СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2021 р. Справа № 905/498/21

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Слободін М.М., суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Міракова Г.А.

за участю представників:

позивач - не з`явився;

відповідач - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" (вх.№1227Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 березня 2021 року (суддя Бокова Ю.В.) по справі №905/498/21

за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Вороніна Олега Миколайовича, м. Костянтинівка, Донецька обл.

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості в сумі 25 514,30 грн., з яких: 22 283,30 грн. - заборгованість за кредитом, 431,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2800,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом,-

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ФОП Вороніна Олега Миколайовича заборгованості в сумі 25 514,30 грн, з яких: 22 283,30 грн - заборгованість за кредитом, 431,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2800,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником умов кредитного договору №б/н від 05.02.2020, який укладений шляхом підписання позичальником заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщений в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 24 березня 2021 року (суддя Бокова Ю.В.) по справі №905/498/21 відмовлено АТ КБ "Приватбанк" у видачі судового наказу про стягнення з ФОП Вороніна Олега Миколайовича заборгованості в сумі 25 514,30 грн, з яких: 22 283,30 грн - заборгованість за кредитом, 431,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2800,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

АТ КБ "Приватбанк" з ухвалою Господарського суду Донецької області не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати, видати судовий наказ, яким стягнути з ФОП Вороніна Олега Миколайовича заборгованості в сумі 25 514,30 грн, з яких: 22 283,30 грн - заборгованість за кредитом, 431,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2800,00 грн - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Одночасно заявник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без руху з підстав указаних в ухвалі. Встановлено заявнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги. Роз`яснено апелянту наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою.

З матеріалів справи вбачається, що 11.05.2021, тобто в установлений в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2021 строк, апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції з заявою про усунення недоліків апеляційної скарги (вх. №5318). У вказаній заяві АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що додає докази сплати судового збору у сумі 168 грн (відповідно до платіжного доручення №PROM6BVVUG від 06.05.21), просить залучити їх до матеріалів справи, а також просить поновити пропущений процесуальний строк на оскарження ухвали суду.

Ухвалою суду від 13 травня 2021 року поновлено АТ КБ "Приватбанк" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Донецької області від 24 березня 2021 року по справі №905/498/21. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "Приватбанк" на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 березня 2021 року по справі №905/498/21. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу №905/498/21 до розгляду на 07 червня 2021 р. о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, зал судового засідання №132.

У судове засідання учасники справи не зявились.

Представник АТ КБ "Приватбанк" через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

У відповідності до частини 2 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема, першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Відповідно до частини 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зазначає, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю його представника (з причин, пов`язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах згідно вимог чинного законодавств.

Статтею 273 Господарського процесуального кодексу України встановлений строк розгляду апеляційної скарги, відповідно до якого апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись наведеними нормами, з огляду на передбачений ст. 273 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, а також зважаючи на те, що явка представників сторін не була визнана обов`язковою і їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників сторін, за наявними матеріалами у справі, у зв`язку з чим дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Донецької області із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Вороніна Олега Миколайовича заборгованості в сумі 25 514,30 грн., з яких: 22 283,30 грн. - заборгованість за кредитом, 431,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2800,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Заяву обґрунтовано неналежним виконанням боржником умов кредитного договору №б/н від 05.02.2020, який укладений шляхом підписання позичальником заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що розміщений в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про відмову у видачі судового наказу, зважаючи на наступні підстави.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

За приписами ст. 184 ГК України при укладенні господарського договору на основі вільного волевиявлення сторін проект договору може бути розроблений за ініціативою будь-якої із сторін у строки, погоджені самими сторонами. Укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У ст. 181 ГК України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 ст. 640 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. При цьому, як визначено відповідною нормою, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

За своєю правовою природою договір, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ФОП Вороніним О.М. є Кредитним договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час підписання відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Крім того, у цій заявці, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані боржнику Умови та правила банківських послуг, відсутність у заявці домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, а також відсутність домовленості про сплату штрафу, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із боржником кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 принципу справедливості судового розгляду.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 наведений правовий висновок, стосовно того, що Умови та правила надання банківських послуг не є складовою кредитного договору, що необхідно для належного повідомлення позичальника про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які вважав узгодженими банк, тому в даному випадку неможливо однозначно стверджувати про відсутність спору у правовідносинах між стягувачем та боржником (про безспірність вимог стягувача), а також, що заявлені вимоги про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом, по комісії та пені є вимогами за договором, укладеним у письмовій формі, за якими може бути видано судовий наказ.

За приписами ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 150 Господарського процесуального кодексу України встановлена форма і зміст заяви про видачу судового наказу, згідно з якими заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником. У заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також офіційні електронні адреси та інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5)перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

На підтвердження зазначених вище обставин, до матеріалів заяви стягувачем надано витяг про підписання заявки про приєднання за допомогою Електронного цифрового підпису боржником, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПРИВАТБАНК", що розміщено в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, розрахунок заборгованості за договором б/н від 05.02.2020 станом на 26.02.2021.

Згідно з наданим розрахунком, заборгованість боржника за вказаним кредитним договором станом на 26.02.2021 становить 25 514,30 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом у розмірі 22 283,30 грн; заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість у розмірі 431,00 грн; заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 2800,00 грн.

Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на підтвердження укладення договору подано до суду підписаної боржником підписану за допомогою електронного цифрового підпису заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

Разом з тим, Акціонерним товариством Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" на підтвердження укладення договору не подано до суду підписаної боржником заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а надано лише витяг про підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ Вороніним О.М .

Таким чином, в даному випадку відсутні докази того, що боржник, як клієнт банку, згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі з Тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Крім того, заявником взагалі не обґрунтовано те, що поданий до суду Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, відповідає саме тій редакції документу, який був чинним на момент оформлення кредитних відносин та підписання заявки на отримання послуг, як не обґрунтовано й підстави необхідності застосування на даний час саме тієї редакції Умов та правил, що подана заявником.

Отже, що заявником не підтверджено укладання договору на умовах, зазначених у заяві про видачу судового наказу, а також заявником не надано доказів, що вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, процентів, комісії за користування кредитом та пені ґрунтується на договорі, укладеному у письмовій формі, а тому вимоги заявника не є безспірними.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогами статті 148 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 152 Господарського процесуального кодексу України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше 10 днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу в частині стягнення з боржника за договором б/н від 05.02.2020 заборгованості в сумі 25 514,30 грн., з яких: 22 283,30 грн. - заборгованість за кредитом, 431,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, 2800,00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги є тотожними до поданої до суду першої інстанції заяви, а вимога апеляційної скарги зводиться до необхідності надання іншої оцінки судом ніж тої, що була вчинена судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24.03.2021 року не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати апелянта не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 13, 73, 129, 269, 271, 273, п. 1, ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" (вх.№1227Д/1) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 березня 2021 року (суддя Бокова Ю.В.) по справі №905/498/21 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Донецької області від 24 березня 2021 року по справі №905/498/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 08 червня 2021 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Слободін М.М.

Суддя Хачатрян В.С.