Справа№592/1056/20

                                                               Провадження №2/592/605/21

РІШЕННЯ

                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                                

01 червня 2021 року                                                                                м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі головуючого судді Костенко В.Г., з участю секретаря судового засідання Антуфьєвої В.Ю. розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 про поділ майна,

з участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_3 , відповідачки ОСОБА_2 представника відповідачки ОСОБА_4

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить визнати право на 1 / 2 частину банківського вкладу відповідачки розміщеного у АТ КБ «Приватбанк» у розмірі 2250 доларів США.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що за час шлюбу з відповідачкою набули кошти у сумі 4500 доларів США, які розміщені на її депозитному рахунку.

Відповідачка подала відзив у якому позов не визнала. Заперечення мотивувала тим, що коштів немає, оскільки витрачені на потреби сім`ї. Більше того вважає зазначені кошти є її особистою власністю, оскільки набуті після припинення шлюбних відносин. Так шлюб фактично розпався у лютому 2019 року. Кошти їй були надані за рахунок власних заощаджень її батьків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 4.03.2019 кошти поклала на депозит, а 03.05.2019 зняті і витрачені на утримання дітей і відпочинок.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Відповідачка та її представник підтримали заперечення.

Суд, заслухавши пояснення, вивчивши матеріали справи, встановив наступне.

З 13.10.2012 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Вони мають спільну дитину доньку -  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

09.10.2019 Ковпаківським районним судом м.Суми ухвалено рішення у справі 592/9635/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дитини, яке набрало законної сили 15.11.2016. Цим рішенням також стягнуті аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини починаючи з 21.06.2019.

З того рішення вбачається, що ОСОБА_2 свої вимоги мотивувала тим, що з лютого 2019 року шлюб припинено. ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву  ОСОБА_2 , в якому зазначив, що він визнає позовні вимоги частково. Відносини між позивачкою та ним погіршилися, але не остаточно припинилися, як вказала позивачка, вони і по сьогоднішній день мешкають за однією адресою, користуються всім нажитим майном, а також мають спільний бюджет.

Ухвалюючи рішення суд встановив, що «за час перебування у шлюбі сімейні стосунки між позивачем і відповідачем не склалися через різні погляди на шлюб та сім`ю. Сторони спільного господарства не ведуть. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного. Примирення між сторонами неможливе.»

При розгляді даної справи суд також встановив, що 14.03.2019 відповідачка за договором SAMDNWFD0072268142600 відкрила депозитний рахунок в установі банку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на суму 4500 Доларів США на строк один місяць. Після закінчення строку депозити вона зняла усю суму коштів.

Встановлені обставини визнаються сторонами та підтверджується договором, випискою по договору, довідкою установи банку, випискою з банківського рахунку, зазначеним рішенням суду, свідоцтвом про шлюб.

Свідок ОСОБА_5 , мати відповідачки, пояснила суду, що у дочки шлюб не склався, чоловік ображав влаштовував сварки, через, що пропонувала їй приїхати до них у квартиру. У лютому 2019 року дочка з дітьми переїхала до них. У той час з чоловіком допомагала дочці фінансового. Надали їй кошти для неї і дітей та на відпочинок.

Свідок ОСОБА_6 , батько відповідачки, який дав покази аналогічні показам свідку ОСОБА_5 .

З встановлених обставин вбачається, що спірні правовідносини є сімейними та врегульовані положеннями ст.ст. 69-72 СК України.

Згідно ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим чинникам.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч положенням ст.ст. 81, 83, 175, 177 ЦПК України позивач не надав доказів на встановлення обставин часу та джерел набуття спірних коштів. Іншими словами позивач не довів обставин і джерел за рахунок яких був внесений відповідачкою зазначений вклад. Більше того позивач не довів, що ці кошти існували на момент припинення шлюбних відносин і що ці кошти можливо поділити. Позивач також не спростував доказів відповідачки, щодо обставин набуття коштів відповідачкою.

У відповідності до п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Всупереч положенням ст.ст. 81, 83, 175, 177 ЦПК України позивач не надав доказів на підтвердження того, що спірні кошти використані не в інтересах сім`ї тощо.

Спірна сума коштів, є значною для сторін, проте така сума вочевидь могла бути спожита в інтересах сім`ї. Тобто така сума не може бути предметом поділу спільно нажитого майна подружжя.

Ураховуючи наведене у задоволенні позову слід відмовити.

Інші доводи сторін не спростовують встановлені обставини та наведені висновки суду, а тому не впливають на результати розгляду.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 12, 42, 77-80, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) про поділ майна.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний рішення складене 09.06.2021.

Суддя                                                                                        В.Г. Костенко