Справа № 761/41017/18

Провадження № 2/761/405/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва

в складі головуючого судді: Осаулова А.А.

при секретарі судових засідань: Вольда М.А.,

за участю позивача: ОСОБА_1

та представника відповідача: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про усунення перешкод у користуванні майном загального користування, -

в с т а н о в и в:

В жовтні 2018 р. ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 (відповідач), треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (третя особа 1), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (третя особа 2), в якому просила зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні майном загального користування - коридором поверху 11 будинку по АДРЕСА_1 шляхом приведення за власний рахунок чи власними силами приміщення загального коридору поверху 11 будинку по АДРЕСА_1 у попередній план відповідно до плану поверну 11 зазначеного будинку.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач проживає в квартирі АДРЕСА_2 , власником якої є її чоловік ОСОБА_4 . В сусідній квартирі АДРЕСА_3 проживають ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . В 2002 році ОСОБА_5 здійснив перепланування коридору загального користування , встановив перегородку в загальному коридорі та додаткові металеві двері без дозволу. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2-523/2003 було зобов`язано ОСОБА_5 за власний рахунок привести приміщення загального користування коридору 11 поверху будинку по АДРЕСА_1 у попередній стан відповідно до плану поверху 11 зазначеного будинку. Рішення суду було фактично виконано в примусовому порядку в 2012 році.

Після чого відповідач повторно здійснив перепланування коридору без будь-яких документів на виконання робіт.

Вказаними діями відповідач обмежує право позивача на вільне користування спільним майном багатоквартирного будинку, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, яких зазначає, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі №761/3753/14-ц за аналогічних обставин відмовлено в задоволенні позову чоловіка позивача - ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном загального користування. (а.с. 45-47)

Третя особа 2 подала пояснення, в яких позовну заяву підтримують, зазначають, що спільне майно багатоквартирного будинку не можу бути поділено між співвласниками і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. (а.с. 57-59)

Третя особа 1 подала пояснення, в яких зазначив, що Департамент не видавав, не реєстрував документів дозвільного та декларативного характеру, які дають право виконувати будівельні роботи та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчений будівництвом обєкт: прибудову до кв. АДРЕСА_3 . (а.с. 69-72)

В судовому засіданні позивач позов підтримала, просила його задовольнити. Додатково зазначила, що під час розгляду справи вона стала власником квартири АДРЕСА_2 за договором дарування від 19.03.2021 р.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення позову.

Треті особи в судове засідання не з`явились, своїх представників не направили, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник третьої особи 2 подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.

За приписами ч. 1 ст. 211 ЦПК України, розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. від 14.01.2019 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматизований розподіл зазначеної цивільної справи.

20.10.2020 року вказану цивільну справу було передано до провадження судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва Осаулова А.А. від 21.10.2020 р. призначено спрощене позовне провадження по цивільній справі з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 30.03.2021 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 від 01.04.2019 року про закриття провадження у цивільній справі №761/41017/18.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_2 за договором дарування, посвідченого приватним нотаріусом Звєрьковою Н.В. 19.03.2021 р., зареєстровано в реєстрі №445. Право власності за позивачем зареєстровано , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання від 17.05.2021 р. позивач зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 з 24.03.2015 р. по теперішній час.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12.02.1999 квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_3 та членам його сім"ї в рівних долях ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (а.с. 107)

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.03.2003 року у справі №2-523/2003 зобов`язано ОСОБА_5 за власний рахунок привести приміщення загального користування коридору 11 поверху будинку по АДРЕСА_1 у попередній план відповідно до плану поверну 11 зазначеного будинку. (а.с.11-15). Вказане рішення суду було фактично виконано 11.04.2012 р. в рамках виконавчого провадження №15742293. (а.с. 16)

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.04.2014 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.08.2014 р., у справі №761/3753/14-ц в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: ЖКУ АНТК ім.Антонова про зобов"язання відповідача за свій рахунок знести прибудову до квартири відповідача АДРЕСА_3 , звільнити захоплену частину площі коридору загального користування та привести приміщення в попередній стан відповідно до плану поверху 11, будинку АДРЕСА_1 , - відмовлено. (а.с. 48-51)

На а.с. 8 - фото прибудови до квартири АДРЕСА_3 .

Згідно відповіді Департамента з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 16.11.2017 р. Департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих, будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва за адресою: прибудову до кв. АДРЕСА_3 . (а.с. 17)

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За змістом статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до частини першої-другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Згідно частин першої-другої статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Статтею 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Право власності особи може бути захищено лише у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник, за правилами цієї статті, може вимагати усунення всяких порушень його права, хоча б ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Таке право забезпечується йому за допомогою негаторного позову.

Підставою для подання такого позову є вчинення третьою особою перешкод власнику, посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідачів у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду у постанові від 17.04.2019 р. року у справі № 523/4591/16-ц та від 16.02.2021 р. у справі №127/33179/19

Ст. 152 ЖК України передбачає, що виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.

Крім цього, рішенням Шевченківського районного суду від 23.04.2014 р. у справі №761/3753/14-ц встановлено, що на час виникнення правовідносин, які стосуються повторного облаштування відповідачем до своєї квартири АДРЕСА_3 перегородки із блоком вхідних дверей у вересні 2013 року, на відміну від подій, що були досліджені судом при вирішенні попереднього спору в 2003 році, - діють норми Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об"єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127, із змінами, внесеними наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №404 від 9.08.2012 року. Зокрема, внесенням змін до п.3.2. розділу 3 вказаної Інструкції, згідно якого не належать до самочинного будівництва перепланування, пов`язані зі збільшенням житлової або підсобної площі за рахунок демонтажу перегородок без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок за рахунок площ коридорів та допоміжних приміщень. Тобто такі роботи виконуються без відповідної дозвільної документації, а тому відповідачем не були порушені норми чинного законодавства при встановлення ним у вересні 2013 року перегородки з влаштуванням других вхідних дверей до його квартири АДРЕСА_3 .

Тобто, дозвіл на виконання робіт з облаштування додаткової перегородки з дверима не потрібен.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем чиняться перешкоди в користуванні місцем загального користування (коридором поверху 11 будинку по АДРЕСА_1 ). Позивачем не доведеного того, що внаслідок облаштування перегородки з дверима створюється постійний шум та грюкіт дверей відповідача. Будь-яких скарг чи претензій від Комунального підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» щодо облаштування вказаної перегородки не надходило. Суд враховує також, що дозвіл на виконання робіт з облаштування додаткової перегородки з дверима.

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні майном загального користування, суд не вбачає.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Керуючись ст. ст. 319, 369, 382, 386, 391 ЦК України, ст. 152 ЖК України, Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», ст.ст. 3-5, 7-13, 17, 43, 49, 60, 76-81, 187, 223, 258, 263, 264, 265, 268, 352 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про усунення перешкод у користуванні майном загального користування, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , адреса АДРЕСА_3 .

треті особи: Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), адреса: м.Київ, вул.Трьохсвятительська, 4-В.

Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», адреса: м.Київ, вул.Білоруська, 1.

Повне рішення виготовлено 07.06.2021 р.

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов