ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 916/1142/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

ТзОВ "ФА Україна": Цімермана О. І. (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021

у складі колегії суддів: Бєляновського В. В. - головуючого, Богатиря К. В., Філінюка І. Г.

та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2020

у складі судді Грабован Л. І.

у справі за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"

до Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт"

про визнання банкрутом

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст і підстави наведених у заяві вимог

1. Господарським судом Одеської області здійснюється провадження у справі № 916/1142/18 за заявою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" (далі - СТОВ "Мрія", скаржник) про банкрутство Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" (далі - МССП "Старт", боржник).

2. 13.03.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФА Україна" (далі - ТзОВ "ФА Україна") звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про перенесення вимог до четвертої черги, в якій просило:

- припинити грошові вимоги ТзОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" на суму 417 370,00 грн внаслідок реалізації предмета застави у процедурі банкрутства;

- визнати грошові вимоги ТзОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" та включити їх до реєстру вимог кредиторів у розмірі 31 782 637,55 грн, з яких 3 524,00 грн - судовий збір до першої черги задоволення вимог кредиторів, 31 779 113,55 грн - до четвертої черги.

3. В обґрунтування вимог заяви ТзОВ "ФА Україна" з посиланням на приписи пункту 3 частини першої статті 593 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначило, що дійсна вартість заставного забезпечення визначається за наслідками продажу предмета застави, після чого вимоги, які не забезпечені заставою, переходять до четвертої або шостої черги вимог кредиторів, якщо боржник у справі отримував кредити чи надав фінансову поруку і вона не припинилась, або погашаються (припиняються), якщо боржник у справі є тільки майновим поручителем третьої особи, яка отримувала кредит.

4. Тож, оскільки майно МССП "Старт" (який є одночасно і боржником за основним зобов`язанням і майновим поручителем), що перебуває в заставі ТзОВ "ФА Україна" було реалізовано за ціною 417 370,00 грн, з яких ТзОВ "ФА Україна" перераховано 388 154,10 грн, решта незадоволених вимог ТзОВ "ФА "Україна" у розмірі 31 779 113,55 грн повинні бути включені в четверту чергу задоволення вимог кредиторів боржника.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

5. Ухвалою від 26.06.2018 Господарським судом Одеської області відкрито провадження у справі про банкрутство МССП "Старт"; визнано грошові вимоги СТОВ "Мрія" до МССП "Старт" у сумі 145 497 678,45 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном МССП "Старт"; розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Артеменка О. О.

6. 08.11.2018 за результатами попереднього засідання Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою затвердив реєстр вимог кредиторів МССП "Старт" з вказівкою розміру вимог та черговості їх задоволення, відносно вимог ТзОВ "ФА Україна" визначено 26 762 093,55 грн - четверта черга задоволення; 5 434 390,00 грн - вимоги забезпечені заставою.

7. Постановою від 04.02.2019 Південно-західний апеляційний господарський суд скасував ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2018 у справі № 916/1142/18 в частині розгляду кредиторських вимог ТзОВ "ФА Україна"; прийняв нове рішення, виклавши пункт 2 частини першої резолютивної частини ухвали в наступній редакції: "Визнати кредиторські вимоги ТзОВ "ФА Україна" в сумі 32 196 483,55 грн, як такі, що забезпечені заставою та внести окремо до реєстру вимог кредиторів МССП "Старт"; кредиторські вимоги в сумі 3 524,00 грн - до першої черги вимог кредиторів".

8. Вимоги викладені у заяві ТзОВ "ФА Україна" (від 17.07.2018 вх. № 3-603/18) ґрунтувались на рішенні Господарського суду Одеської області від 01.12.2017 у справі № 916/3086/16, яким на його користь з боржника було стягнуто 24 522 445 грн боргу за договором поставки № 01/15 від 26.02.2015 та договорі іпотеки від 27.02.2015, укладеному в забезпечення виконання зобов`язань за договором поставки. При цьому у заяві ТзОВ "ФА Україна" просило визнати його вимоги в загальній сумі 32 200 007,55 грн із внесенням окремо як забезпечених вимог до реєстру вимог у розмірі 5 434 390 грн, а до четвертої 26 762 093,55 грн. Однак, всі його вимоги були віднесені апеляційним судом до таких, які є забезпеченими.

9. Як встановлено судами, 26.02.2015 між ТзОВ "ФА Україна" та МССП "Старт" було укладено договір поставки № 01/15, в забезпечення виконання зобов`язань якого між кредитором і боржником укладений договір іпотеки від 27.02.2015 за умовами якого боржник (іпотекодавець) передає в іпотеку в якості забезпечення належного, повного та своєчасного виконання зобов`язань за договором поставки предмет іпотеки: об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно 9082351231, загальною площею 4 153 кв. м., що розташований за адресою: с. Нагірне, Красноокнянський район, Одеська область; предмет іпотеки включає: зерносховище, А, 668 кв. м.; будинок тваринника, Б, 277,4 кв. м.; стаціонарний блок, В, 153,7 кв. м.; кормоцех, Г, 812,5 кв. м.; приміщення для трьох тракторів, Д, 297,7 кв. м.; котельня, Е, 196,8 кв. м.; зерносховище, Ж, 903,7 кв. м.; вагова, 3, 300,6 кв. м.; споруда АВМ, И, 300 кв. м.; підвал, К, 20,5 кв. м.; сандезблок, Л, 92,1 кв. м.; зернообробний комплекс, М, 130 кв. м.

10. Відповідно до пункту 2.4 договору іпотеки, сторони оцінили предмет іпотеки у 5 434 390,00 грн.

11. Зі звітів ліквідатора банкрута та доданих до них документів убачається, що Товарною біржею "Профі-Т" був проведений аукціон з продажу майна банкрута МССП "Старт", про що свідчить протокол другого повторного аукціону (відкритих торгів) по лоту № 1 (з можливістю зниження початкової вартості).

12. Відповідно до зазначеного протоколу для продажу було запропоновано наступне майно банкрута, яке належить йому на підставі свідоцтва про право власності від 12.02.2004 серії НОМЕР_1 та реєстраційний номер якого 9082351231: нерухоме майно загальною площею 4153, 0 кв. м., яке розташоване за адресою: Одеська область, Окнянський район, с. Нагірне на земельній ділянці площею 44 500 кв. м., та яке складається з: зерносховище, А, 668 кв. м.; будинок тваринника, Б, 277,4 кв. м.; стаціонарний блок, В, 153,7 кв. м.; кормоцех, Г, 812,5 кв. м.; приміщення для трьох тракторів, Д, 297,7 кв. м.; котельня, Е, 196,8 кв. м.; зерносховище, Ж, 903,7 кв. м.; вагова, 3, 300,6 кв. м.; споруда АВМ, И, 300 кв. м.; підвал, К, 20,5 кв. м.; сандезблок, Л, 92,1 кв. м.; зернообробний комплекс, М, 130 кв. м. Переможець аукціону - СВК "Ставровський"; ціна продажу лоту № 1 - 417 370,00 грн.

13. 03.10.2019 між МССП "Старт" та СВК "Ставровський" був укладений договір купівлі-продажу майна банкрута на аукціоні, пунктом 1.2. якого передбачено, що його предметом є передача МССП "Старт" у власність СВК "Ставровський" придбаного на аукціоні майна у порядку та на умовах, передбачених договором.

14. 02.10.2019 між МССП "Старт" та СВК "Ставровський" був підписаний акт про передання права власності на куплене нерухоме майно.

15. Згідно платіжного доручення № 1 від 07.10.2019 МССП "Старт" перерахувало ТзОВ "ФА Україна" 388 154,10 грн в рахунок погашення кредиторської заборгованості.

16. Відповідно до платіжного доручення № 2 від 17.10.2019 МССП "Старт" перерахувало ТзОВ "ФА Україна" 3 524,00 грн в рахунок погашення кредиторської заборгованості.

17. Постановою від 16.04.2019 Господарський суд Одеської області припинив процедуру розпорядження майном МССП "Старт" та повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Артеменка О. О.; визнав МССП "Старт" банкрутом; відкрив ліквідаційну процедуру МССП "Старт"; призначив ліквідатором МССП "Старт" арбітражного керуючого Дарієнка В. Д.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

18. Ухвалою від 02.09.2020 Господарський суд Одеської області заяву ТзОВ "ФА Україна" від 12.03.2020 (від 13.03.2020 вх. № ГСОО 3-210/20) задовольнив частково. Визнав погашеними шляхом задоволення грошові вимоги ТзОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" в сумі 417 370,00 грн у зв`язку із оплатою за рахунок коштів виручених при реалізації предмета застави. Визнав грошові вимоги ТзОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" у розмірі 31 779 113,55 грн із задоволенням в четверту чергу. Стягнув з ТзОВ "ФА Україна" на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 204,00 грн.

19. Задовольняючи частково заяву ТзОВ"ФА Україна" місцевий господарський суд виходив із того, що з урахуванням положень статей 599, 601, 604 ЦК України, статей 198, 204 Господарського кодексу України (далі - ГК України) способами погашення грошових вимог у процедурі банкрутства можна визнати: оплату боргу; новацію; передання відступного; неможливість виконання, що може набувати судової форми (обумовлена недостатністю майна боржника-банкрута та його примусовою ліквідацією) та законодавчої форми (передбачення законом обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язання, наприклад, списання заборгованості, штрафних санкцій тощо); сплив граничної давності; прощення боргу; залік взаємних вимог.

20. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що грошові вимоги ТзОВ "ФА Україна" в сумі 417 370,00 грн є погашеними шляхом задоволення у зв`язку із оплатою за рахунок коштів, виручених при реалізації предмета застави, а не внаслідок реалізації предмета застави, як вказує кредитор, оскільки сама по собі реалізація без задоволення не має наслідком погашення грошових вимог, а іпотека є припиненою.

21. Щодо решти вимог, які залишились незадоволеними в сумі 31 779 113,55 грн, суд визнав ці вимоги із задоволенням у четверту чергу, оскільки вони виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство та є конкурсними вимогами, документально підтверджені та обґрунтовані. Крім того суд зазначив, що негативним наслідком недотримання встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника для заявника є позбавлення останнього права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

22. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 28.01.2021 змінив ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у справі № 916/1142/18, виключивши з її мотивувальної частини посилання на статтю 45 КУЗПБ та висновок суду про те: "що наслідком не дотримання встановленого частиною першою статті 45 КУзПБ строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника є позбавлення права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів". Пункт 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у справі № 916/1142/18 в частині стягнення з ТзОВ "ФА Україна" до Державного бюджету України судового збору в сумі 4 204,00 грн скасував. Повернув ТзОВ "ФА Україна" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4 204,00 грн, сплачений згідно з платіжним дорученням № 51 від 24.09.2020. В решті частини ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у справі № 916/1142/18 залишив без змін.

23. Апеляційний господарський суд визнав помилковим застосування судом першої інстанції положення статті 45 КУзПБ при розгляді заяви ТзОВ "ФА Україна" про перенесення вимог кредитора, зазначивши, що Кодекс не містить спеціальної процедури перенесення вимог кредитора, а визначення черговості вимог кредиторів та внесення змін до реєстру вимог кредиторів має базуватися на законі і визначатися на підставі судового рішення. Як зазначено судом апеляційної інстанції, для перенесення вимог кредиторів наявність спеціальних процедур не вимагається, адже чинними є норми матеріального права, а саме: статей 575, 591, 593, 599 ЦК України, Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку", наведені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, які дозволяють суду вирішити питання щодо заяви про перенесення вимог.

24. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на помилковість висновку місцевого господарського суду про недотримання заявником встановленого частиною першою статті 45 КУзПБ строку для подання заяви з грошовими вимогами до боржника, незважаючи на те, що ним подана заява про перенесення грошових вимог, а не заява з грошовими вимогами. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що ТзОВ "ФА Україна" звернулося до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника у цій справі ще 17.07.2018, в межах встановлених на той час строків, тоді як заява про перенесення вимог кредиторів не є заявою з грошовими вимогами, а для її подання законодавство не встановлює жодних строків і наслідків їх пропуску. Оскільки Законом України "Про судовий збір" та іншими правовими актами не встановлено судового збору за подання заяви про перенесення вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду в частині стягнення судового збору з ТзОВ "ФА Україна" не відповідає нормам законодавства, а наведені судом першої підстави для цього є помилковими.

Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги

25. 26.02.2021 ліквідатор МССП "Старт" арбітражний керуючий Дарієнко Віктор Дмитрович (далі - ліквідатор МССП "Старт" Дарієнко В. Д.) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2020, через Південно-західний апеляційний господарський суд в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні заяви ТзОВ "ФА Україна" про перенесення вимог до четвертої черги.

26. У якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник посилається на прийняття оскаржуваних рішень з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладеного у постанові від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15 та за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закону про банкрутство) в частині внесення змін в реєстр вимог кредиторів, який затверджено в попередньому засіданні на підставі норм Закону про банкрутство, що за своєю суттю підпадає під правове регулювання пунктів 1, 3 та абзацу другого частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Рух касаційної скарги

27. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/1142/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Васьковського О. В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.03.2021.

28. Ухвалою від 01.04.2021 Верховний Суд поновив скаржнику строк на касаційне оскарження судових рішень та залишив касаційну скаргу без руху, надав ліквідатору МССП "Старт" Дарієнку В. Д. строк для усунення недоліків касаційної скарги.

29. 28.04.2021 Верховний Суд постановив ухвалу, якою відкрив касаційне провадження у справі № 916/1142/18 за касаційною скаргою ліквідатора МССП "Старт" Дарієнка В. Д. та призначив розгляд скарги у відкритому судовому засіданні на 27.05.2021; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 12.05.2021.

30. 14.05.2021 на адресу Верховного Суду від ТзОВ "ФА Україна" надійшов відзив на касаційну скаргу ліквідатора МССП "Старт" Дарієнка В. Д.

31. Ухвалою від 25.05.2021 Верховний Суд задовольнив клопотання ТзОВ "ФА Україна" про участь у судовому засіданні 27.05.2021 у справі № 916/1142/18 в режимі відеоконференції.

32. 24.05.2021 на електрону адресу та 27.05.2021 на поштову адресу Верховного Суду від ліквідатора МССП "Старт" Дарієнка В. Д. надійшло клопотання від 21.05.2021 вих. № 02-1142/307, в якому він просить суд провести розгляд справи за його відсутності та задовольнити вимоги його скарги в повному обсязі.

33. У судове засідання 27.05.2021 з`явився представник ТзОВ "ФА Україна", який надав пояснення у справі. Інші учасники справи своєї явки в судове засідання не забезпечили. Будь-яких заяв, клопотань від учасників справи щодо неможливості ними забезпечити участь в судовому засіданні та реалізувати свої процесуальні права станом на час розгляду скарги до суду не надходило.

34. Суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

35. Участь представників учасників справи в судовому засіданні, призначеному ухвалою від 28.04.2021 на 27.05.2021 обов`язковою не визнавалась.

36. З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників решти учасників справи.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(Ліквідатора МССП "Старт" Дарієнка В. Д.)

37. Ліквідатор МССП "Старт" Дарієнко В. Д. в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається, зокрема на таке:

- судами попередніх інстанцій не враховано висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15 щодо внесення змін до реєстру вимог кредиторів;

- судами неправильно застосовано норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 25 Закону про банкрутство в частині внесення на стадії ліквідаційної процедури змін до реєстру вимог кредиторів, затвердженого в попередньому засіданні згідно з цим Законом;

- на рівні апеляційних судів існує різна практика щодо вирішення на стадії ліквідації процедури питання внесення змін до реєстру вимог кредиторів, затвердженому згідно зі статтею 25 Закону про банкрутство.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

Доводи ТзОВ "ФА Україна"

38. У відзиві на касаційну скаргу ТзОВ "ФА Україна" не погоджується із доводами касаційної скарги ліквідатора МССП "Старт" Дарієнка В. Д. та просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення, зазначаючи, що суд апеляційної інстанції переглянув справу відповідно до висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, тоді як ліквідатор боржника не навів підстав та не обґрунтував необхідності відступлення від таких висновків. До того ж скаржником обґрунтовано доводи скарги лише із посиланням на норми статті 25 Закону про банкрутство, тоді як судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви застосовано норми статей 575, 591, 593, 599 ЦК України, Закону України "Про заставу", Закону України "Про іпотеку".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

39. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

41. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

42. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

43. Предметом судового розгляду у цій справі є заява ТзОВ "ФА Україна" про перенесення вимог до четвертої черги.

44. За своїми ознаками у контексті підстав касаційного оскарження судових рішень доводи скаржника фактично ґрунтуються на підставах, правове регулювання яких визначено пунктами 1, 3 та абзацу другого частини другої статті 287 ГПК України.

45. Отже, з огляду на зміст та характер доводів скаржника, в ході касаційного перегляду оскаржуваних рішень необхідним є надання оцінки застосування судами попередніх інстанцій норм права з урахуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.

46. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржників Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду враховуючи приписи статті 300 ГПК України щодо перегляду у касаційному порядку судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи враховує таке.

Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України

47. Згідно із пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

48. Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (аналогічна позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

49. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

50. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

51. Відмінність предмета розгляду у справі, що переглядається судом та у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

52. Доводи скаржника у цій частині обґрунтовані прийняттям апеляційним господарським судом оскаржуваної постанови без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15.

53. Проаналізувавши висновки, що викладені у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суд касаційної інстанції зважає на таке.

54. У справі, що розглядається (справа № 916/1142/18), предметом судового розгляду є заява ТзОВ "ФА Україна" про перенесення вимог до четвертої черги, яка за своєю суттю є заявою про внесення змін до реєстру вимог кредиторів боржника, мотивована реалізацією предмета застави за ціною, яка не охоплює розмір наявної заборгованості боржника перед ТзОВ "ФА Україна", з урахування чого решта незадоволених вимог ТзОВ "ФА "Україна" у розмірі 31 779 113,55 грн повинні бути включені в четверту чергу задоволення вимог кредиторів боржника.

55. Об`єктом апеляційного та касаційного оскарження у справі є ухвала Господарського суду Одеської області від 09.09.2020, якою суд першої інстанції, зокрема: задовольнив частково заяву ТзОВ "ФА Україна"; визнав погашеними шляхом задоволення грошові вимоги ТзОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" в сумі 417 370,00 грн у зв`язку із оплатою за рахунок коштів, виручених при реалізації предмета застави; визнав грошові вимоги ТзОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" у розмірі 31 779 113,55 грн із задоволенням в четверту чергу; стягнув з ТзОВ "ФА Україна" на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 4 204,00 грн.

56. Апеляційний господарський суд у цій справі, змінивши ухвалу суду першої інстанції шляхом виключення з її мотивувальної частини посилання на статтю 45 КУзПБ та скасувавши пункт 4 резолютивної частини ухвали суду першої інстанції щодо стягнення з ТзОВ "ФА Україна" судового збору, погодився з висновками місцевого господарського суду щодо визнання погашеними грошових вимог заявника в сумі 417 370,00 грн та віднесення решти незадоволених вимог в сумі 31 779 113,55 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів.

57. Водночас, у справі № 916/3600/15 предметом судового розгляду був звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника та заява кредитора ФОП Єршова О. Є. про прощення боргу в порядку статті 605 ЦК України і виключення з кола кредиторів, а об`єктом касаційного перегляду - ухвала, якою задоволено відповідну заяву кредитора, затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс боржника та закрито провадження у справі.

58. За результатом розгляду заяви ФОП Єршова О. Є. про прощення боргу в порядку статті 605 ЦК України та виключення з кола кредиторів, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана заява підлягає задоволенню, оскільки в цьому випадку є волевиявлення кредитора, що є єдиною підставою для прощення боргу.

59. Верховний Суд переглядаючи в касаційному порядку рішення судів у справі № 916/3600/15 не погодився з висновками місцевого та апеляційного судів в цій частині, зауваживши, що суди попередніх інстанції, задовольняючи заяву ФОП Єршова О. Є. про прощення боргу в порядку статті 605 ЦК України, не зазначили на якій підставі в межах даної справи про банкрутство, з огляду на вимоги абзацу 7 частини другої статті 25 Закону про банкрутство ФОП Єршова О. Є. було виключено з кола кредиторів, оскільки матеріали справи не містять ухвали господарського суду про внесення змін до затвердженого ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.02.2016 реєстру вимог кредиторів, з урахуванням ухвали від 20.04.2017.

60. З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій не дотримано принципу пропорційності та не вирішено питання про розподіл витрат пропорційно на кредиторів. При цьому, не враховано період, протягом якого ФОП Єршов О. Є. був кредитором боржника до подання заяви ФОП Єршова О.Є. про прощення боргу від 19.06.2018.

61. Аналіз змісту постанови Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15 на предмет подібності наведених в ній правовідносин свідчить, що у справі, яка переглядається, та у справі № 916/3600/15 на постанову в якій посилається скаржник не є подібними предмет судового розгляду та фактичні обставини справи, які сформували зміст спірних правовідносин.

62. Ураховуючи викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження.

63. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

64. З огляду на наведене, Верховний Суду у складі колегії судів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою в цій частині на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

Щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України

65. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

66. Зі змісту наведеної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

67. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

68. Аргументи ліквідатора МССП "Старт" Дарієнка В. Д. у цій частині обґрунтовані невірним застосуванням судами норм права за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосовування норм статті 25 Закону про банкрутство в частині внесення на стадії ліквідаційної процедури змін до реєстру вимог кредиторів, затвердженого в попередньому засіданні згідно з цим Законом, з урахуванням чого суд зважає на таке.

69. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

70. Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

71. Відповідно до положень статті 1 Закону про банкрутство (в редакції чинній, на момент розгляду заяви ТзОВ "ФА Україна") кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

72. Визначення забезпеченого зобов`язання та, відповідно, вимог забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, має здійснюватися з урахуванням положень законодавства, яке регулює забезпечення зобов`язань, зокрема статей 572, 575, 589 ЦК України, Законів України "Про заставу", "Про іпотеку" (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17).

73. Згідно зі статтею 572 та частиною першою статті 576 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

74. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

75. Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

76. Аналогічні положення також передбачено частиною шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку", в якій зазначено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.

77. Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування: витрат, пов`язаних з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки; витрат на утримання і збереження предмета іпотеки; витрат на страхування предмета іпотеки; збитків, завданих порушенням основного зобов`язання чи умов іпотечного договору.

78. З урахуванням викладеного забезпеченими зобов`язаннями в розумінні статті 1 Закону про банкрутство (в редакції чинній, на момент розгляду заяви ТзОВ "ФА Україна") та, відповідно, вимогами забезпеченого кредитора, які включаються до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство, визначалися всі вимоги кредитора, які існують за основним зобов`язанням (кредитним договором) і є дійсними на момент визнання вимог та можуть бути задоволені за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення відповідно до умов забезпечувального договору та чинного законодавства (подібний за змістом висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2018 у справі № 902/492/17).

79. Відповідно до частини другої, шостої, восьмої статті 23 цього Закону забезпечені кредитори зобов`язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство лише в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Заяви з вимогами забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Розпорядник майна зобов`язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

80. Частиною другою статті 25 Закону про банкрутство передбачено, що у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження. За результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу. У реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов`язаннями, черговість задоволення кожної вимоги.

81. За змістом наведених положень Закону про банкрутство, реєстр вимог кредиторів виконує дві функції: 1) визначення кількості голосів для проведення зборів кредиторів; 2) облік вимог кредиторів для подальших розрахунків.

82. Згідно з абзацом 11 частини другої статті 25 Закону про банкрутство передбачено обмеження на внесення змін до реєстру вимог кредиторів, а саме внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів здійснюється виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва.

83. Водночас, частиною другою статті 41 Закон про банкрутство покладено обов`язок ведення реєстру вимог кредиторів саме на ліквідатора.

84. Попри це в ході процедури банкрутства боржника ведення реєстру може передбачати внесення змін до нього в разі виникнення додаткових зобов`язань боржника, реалізації предмета іпотеки (застави) у разі недостатності коштів на погашення забезпечених вимог та інших випадках, передбачених чинним законодавством.

85. Тож, обмеження на внесення змін до реєстру вимог кредиторів, слід розглядати в контексті мети його затвердження та цілей визначених Законом про банкрутство, з дотриманням принципу, за яким не можна витлумачити одну норму цього Закону таким чином, що її застосування призведе до нівелювання інших його положень або ж створить конфлікт між нормами.

86. Частиною дев`ятою статті 45 Закону про банкрутство визначено, що погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

87. Згідно з положеннями частини четвертої статті 591 ЦК України та частини сьомої статті 47 Закону України "Про іпотеку", якщо сума, одержана від реалізації предмета застави (іпотеки), не покриває вимоги заставодержателя (іпотекодержателя), він має право отримати суму, якої не вистачає (решту суми).

88. Таким чином, звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо сума, одержана від реалізації предмета іпотеки, не покриває вимоги іпотекодержателя, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання, а також не позбавляє кредитора права на отримання відповідних сум.

89. Оскільки вартості реалізованого предмета іпотеки не вистачило на погашення всієї заборгованості, яка виникла у зв`язку з порушенням основного зобов`язання, кредитор в силу норм ЦК України та Закону України "Про іпотеку" має право на стягнення суми, що не вистачає для погашення цієї заборгованості.

90. Аналіз положень частини першої статті 575 ЦК України, частини четвертої статті 591 ЦК України та частини четвертої закону України "Про іпотеку" дає підстави дійти висновку, що іпотека, яка є заставою нерухомого майна, як забезпечувальне зобов`язання, зумовлює право іпотекодержателя на одержання суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, з іншого майна боржника в порядку черговості, визначеної законом.

91. Тобто, вимоги кредитора стосовно суми основного боргу, якої не вистачає після реалізації предмета іпотеки на виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, втрачають статус забезпечених. Розмір таких вимог як і їх черговість повинен визначатися судом (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 911/2430/14).

92. Згідно із пунктом 4, 6 частини першої статті 45 Закону України про банкрутство у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою, у тому числі і вимоги кредиторів, що виникли із зобов`язань у процедурі розпорядження майном боржника чи в процедурі санації боржника; у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

93. Тлумачення абзацу 11 частини другої статті 25 Закону про банкрутство у взаємозв`язку з іншими норми цього Закону, та нормами ЦК України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про заставу" із застосуванням системного методу інтерпретації свідчить, що кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації. Після продажу заставного (іпотечного) майна вимоги забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який є одночасно боржником в основному зобов`язанні, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про відмову від забезпечення, включаються до реєстру вимог кредиторів до відповідної черги за правилами цього Закону.

94. Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 926/4740-б/16, від 27.06.2018 у справі № 922/2250/16, від 06.09.2018 у справі № 918/1071/15, від 11.09.2018 у справі № 909/1060/16.

95. Суд наголошує, що на відміну від зазначеного вище вимоги забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який не є одночасно боржником в основному зобов`язанні обмежується вартістю майна, переданого в заставу (іпотеку). Такі вимоги вважаються погашеними у разі реалізації предмета застави (іпотеки) з дотриманням вимог Закону про банкрутство (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 904/1360/19).

96. У справі, що переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився апеляційний господарський суд, задовольнив частково заяву ТзОВ "ФА Україна" про перенесення вимог кредиторів та визнав погашеними шляхом задоволення грошові вимоги ТзОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" (майнового поручителя, який є одночасно боржником в основному зобов`язанні) в сумі 417 370,00 грн у зв`язку із оплатою за рахунок коштів, виручених при реалізації предмета застави, а решту незадоволених вимог ТзОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" (майнового поручителя, який є одночасно боржником в основному зобов`язанні) у розмірі 31 779 113,55 грн визнано такими, що підлягають задоволенню в четверту чергу.

97. Отже в даному випадку, враховуючи матеріали та обставини цієї справи, виходячи зі змісту оскаржуваних рішень, визнання погашеними вимог ТзОВ "ФА Україна" до МССП "Старт" в сумі 417 370,00 грн та включення решти його незадоволених вимог в сумі 31 779 113,55 грн є лише констатацією факту розміру вимог цього кредитора забезпечених заставою (іпотекою) та вимог, які, не забезпечені заставою, зміни їх черговості з метою дотримання призначення реєстру вимог кредиторів, його мети та справедливого балансу інтересів як кредиторів так і боржника.

98. У пункті 145 рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного королівства" суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ від 05.04.2015 у справі "Афанасьєв проти України").

99. З урахуванням наведеного висновок судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви ТзОВ "ФА України" є правомірним, обґрунтованим, таким, що узгоджується із нормами чинного законодавства та відповідає обставинам справи.

100. Крім того обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції щодо помилкового посилання місцевого господарського суду під час розгляду заяви ТзОВ "ФА Україна" на приписи статті 45 КУзПБ, оскільки відповідна заява не містить нових вимог до боржника, а є лише заявою щодо зміни черговості раніше розглянутих і визнаних вимог у зв`язку з реалізацією предмета забезпечення.

101. Доводи скаржника наведеного висновку судів не спростовують та в цілому є такими, що ґрунтуються на хибному розумінні норм, що регулюють правовідносини у цій справі. При цьому судом не беруться до уваги аргументи скаржника щодо можливості внесення змін до затвердженого господарським судом реєстру вимог кредиторів виключно за наслідками перегляду ухвали господарського суду в апеляційному та касаційному порядку або за нововиявленими обставинами, а також у разі правонаступництва, оскільки наведене не стосується ситуації у цій справі, коли суду слід визначити розмір і черговість вимог кредитора у результаті реалізації предмета іпотеки за умови недостатності коштів від реалізації майна на погашення забезпечених іпотекою вимог до боржника.

102. Також безпідставним є посилання скаржника на неоднозначність практики апеляційних судів щодо вирішення на стадії ліквідації процедури питання внесення змін до реєстру вимог кредиторів, затвердженому згідно зі статтею 25 Закону про банкрутство, оскільки обставини даної справи є відмінними з обставинами справи на яку посилається скаржник (справа № Б8/065-12), в якій заява кредитора щодо зміни черговості його вимог до боржника була обґрунтована необхідністю приведення їх складу (черговості) у відповідність до положень КУзПБ згідно з передбаченим цим Кодексом правом кредитора.

Щодо суті касаційної скарги

103. Ураховуючи наведене вище суд касаційної інстанцій дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ліквідатора МССП "Старт" арбітражного керуючого Дарієнка В. Д.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

104. Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

105. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

106. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження у справі № 916/1142/18 за касаційною скаргою ліквідатора МССП "Старт" арбітражного керуючого Дарієнка В. Д. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та залишення касаційної скарги ліквідатора МССП "Старт" арбітражного керуючого Дарієнка В. Д. на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України без задоволення, а оскаржуваних судових рішень у справі № 916/1142/18 без змін.

Щодо судових витрат

107. У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги та залишенням без змін постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та ухвали Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Висновки щодо застосування норм права

108. Тлумачення абзацу 11 частини другої статті 25 Закону про банкрутство у взаємозв`язку з іншими норми цього Закону, та нормами ЦК України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про заставу" із застосуванням системного методу інтерпретації свідчить, що кінцева вартість заставного (іпотечного) майна для цілей проведення розрахунків із забезпеченим кредитором формується в момент його реалізації. Після продажу заставного (іпотечного) майна вимоги забезпеченого кредитора до майнового поручителя, який є одночасно боржником в основному зобов`язанні, якщо інше не обумовлено договором застави (іпотеки) та немає заяви такого кредитора про відмову від забезпечення, включаються до реєстру вимог кредиторів до відповідної черги за правилами цього Закону.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 916/1142/18 за касаційною скаргою ліквідатора Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу ліквідатора Малого спільного сільськогосподарського підприємства "Старт" арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.09.2020 у справі № 916/1142/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. В. Білоус

О. В. Васьковський