Справа № 2-а-851/2009
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2009 року Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді Страшного О.М.
при секретарі Граб С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борзні справу за адміністративними позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 до Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі про визнання протиправною відмову у виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити нарахування і забезпечити виплату зазначеної допомоги,-
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 звернулися до суду з адміністративними позовами до Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області в якому просять визнати неправомірною відмову відповідача щодо виплати їм щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та виплати їм за 2006 -2008 року зазначену допомогу в розмірі по 4471 грн.20 коп. кожному. Свої вимоги позивачі обгрунтовують тим, що вони відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” належать до соціальної групи „діти війни” і відповідно до даного закону мають право на пільги. Зокрема ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вони мають право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але в порушення вимог даного закону протягом 2006 -2008 роках відповідачем позивачам така доплата не проводилася в результаті чого утворилася заборгованість за вищезазначені роки в сумі 4471 грн.20 коп. кожному, яку кожен і просить стягнути на їх користь.
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 в судове засідання не з’явилися, а подали кожен заяву в якій просять справу розглядати в їх відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник відповідача також в судове засідання не з»явився, а подав заяву в якій просить справу розглядати без їх участі, також подав заперечення на адміністративні позови кожного із позивачів, в яких позовні вимоги не визнав і роз»яснив, що дійсно відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено процентне підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус „дитини війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак до теперішнього часу законодавчо не врегульований розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до пенсії особам, яким встановлено статус „дитина війни”. Застосування ж Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” як нормативного акта, що встановлює мінімальну пенсію за віком для обчислення підвищення пенсій відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не має законодавчого підгрунтя, поскільки ч.3 ст.28 вказаного Закону України чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розміру пенсії , призначеної відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Також зазначив, що на даний час на законодавчому рівні не визначено питання виплати даного підвищення пенсії, за рахунок яких коштів, джерел, в якому розмірі і яким чином проводити обчислення його розміру.
І остаточно наполягає, що в їх діях жодного порушення Закону немає, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню. Крім того просить суд застосувати строк звернення до суду встановлений ст.99 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно вивчивши всі фактичні обставини на яких грунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення даного спору, суд приходить до слідуючого висновку.
Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачі відповідно до ст.1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” являються «дітьми війни». Зазначене підтверджується копіями доданими до матеріалів справи відповідних посвідчень.
Відповідачем даний факт не заперечується, а тому згідно з ч.3 ст.72 КАС України така обставина не підлягає доказуванню в судовому засіданні.
Виходячи з того, що позивачі є „дітьми війни” в розумінні Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” суд вважає, що на них повністю розповсюджуються пільги та соціальні гарантії передбачені зазначеним Законом, в тому числі і право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд не бере до уваги положення частини 3 статті 28 Закону України „ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” з якої вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячного підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбаченається ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до ст.7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі і на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яка базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.
Європейський Суд з прав людини при розгляді справи „Кечко проти України” зауважив, що в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, припиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними ( п.23 рішення суду ). У зв’язку з чим Європейський Суд не прийняв аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, поскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Всупереч положенням даної статті Конституції України положення ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” було зупинено на 2006 рік згідно з Законом України „Про Державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року, однак у зв’язку з виключенням п.17 ст.77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік” від 20.12.2005 року відповідно до Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік „ від 10.01.2006 р. дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було відновлено.
Згідно п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” знову було зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з урахуванням ст.111 цього Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ), такі положення Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, яким зупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст.111 цього Закону.
Пунктом 41 розділу 11 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107 текст ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” викладено в такій редакції ( набрала чинності з 01 січня 2008 року ): „Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із Законів”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року положення п.41 розділу 11 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року № 107 визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ).
Згідно ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає, що відмовляючи позивачам у перерахунку підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” відповідач порушив їх права визначені даним Законом та Конституцією України , а тому невиплачена позивачу щомісячна державна соціальна допомога, як дитині війни, підлягає стягненню, враховуючи те, що право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, не залежить від розміру доходів одержувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
У своїх запереченнях на адміністративні позови кожного із позивачів відповідач наполягає на застосуванні строків звернення до адміністративного суду, які встановлені ст.99 КАС України. Відповідно до ст.100 КАС України - пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адмінстративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. За таких обставин вимоги позивачів підлягають задоволенню з 22 травня 2008 року, з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про неконституційність положень п.41 розділу 11 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” так як суд не вбачає поважних причин пропущення строку звернення до суду, крім того і самі позивачі не ставлять питання поновлення строку. Щодо задоволення вимог позивачів з 1 січня 2008 року і по 22 травня 2008 року, то суд вважає, що підстав для визнання протягом цього періоду дій відповідача неправомірними немає так як вони діяли в рамках закону.
З матеріалів справи вбачається, що Управлінням Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області було виплачено позивачам підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, - 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” встановлений прожитковий мінімум для непрацездатних осіб у розмірі з 01 квітня 2008 року 481 грн. – надбавка виплачувалася у розмірі 48 грн.10 коп.; з 01 липня 2008 року прожитковий мінімум склав 482 грн – надбавка виплачувалась у розмірі 48 грн.20 коп.; з 01 жовтня 2008 року прожитковий мінімум 498 грн. – надбавка виплачувалась у розмірі 49 грн.80 коп. Тому зазначені підвищення підлягають виключенню з суми, яка підлягає стягненню.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України – кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу, а відповідно до ч.2 ст.71 КАС України – в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Відповідачем по справі – Управлінням Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області суду не надано доказів правомірності свого рішення щодо не нарахування та не виплати позивачам підвищення до пенсії відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 22 травня 2008 року.
Керуючись ст. 7-14, ст. 122, 158-163,167 КАС України, Законом України „Про соціальний захист дітей війни” , суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 до Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області про визнання протиправною відмову у виплаті щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити нарахування і забезпечити виплату зазначеної допомоги задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області щодо невиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Борзнянському районі Чернігівської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37 з підвищенням її розміру як дитині війни на 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України „Про соціальний захист дітей війни” з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і здійснити відповідні виплати на користь позивачів за виключенням виплаченого підвищення до пенсії за вказаний період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову за правилами встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Борзнянського районного суду О.М.Страшний