Справа № 2-а-151  

2010  рік        

ПОСТАНОВА

   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    26  травня  2010  року.  Теофіпольський  районний  суд  Хмельницької  області  

    в  особі: - головуючого  судді  СТЕЦЮКА  І.С.

    при  секретарі: РАДЧИШИНІЙ  К.О.

розглянувши  у  відкритому  судовому  засіданні в  залі  суду  в  місті  ТЕОФІПОЛІ      справу  за адміністративним позовом    ОСОБА_1 до   інспектора  ДПС Острозького ВДАІ УМВС України у Рівненській  області  ПЕРЕПЕЛИЦІ Віталія Володимировича, Управління  ДАІ УМВС України  у  Рівненській  області про визнання  недійсним  суб’єкта владних повноважень та постанови по справі про адміністративне правопорушення

В С Т А Н О В И В

    ОСОБА_1 звернувся  до  суду  із  позовною  заявою про  визнання  протиправною  і скасування  постанови інспектора   ДПС Острозького  ВДАІ УМВС України в Рівненській області ПЕРЕПЕЛИЦІ В.В. від  6  березня 2010 року   ВК № 081049    про накладення на нього по ч. 2 ст. 122 КУпАП  за  порушення    Правил дорожнього руху України тобто за те що він не  надав переваги  пішоходу  адміністративного стягнення – штрафу в сумі 425 гривень вказуючи, що ця постанова є неправомірною і підлягає скасуванню. Просив також поновити строк оскарження постанови.

    У  судовому  засіданні   представник позивача  ОСОБА_2  позовні  вимоги    підтримав  повністю. Із  його пояснень  встановлено, що  6  березня 2010  року                     о   13 год. 15 хв. у м. Острог позивач    автомобілем    ГАЗ 33021 державний номерний знак НОМЕР_1    перетинав перехрестя  вул.. Островського та Ціолковського з метою продовження руху по  вулиці Островського  де його зупинив інспектор ДПС ВДАІ УМВС України ПЕРЕПЕЛИЦЯ В.В.  нібито за  те, що він не пропустив пішохода на пішохідному переході на дорозі куди він, позивач, повертав ліворуч чим порушив п. 16.2 Правил дорожнього руху України. Його зауваження що пішохід на якого вказував  інспектор  йшов  тротуаром і не виходив на проїжджу частину дороги інспектор  проігнорував. Коли він, позивач, намагався внести ці зауваження у протокол інспектор йому у цьому відмовив і склав  постанову про притягнення його до  адміністративної  відповідальності по             ч. 2 ст. 122 КУпАП   тобто за порушення   Правил дорожнього руху України.  

    Із вказаною  постановою  він не  погодився оскільки правил  дорожнього руху не  порушував, жодний пішохід  перед ним  на пішохідному переході  або інших ділянках дороги  не перебував і вулицю не переходив. Оскільки він, позивач, правил дорожнього руху не порушував він відмовився підписати протокол про адміністративне правопорушення  та отримати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Постанову вважає незаконною оскільки  форма  постанови не відповідає  вимогам Інструкції з оформлення матеріалів про  адміністративні правопорушення яка затверджена наказом МВС України № 185  від  22 лютого 2001 року, всупереч вимог статті 285 КУПАП  копія постанови була   надіслана йому не протягом трьох днів а  лише  8 квітня 2010 року,  постанова була винесена за його відсутності, від підписання та отримання постанови він відмовився оскільки вважає її незаконною, при складанні протоколу та винесенні  постанови свідків, які вказані у протоколі, не було, пояснення від пішохода якому він не надав перевагу відібрані не були.

Вказані порушення  свідчать про необ’єктивність інспектора та  порушують його, позивача, права та законні інтереси.

Оскільки  постанова   винесена із порушеннями встановленого порядку вона є незаконною і підлягає скасуванню.

    Відповідач - Управління державної автомобільної інспекції  Управління Міністерства внутрішніх справ України у  Рівненській області, як суб’єкт владних повноважень,  у  судове засідання не з’явилося  однак  надіслало суду  заперечення  проти адміністративного позову та просило справу розглядати за  відсутності представника Управління.

      Інспектор    ДПС ВДАІ УМВС України у  Рівненській області             ПЕРЕПЕЛИЦЯ В.В., вчасно повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у справі  поштовим  повідомленням про вручення йому  повістки, у судове засідання  не з’явився, про  причину неявки та про необхідність розгляду справи  у його присутності  суд не повідомив, заперечень проти позову суду  не представив.

Відповідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача суб’єкта владних повноважень, належним чином  повідомленого про дату, час та місце  судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причину  неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

    Суд визнає причину  неприбуття  відповідача ПЕРЕПЕЛИЦІ В.В. у судове засідання  неповажною.

Виходячи із вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, враховуючи що у справі є достатньо доказів для  її вирішення  а також те, що належним відповідачем у справі є Управління ДАІ УМВС України в Рівненській  області суд приходить до висновку про те, що  справу необхідно розглядати за відсутності відповідачів на підставі доказів, які є у справі.

Вислухавши  представника  позивача,  вивчивши  матеріали  справи  суд  приходить  до  висновку  про  те що  позовні  вимоги  задоволенню не підлягають.  

Судом встановлено, що 6  березня 2010 року інспектор  ДПС   ВДАІ  УМВС України  у  Рівненській    області  ПЕРЕПЕЛИЦЯ  В.В. виніс постанову  ВК  №  081049, якою на позивача   ОСОБА_1 було накладено стягнення у виді штрафу в розмірі   425  гривень за порушення  ч. 2 ст. 122 КУпАП а саме за те, що  він  6  березня 2010 року  керуючи автомобілем  державний номерний знак НОМЕР_1    не пропустив пішохода чим порушив  п. 16.2 Правил дорожнього  руху України відповідальність за яке передбачена  ч. 2 ст. 122  КУпАП.

Позивач   ОСОБА_1 не погодився з постановою і оскаржив її до суду.

Викладене свідчить про публічно-правовий спір між сторонами у сфері  регулювання дорожнього руху.  

Відповідно до ст.. 288 КУпАП   постанову у справі про  адміністративне  правопорушення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або  в суд у порядку, визначеному  Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими КУпАП; особа, яка оскаржила постанову, звільняється від сплати державного мита.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим судам як адміністративним судам підсудні, зокрема  усі адміністративні справи з приводу рішень, дій  чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення  підлягають з’ясуванню, зокрема, такі  обставини: чи було вчинено правопорушення, чи є обставини, що пом’якшують відповідальність, обставини  що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною третьою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі,  у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з  використанням повноваження  з метою, з якою це  повноваження надано;  обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій); безсторонньо (неупереджено); добросовісно та  розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням  права особи на участь у процесі прийняття рішення та своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вислухавши пояснення  представника  позивача,  дослідивши  матеріали  справи  суд прийшов до висновку, що   постанова про  притягнення  вВОЗНЮКА Ф.В.   до  адміністративної відповідальності винесена із  порушеннями вимог  КУпАП.

 У судовому засіданні представник  позивача  стверджував що  6  березня 2010  року  позивач дійсно  проїжджав своїм автомобілем  перехрестя вулиць Островського та Ціолковського у м. Острог  Рівненської області з тим щоб продовжувати рух по             вул.. Островського  для чого повернув ліворуч.  

Оскільки  на пішохідних переходах а також у інших місцях вулиці перед ним    пішоходів не було  вважає що  постанова  складена безпідставно.

Представник позивача пояснив також  що інспектор ДАІ не відібрав  пояснення  від  пішохода якого не пропустив позивач.

Крім  цього у  постанові  відсутні  відомості  про обставини, що пом’якшують  відповідальність   ОСОБА_1  

Виходячи із наведеного суд приходить до висновку про те, що  об’єктивна сторона адміністративного правопорушення   суб’єктом владних повноважень   викладена не повно.

П. 1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Виходячи із норм викладених в  ст.. 71 КАС України  встановлено що, за загальним правилом яке випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна додати докази на підтвердження обставин, на які  вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді  справи щодо оскарження  рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідачі у судове  засідання  не з’явилися  однак Управління ДАІ УМВС України в Рівненській області яке є належним відповідачем у справі  надіслало суду заперечення  проти адміністративного позову ОСОБА_1 у яких вказує, що  він дійсно порушив  вимоги ч. 2  ст. 122 КУпАП що підтверджується його відмовою, у присутності свідків,  викласти свої заперечення у протоколі про адміністративне правопорушення та відмовою  від  отримання  копії постанови.  

Крім цього відповідач у своїх заперечення вказує що  позивач 6  березня 20     10 року безпідставно відмовився від отримання копії постанови а тому  пропустив встановлений законом 10-денний строк для оскарження постанови у  суді  що є підставою для  відмови у позові. Оскільки  позивач ніяких доказів на підтвердження того що цей строк був пропущений з поважної причини суду не представив відповідач просив відмовити у задоволенні  позову у зв’язку із пропуском строку на оскарження постанови.

Оцінюючи викладені обставини у  їх сукупності суд приходить до висновку про те, що постанова в справі про адміністративне правопорушення якою на позивача накладене стягнення у виді штрафу в сумі 425 гривень не  відповідає вимогам КУпАП.

Так, із постанови витікає що позивач  при переїзді   нерегульованого перехрестя не надав перевагу в  русі  пішоходу який переходив дорогу на яку позивач повертав чим порушив п. 16.2 Правил дорожнього руху України чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.

П. 16.2 Правил дорожнього руху України встановлено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає. Відповідальність за порушення правил проїзду  перехресть передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП України  і встановлена  у вигляді штрафу в сумі від 425 до 510 гривень. Штраф на позивача накладено в сумі 425 гривень тобто  відповідно вимог ч. 2 ст. 122  КУпАП.  

Однак судом встановлено, що обставини справи у постанові викладені неповно, зокрема у ній не викладені обставини які пом’якшують відповідальність,  до протоколу не додані пояснення пішохода якому не була надана перевага у русі,  при винесенні постанови інспектором не вирішувалося питання про можливість передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу.

Викладені обставини могли стати  підставою для  скасування  постанови.

Однак у  судовому засіданні було встановлено  також, що позивач 6  березня 2010 року при складанні протоколу про адміністративне правопорушення відмовився внести у нього  свої  пояснення та відмовився від  отримання  копії  постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно ст..289 КУпАП  скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом  десяти днів з дня винесення  постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Представник позивач пояснив що   позивач дійсно 6  березня 2010 року відмовився від отримання  копії постанови  так як вважав її незаконною і просив суд поновити строк на оскарження постанови  оскільки поштою копію постанови він отримав  10 квітня 2010 року а в суд звернувся 19 квітня 2010 року.

Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є  підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Представник відповідача наполягає на залишенні позову без задоволення з тих підстав що позивач пропусти строк оскарження і  поважних причин для поновлення цього строку немає.

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги що відмова  позивача від отримання  копії постанови  6  березня 2010 року не є поважною причиною пропуску строку її  оскарження, враховуючи що інших причин  пропуску цього строку які суд може визнати  поважними позивач у позовній заяві а  його представник у судовому засіданні не  навели суд приходить до висновку про те, що підстав для поновлення строку немає у зв’язку із  чим адміністративний позов необхідно залишити без задоволення.

Відповідно  ст. 162 КАС України при  вирішенні  справи по  суті  суд  може  задовольнити  адміністративний  позов  повністю  або  частково  чи  відмовити в  його  задоволенні  повністю  або  частково.

    Оцінюючи  викладені  обставини у  їх  сукупності  суд  приходить  до  висновку про те, що  ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити у зв’язку із пропуском строку на  її оскарження.

Керуючись ст.. ст.. 6 – 14,    п. 2 ч. 1  ст.. 18,  ч. 2 ст. 71,  ст.ст. 100, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В

ОСОБА_1 у позові до   інспектора  ДПС Острозького ВДАІ УМВС України у Рівненській  області  ПЕРЕПЕЛИЦІ Віталія Володимировича, Управління  ДАІ УМВС України  у  Рівненській  області про визнання  недійсним  суб’єкта владних повноважень та постанови по справі про адміністративне правопорушення  відмовити у  зв’язку  із пропущенням строку звернення до адміністративного суду.

    Постанова може бути оскаржена у Львівський апеляційний адміністративний  суд  через Теофіпольський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня складення в повному обсязі постанови та подачі протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження апеляційної скарги з подачею її копії до  апеляційного суду.

    Апеляційна скарга  може  бути подана без попереднього  подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

    Постанова суду набирає законної сили  після закінчення строків на  апеляційне  оскарження.

Головуючий

З оригіналом згідно:

Голова суду                                                                                   І. СТЕЦЮК