Справа № 405/6664/17

2/405/1427/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2021 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Фришко А.Ю.

позивача : ОСОБА_1 та його представника – адвоката Бойко О.В.

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Кіріченко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділення частки із спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

       Позивач звернувся в суд з позовом про виділення частки із спільної часткової власності та встановлення порядку користування земельною ділянкою, в якому просив виділити йому в натурі 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: кімнати 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, надвірні будівлі: гараж «З» та гараж «Г», а також встановити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване вказане домоволодіння, виділивши йому в користування 12/25 частин вказаної земельної ділянки. Судові витрати покласти на відповідачів та призначити у справі експертизу.

Позов обґрунтовано тим, що він є власником 12/25 частини (спільна часткова, сумісна власність) житлового будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та вирішив виділити свою частку, але досягти згоди з іншими співвласниками не вдалось, а тому він вимушений звернутись в суд з даним позовом.

Посилаючись на вимоги статей 316, 317, 319, 358, 367 ЦК України, статті 88, 152 ЗК України просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 13.11.2017 року позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позов.

04.04.2018 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій він просить ухвалити рішення, яким визнати за ним право власності на 6/25 частин спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , припинивши його право спільної сумісної власності на 12/25 частин спільної сумісної власності та припинити його право спільної часткової власності на 3/25 частин вказаного домоволодіння; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_6 на 12/25 частинах житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно договору дарування, який посвідчений 15.10.1997 року державним нотаріусом Першої кіровоградської державної нотаріальної контори Водяницькою А.В.; залишити у праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 6/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , виключивши із їх права спільної сумісної власності 6/25 частин що належать йому; виділити йому в натурі, 6/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме: кімнати «2-1», «2-2», «2-3», «2-4», а також надвірні будівлі: гараж «З» "а гараж «Г»; встановити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , на якій розташоване вказане домоволодіння, виділивши йому у користування 6/25 частин вказаної земельної ділянки. Залучити співвідповідачем ОСОБА_6 , витребувати докази, судові витрати покласти на відповідачів.

       Ухвалою суду від 01.10.2018 року у справі замінено відповідача ОСОБА_7 у зв`язку зі смертю останньої на відповідача ОСОБА_4 , призначено підготовче засідання у справі.

       Ухвалою суду від 31.10.2018 року до участі в справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_6 та за клопотанням представника позивача у справі призначена судова будівельно-технічна та земельно-технічна експертизи, провадження у справі зупинено.

20.03.2020 року підготовче провадження у справі відновлене.

15.07.2020 року представником позивача подана заява про уточнення та зменшення позовних вимог відповідно до якої він просить ухвалити рішення, яким визнати за позивачем право власності на 6/25 частин спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , припинивши його право спільної сумісної власності на 12/25 частин спільної сумісної власності та припинити його право спільної часткової власності на 3/25 частин вказаного домоволодіння; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_6  на 12/25 частинах житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно договору дарування, який посвідчений 15.10.1997 року державним нотаріусом Першої Кіровоградської державної нотаріальної контори Водяницькою А.В.; залишити у праві спільної сумісної власності  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3  6/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , виключивши із їх права спільної сумісної власності 6/25 частин що належать позивачу; виділити позивачу в натурі 6/25частин житлового будинку АДРЕСА_1 , а саме відокремлену частину вказаного житлового будинку, квартиру АДРЕСА_2 , обладнану індивідуальним входом, яка складається із наступних приміщень: коридору площею 2,90 кв.м із вітальнею площею 10,0 кв.м позначені літерами «2-1», житлову кімнату площею 7,80 кв.м позначена літерою «2-2», кухню площею 8,30 кв.м. позначена літерою «2-3», кухня площею 4,50 кв.м позначена літерою «2-4», санвузол площею 4,10 кв.м позначений літерою «2-5», а також господарську будівлю погріб позначені літерою «Ггі» із стягненням із позивача на користь інших співвласників 4 157 грн. різниці вартості приміщень, які перебувають у його фактичному користуванні та вартості його ідеальної частки. Позовну вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою залишити без розгляду та стягнути з відповідачі судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 15.07.2020 року підготовче провадження у по справі закрите.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, представник позивача посилався на обставини, викладені в позові та уточнених заявах.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Кіріченко Т.А. надала суду письмові пояснення та посилаючись на викладені в них обставини, просила відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені, причини неявки суду не сповістили.

Заслухавши пояснення представників сторін, пояснення експерта ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи, суд встанови такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивачеві ОСОБА_1 та співвідповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належить 12/25 частин будинку АДРЕСА_1 на підставі договору міни № 1-2826 від 17.08.1995 року, який посвідчений Першою кіровоградською державною нотаріальною контрою за реєстровим № 1-2826.

Згідно з договором міни за реєстровим № 1-2826 від 17.08.1995 року весь житловий будинок АДРЕСА_1 має загальну жилу площу 55,2 кв.м, має надвірні споруди літня кухня «Б», сараї «Г, В» погріб «г,г-1», вбиральні «Е, Ж», колонку, огорожу, замощення, побудову.

Державна реєстрація права спільної сумісної власності чотирьох осіб на 12/25 частин спірного будинку проведена 27.04.2006 року, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 79442723 від 02.02.2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з індексним номером 81213423 від 24.02.2017 року. Дані відомості в реєстрі з 2017 по 2020 рік не змінилась, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.05.2020 року № 208626000.

Державний нотаріус Першої кіровоградської нотаріальної контори Водяницька А.В. 15.10.1997 року за реєстровим № 1-4142, посвідчила договір дарування 3/25 частин житлового будинку між ОСОБА_6 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдарований), за яким відбулось відчуження цієї частки у спільній власності.

Згідно з договором дарування від 15.10.1997 року за реєстровим № 1-4142 весь жилий (житловий) будинок має загальну жилу площу 55,2 кв. м, має надвірні споруди літня кухня «Бб», сарай «Г», погріб «гг-1», вбиральні «Е, Ж», водопровід, огорожу, замощення.

ОСОБА_7 , а відповідно до ухвали суду від 01.10.2018 року у справі замінено відповідача ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , замінено на ОСОБА_4 , на праві приватної спільної часткової власності належить 7/50 частин вищевказаного будинку (договір дарування від 18.06.2007 року № 18).

ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності належить 19/50 частин вказаного будинку на підставі договору дарування від 27.07.2012 року № 1621.

Частини будинку ОСОБА_7 (на даний час ОСОБА_4 ) та ОСОБА_5 є відокремленими.

       Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що в період з 1997 року по дату прийняття рішення про державну реєстрацію об`єкта відповідно до Інформаційної довідки, тобто 27.04.2006 року, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 самочинно побудовані сарай «З», прибудови «а2», «а3», літня кухня «Б» самочинно використовується під житло. Загальна площа по будинку 81,0 кв.м, решта самочинно збільшена.

Як вбачається з висновку ОКП «Кіровоградське ООБТІ» від 15.12.2016 року № 1-3724 за заявою позивача ОСОБА_1 комунальним підприємством було проведено обстеження житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та при обстеженні виявлено, що за даною адресою самочинно побудовані дві прибудови в 2012 році літ. а3 (2.35х1,6) та літ. а5 (2.95х1,7), а також самочинно проведено реконструкцію частини літньої кухні літ. Б під прибудову літ. а6, перепланування по житловому будинку, після чого загальна площа збільшена на 43,9 кв. м. та складає 124,9 кв.м, житлова площа 66,4 кв. м. Самочинне будівництво та реконструкція у вказаному обсязі підтверджується також архівною довідкою від 24.11.2017 року № 42383.

Як зазначено представником відповідача ОСОБА_2 частка співвласників (12/25) у праві спільної сумісної власності визначалась ще в 1995 році до указаного самочинного будівництва і в подальшому не перераховувалась, хоча будинок значно змінив свої параметри.

Відповідно до норм статті 376 ЦК України: житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Як зазначено сторонами самочинне будівництво здійснене чотирма особами: позивачем та іншими співвласниками: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Згідно з положеннями статті 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Частинами 1-2 статті 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

За статтею 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Частиною першою статті 364 ЦК України передбачено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна – це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку у спільному майні.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Відповідно до частини другої статті 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Враховуючи те, що після виділу частки зі спільного нерухомого майна у порядку статті 364 ЦК України право спільної часткової власності припиняється, при виділі частки із спільного нерухомого майна власнику, що виділяється, та власнику (власникам), що залишаються, має бути виділена окрема площа, яка повинна бути ізольованою від приміщення іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, окрему систему життєзабезпечення (водопостачання, водовідведення, опалення тощо), тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України та пункту 10 Порядку присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номера, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.12.2010 року № 1117 «Про ідентифікацію об`єктів нерухомого майна для реєстрації прав на них».

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Зазначені положення узгоджуються з нормами статей 316, 317, частинами першою, другою статті 376 ЦК України.

Враховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Отже, відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержанного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року N 295 (далі - ДБН), відповідно до якого реконструкція – це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Таким чином, за змістом статті 376 ЦК України, пункту 3 ДБН власник може самостійно здійснювати такі переобладнання об`єкта нерухомого майна, які не підпадають під ознаки реконструкції або перебудови, не суперечать закону, не порушують прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Оскільки позивач та відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 самочинно, без будь-яких дозволів, передбачених законодавством, проектів тощо, перебудували будинок, змінилося призначення та площа приміщень, збільшилась загальна площа будинку на 43,9 кв.м (з 81,0 кв.м до 124,9 кв.м), збільшилась житлова площа будинку на 11,2 кв.м (з 55,2 кв.м до 66,4 кв.м), внаслідок самочинного будівництва (реконструкції, перебудови) спірний будинок втратив тотожність з тим, які сторони отримали у спільну сумісну власність по договору міни.

Вказане кореспондується правовою позицією Верхового Суду, викладеною у постановах від 04.04.2019 року № 750/4445/17, від 23.10.2019 року № 758/191/13-ц, від 06.11.2019 року № 127/14320/15-ц, від 30.09.2020 року № 667/8215/15-ц, від 02.03.2020 року № 336/7085/14-ц, від 17.10.2019 року № 583/3495/16-ц, від 10.04.2019 року № 529/501/16-ц, від 06.03.2019 року № 361/4685/17, від 31.07.2019 року № 694/600/17, від 26.06.2019 року № 552/2691/16-ц , згідно якої Верховний Суд з посиланням на ст. 376 ЦК України та інші нормативні акти зробив висновок, що у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності, а тому не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

За обставин наявності самочинного будівництва виділ частки співвласника неможливий. Наведене підтверджується також висновком судового експерта Шевченко І.І. за результатами проведення будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи № 4755/4756/18-27 від 30.01.2020 року, в якому експерт послалась на п. 2.3., 3.11. Інструкції (стор. 6 експертизи). Експерт встановив, що фактичне користування будинком АДРЕСА_1 не відповідає частці, що належить Позивачу, яка згідно документів складає 6/25. При цьому така частка востаннє обраховувалась в 1995 році, хоча з того часу будинок збільшився на 43,9 кв.м. Позивач користується фактично 13/50 частин будинку, в той час як за правовстановлюючими документами його частка складає 6/25 (або 12/50 будинку).

Як зазначено експертом згідно загальної площі житлового будинку 81,0 кв.м без урахування самовільних прибудов співвласнику ОСОБА_1 повинно належати 19,44 кв.м. Враховуючи вимоги ДБН В.2.2-15:2019 площа 19,44 кв.м не відповідає площі однокімнатної квартири.

Фактично позивач ОСОБА_1 у спірному будинку має в своєму користуванні квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з наступних помешкань: 2-1 –коридор площею 2,90 кв.м, 2-1 – вітальня площею 10,0 кв.м; 2-2 житлова кімната площею 7,80 кв.м; 2-3 кухня площею 8,30 кв.м; 2-4 кухня площею 4,50 кв.м; 2-5 санвузол площею 4,10 кв.м – самочинна забудова. Всього під квартирою АДРЕСА_2 зхагальна площа 37,60 кв.м з урахуванням самочинної забудови та без її урахування складає 30,60 кв.м. Вказана площа відповідач площі однокімнатної квартири, але перевищує на 11,16 кв.м площу, що відповідає частці позивача. Фактичне користування будинком АДРЕСА_1 не відповідачє частці, що належить позивачу згідно правовстановлюючих документі 6/25.

Порядок визнання права власності на самочинне будівництво визначений законодавством, але сторони такою можливістю не скористались.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання за ним права власності на 6/25 частин спільної часткової власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , припинивши його право спільної сумісної власності на 12/25 частин спільної сумісної власності та припинити його право спільної часткової власності на 3/25 частин вказаного домоволодіння; припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_6 на 12/25 частин житлового будинку АДРЕСА_1 , згідно договору дарування від 15.10.1997 року, судом відмічається наступне.

Право власності ОСОБА_6 на частку у спільній сумісній власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 ст. 334 ЦКУ право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 346 ЦК України визначено, що право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам`яток історії та культури; 6) викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю; 7) викупу нерухомого майна у зв`язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; 8) звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Як зазначалось вище, право спільної сумісної власності у ОСОБА_1 , ОСОБА_11 ( ОСОБА_10 ), ОСОБА_2 , ОСОБА_6 на частку у спірному будинку виникло на підставі правочинів: договору міни 1-2826 від 17.08.1995 року (на 12/25 частин у праві спільної сумісної власності). Державна реєстрація права спільної сумісної власності чотирьох осіб на 12/25 частин спірного будинку проведена 27.04.2006 року та договору дарування № 1-4142 від 15.10.1997 року (3/25 частин житлового будинку ОСОБА_6 подарував ОСОБА_1 ). Державна реєстрація права спільної часткової власності проведена 20.02.2017 року.

При цьому, жоден з двох договорів не є нікчемним в силу закону і не визнавався судом недійсним. В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 11.05.2020 року № 208626000) зареєстровано право власності на 56/50 (1 ціла і 6/50) спірного будинку. Разом з тим відповідно до п. 3.2. Інструкції право кожного співвласника в спільній частковій власності визначається часткою, яка виражається в простих правильних дробах (1/2; 1/3; 3/5 тощо). Вказані в правовстановлюючих документах розміри часток співвласників на об`єкт нерухомого майна в сумі повинні становити одиницю.

При реєстрації права власності на 3/25 частки нерухомого майна, яке виникло на підставі договору дарування, не проведена державна реєстрація припинення частки ОСОБА_6 у спірному майні, не скасований запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право спільної власності ОСОБА_6 .

Позивач не звертався з цим питанням до реєстратора для приведення у відповідність свого права власності. На грошову компенсацію, вказану позивачем, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 своєї згоди не давали, так як і відповідач ОСОБА_6 не надавав згоди на визнання позову в частині припинення права спільної сумісної власності на 12/25 частин спірного будинку.

Згідно з варіантом виділу, який просить позивач, всі житлові приміщення за правовстановлюючим документом (літ. А) відходять позивачу, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_10 залишаються жити в літній кухні (літ. В), тобто повністю позбавляються частки в житловому приміщенні, що по суті є незаконним позбавленням житла.

За вищевикладених обставин суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно (ч. 3 ст. 376 Цивільного кодексу України).

       Під час проведення експертом було встановлено, що на земельну ділянку по АДРЕСА_1 не було виготовлено технічну документацію із землеустрою, не присвоєно кадастровий номер та не здійснено державну реєстрацію права власності на неї, а тому вказана земельна ділянка не сформована та не є об`єктом цивільних прав.

       Позовні вимоги в частину визначення порядку користування земельною ділянкою позивач просив залишити без розгляду.

Заява щодо залишення частини позовних вимог подана позивачем у підготовчому засіданні, до початку розгляду справи по суті, а тому вирішується судом при винесенні рішення.

       Відповідно до п.1 ч.1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові – на відповідача, а тому суд відносить судові витрати по даній справі за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділення частки із спільної часткової власності відмовити в повному обсязі.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про встановлення порядку користування земельною ділянкою залишити без розгляду.

Судові витрати по справі віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення в повному обсязі виготовлене 07.07.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , прож. прож. АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 , ІПН не відомо, прож. АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН не відомо, прож. АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , прож. АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 , ІПН не відомо, прож. АДРЕСА_3 .

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда                                                Ірина Миколаївна Шевченко