Справа № 2-1619/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

25 травня 2010 року                

Деснянський районний суд м. Чернігова

у складі  судді     Логвіної Т.В.,

при секретарі     Тітовій О.Б.,

за участю сторін,  

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової компенсації за частку у праві спільної сумісної власності на майно,

в с т а н о в и в:

В грудні 2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з неї на його користь грошову компенсацію в сумі 4 250 грн. за ? частину майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Свої вимоги обґрунтовує тим, що у період шлюбу подружжям було придбано майно: пральну машину LG вартістю 5 000 грн., музичний центр SONI вартістю 2 000 грн. та телевізор  PHILIPS вартістю 1 500 грн. Як йому стало відомо на початку 2007 року, відповідач самовільно забрала зазначене майно з їхньої квартири. Оскільки відповідно до СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними, просить стягнути з відповідача грошові кошти за ? частину спірного майна.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.                                                                                                                                                                                                        

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала, просила застосувати наслідки пропущення позивачем строку позовної давності та пояснила, що дане майно сторони віддали своїм дітям у 2005-2006 роках, при розподілі спільного майна в судовому порядку дане  майно не було враховано за взаємною згодою подружжя, крім того не погодилася із зазначеною позивачем вартістю спірного майна.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_3 та дослідивши матеріали справи доходить  висновку, що позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 1983 року до 06.12.2005 року.

Під час шлюбу сторони придбали пральну машину LG, музичний центр SONI та телевізор  PHILIPS.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди – виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

У зв’язку з недосягненням сторонами згоди щодо вартості майна та ненаданням суду даних про його дійсну вартість на час розгляду справи, суд не бере до уваги вартість майна, що зазначена у позові.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі … присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України … присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Таким чином, з врахуванням даних положень закону, за відсутністю обставин, які б давали суду право стягнення з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за частку у праві спільної сумісної власності на майно,  суд не знаходить підстав для задоволення позову.  

Крім того, стаття 72 СК України встановлює, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Як вбачається з пояснень відповідача та показань свідка ОСОБА_3, які позивачем ніяким чином не спростовані, позивачу було відомо про порушення його права на спірне майно протягом 2005-2006 років, коли дане майно було передано іншим особам.

Відповідно до статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, з врахуванням заяви відповідача про застосування наслідків пропущення позивачем строків звернення до суду, за відсутністю поважних причин пропущення позовної давності, позовні вимоги задоволенню не підлягають.  

 Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.10, 60, 209, 212, 213  ЦПК України, ст. 72 СК України,  суд, -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити.

 Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Заяву  про  апеляційне  оскарження рішення може  бути подано протягом 10 днів з дня  проголошення рішення.  

Апеляційна  скарга на  рішення  суду може  бути  подана протягом  двадцяти  днів після  подання заяви  про  апеляційне  оскарження.

            Суддя