даного спору.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд визнав позов обґрунтованим і задовольняє його у повному обсязі з врахуванням наступного.

Як вбачається з наданого для огляду суду кредитного договору № 05-632 від 23.09.2005р. підприємству надано кредит з метою фінансування будівельних та оздоблювальних робіт об'єкту незавершеного будівництва (автоцентру), який необхідний для використання в господарській діяльності підприємства, і в якому позивач буде здійснювати передбачену статутом діяльність. Цей факт відповідачем не спростовано і не заперечується.

Виплачені за користування кредитом проценти у розмірі 495398 грн. позивач у звітних періодах  ІУ-ому кварталі 2005р., І-ІІІ-ому кварталах 2006р. включив до складу валових витрат.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 283 валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються ) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.5 ст.5 вищеназваного Закону врегульовано особливості визначення складу валових витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями.

Підпунктом 5.5.1 п.5.5 ст.5 встановлено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Наданими в матеріали справи доказами повністю доведено, і цей факт контролюючим органом не заперечується, що виплати з нарахування процентів здійснювалися у зв'язку з веденням господарської діяльності ТОВ "Ампір".

Закупівля товарів, будівництво, придбання або проведення ремонту (модернізації, реконструкції) основних фондів безпосередньо пов'язане з веденням господарської діяльності і, відповідно, витрати на сплату процентів за фінансовий кредит, використаний для здійснення таких капітальних витрат, відноситься до складу валових витрат.

Згідно з пунктом 8 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92, витрати на сплату процентів за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозиченого капіталу.

Крім викладеного, суд зазначає, що п.п.4.4.2 п.4.2 статті 4 Закону № 2181 надає визначення податковому роз'ясненню, яким є роз'яснення окремих положень податкового законодавства, які надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень п.п.4.4.1 цього пункту (конфлікт інтересів), принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Абзаци г) і д)  п.п.4.4.2 п.4.4 ст.4 Закону № 2181 встановлюють, що податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.

Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет на податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими органами.

Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано).

Державною податковою адміністрацією України листом від 14.06.2007р. за №230/4/15-210, надрукованому у журналі "Податки та бухгалтерський облік" № 58/1033 за липень 2007р. надано офіційне роз'яснення щодо відображення у податковому обліку окремих операцій відносно включення витрат по сплаті процентів за кредит до складу валових витрат.

Так, у наданому роз'ясненні ДПА України зазначила, що відповідно до припису п.п.1.11.1 п.1.11 ст.1 Закону № 283 фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа ... у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання під процент.

Особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначено у п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону № 283.

Виходячи з викладеного, ДПА України у наданому роз'ясненні в якості висновку зазначила, що витрати платника податку - дебітора по сплаті процентів за притягнений фінансовий кредит, цільовим використанням якого згідно кредитного договору є поповнення оборотних коштів, включаються до складу валових витрат з врахуванням обмежень встановлених п.п.5.5 ст. 5 названого закону, а саме: за умови використання кредитних коштів з метою ведення господарської діяльності платника податку.

Наданими у справу доказами повністю доведено, що фінансовий кредит одержано для будівництва салону-магазину, який підприємство буде використовувати для ведення передбаченої статутом господарської діяльності.

Враховуючи викладене, надавши оцінку наданим сторонами доказам, суд визнає оспорювані акти нечинними як прийняті з порушенням законодавства, зокрема п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону № 283.

За безпідставністю донарахування податкового зобов'язання за основним платежем по податку на прибуток у сумі 22146,86 грн. безпідставним є і донарахування встановленої приписами п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181 штрафної (фінансової) санкції у сумі 245279 грн. 02 коп.

Доводи відповідача до уваги не приймаються, як безпідставні і такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Так, згідно з ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання органу ДПС на порушення позивачем п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону № 283 є безпідставними, оскільки витрати по сплаті відсотків за користування кредитом не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень, що чітко визначено у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби".

Відповідачем не надано належної доказової бази, яка б свідчила про правомірність проведених ним донарахувань ТОВ "Ампір" податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Позивачу присуджується з Державного бюджету 13 грн. 60 коп. судового збору.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови і повідомлено про дату, час і місце складення її повного тексту - 13 серпня 2007р. о 15 год. 00 хв., каб. № 324, вул.Горького, 18, м.Херсон.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158, 160-163, 167, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити.

Визнати нечинними в зв'язку з невідповідністю вимогам законодавства прийняті Державною податковою інспекцією у м. Херсоні (м. Херсон, вул. І.Куліка, 143-а, код ЄДРПОУ 21266163) податкові повідомлення-рішення від 19.01.2007р. № 0000323500/0, від 20.02.2007р. №0000323500/1, від 04.05.2007р. № 0000323500/2, від 12.07.2007р. №0000323500/3, якими Товариству з обмеженою відповідальністю "Ампір" (м. Херсон, вул.Дорофеєва, б.10, кв.210, код ЄДРПОУ 31294087) нараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток за основним платежем у сумі 22146 грн. 86 коп. та 245279 грн. 02коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

2. Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Ампір" (м. Херсон, вул.Дорофеєва, б.10, кв.210, код ЄДРПОУ 31294087) з Державного бюджету 13 грн. 60коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.      

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  Н.О. Задорожна

Повний текст постанови

складено 13.08.2007р.