ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 819/1550/16 пров. № 857/Н-84/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Хобор Р.Б., Шевчук С.М.,

за участі секретаря судового засідання Рибачука А.В.,

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду 15 листопада 2017 року за виключними обставинами у справі № 819/1550/16 за позовом ОСОБА_1 до Підгаєцького районного суду Тернопільської області, виконуючого обов`язки голови Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуца Руслана Олексійовича, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Тернопільській області, про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

                                                        В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідачів Підгаєцького районного суду Тернопільської області, виконуючого обов`язки голови Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуца Р.О., ТУ ДСА України у Тернопільській області, в якому, з врахуванням заяви про уточнення (зменшення) позовних вимог, просила: 1) визнати незаконною бездіяльність Підгаєцького районного суду Тернопільської області щодо незарахування до стажу державної служби судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 періоду роботи з 02.08.1993 року по 17.03.1995 року, а саме: на посаді стажиста судді в Бережанському районному суді Тернопільської області із 02.08.1993 р. по 10.11.1994 р., на посаді стажера прокурора цивільно-судового відділу прокуратури Тернопільської області із 10.11.1994 р. по 06.01.1995 р., на посаді стажиста прокуратури Бережанського району Тернопільської області із 06.01.1995 р. по 17.03.1995 р.; 2) зобов`язати Підгаєцький районний суд Тернопільської області зарахувати судді у відставці Підгаєцького районного суду Тернопільської області до стажу державної служби період роботи з 02.08.1993 року по 17.03.1995 року, а саме: на посаді стажиста судді в Бережанському районному суді Тернопільської області із 02.08.1993 р. по 10.11.1994 р., на посаді стажера прокурора цивільно-судового відділу прокуратури Тернопільської області із 10.11.1994 р. по 06.01.1995 р., на посаді стажиста прокуратури Бережанського району Тернопільської області із 06.01.1995 р. по 17.03.1995 р., та видати довідку розрахунок стажу з урахуванням вказаного стажу; 3) визнати незаконною бездіяльність в.о. голови Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуца Р.О. щодо неприйняття наказу №30-к від 07.11.2016 р. в день звільнення 07.11.2016 р. та затримці його прийняття; 4) визнати незаконною бездіяльність в.о. голови Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуца Р.О. в частині невключення в цьому наказі про звільнення пункту про виплату вихідної допомоги у зв`язку з відставкою судді; 5) зобов`язати в.о. голови Підгаєцького районного суду Тернопільської області Горуца Р.О. внести доповнення в наказ №30-к від 07.11.2016 р. в цій частині і чітко вказати суму належних позивачу виплат в розмірі передбаченому ч.1 ст.136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; 6) визнати протиправною бездіяльність Підгаєцького районного суду Тернопільської області щодо невидачі позивачу наручно наказу №30-к від 07.11.2016 р. в день звільнення 07.11.2016 р. по поданих позивачем заявах; 7) визнати протиправною бездіяльність Підгаєцького районного суду Тернопільської області щодо невидачі позивачу належно оформленої трудової книжки 07.11.2016 р. у день звільнення та затримці у її видачі.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 14.03.2017 року позов задоволено частково. Зобов`язано Підгаєцький районний суд Тернопільської області зарахувати судді у відставці Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи на посаді стажиста судді Бережанського районного суду Тернопільської області, а саме період з 02.08.1993 по 10.11.1994. Зобов`язано Підгаєцький районний суд Тернопільської області внести доповнення в наказ №30-к від 07.11.2016 року щодо виплати ОСОБА_1 вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород у зв`язку з відставкою. У решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Підгаєцького районного суду Тернопільської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 550 грн..

З постановою суду першої інстанції не погодилась позивач та оскаржила її в апеляційному порядку, вважаючи, що оскаржена постанова суду є частково незаконною, прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, із невірною правовою оцінкою деяких важливих обставин справи, із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а тому вважала, що постанова суду підлягала скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог. Визнано протиправними дії Підгаєцького районного суду Тернопільської області щодо незарахування до стажу державної служби судді Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 періоду роботи з 2 серпня 1993 року по 10 листопада 1994 року на посаді стажиста Бережанського районного суду Тернопільської області. Зобов`язано Підгаєцький районний суд Тернопільської області зарахувати до стажу державної служби судді у відставці Підгаєцького районного суду Тернопільської області ОСОБА_1 період роботи з 2 серпня 1993 року по 10 листопада 1994 року включно на посаді стажиста Бережанського районного суду Тернопільської області, та видати довідку про розрахунок стажу з урахуванням вказаного періоду. Визнано протиправною бездіяльність Підгаєцького районного суду Тернопільської області щодо невидачі позивачу у день звільнення 7 листопада 2016 року копії наказу № 30-к від 7 листопада 2016 року «Про звільнення судді ОСОБА_1 у зв`язку з поданням заяви про відставку» та належно оформленої трудової книжки. У задоволенні решта позовних вимог - відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу Підгаєцького районного суду Тернопільської області залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі 819/1550/16 без змін.

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Восьмого апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2020 року зупинено провадження в адміністративній справі № 819/1550/166 за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду 15 листопада 2017 року за виключними обставинами до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі № 808/1628/18 (К/9901/29652/19).

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2021 року поновлено провадження у справі № 819/1550/16 та призначено розгляд заяви у судовому засіданні на 01 червня 2021 року.

Так, в обґрунтування вимог поданої заяви ОСОБА_1 зазначає, що 15 квітня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив Рішення щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року №1166-VII (Закон №1166) та визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону №1166-VII. Рішення оприлюднено 16 квітня 2020 року на офіційному вебсайті Конституційного Суду України. Вказує, що у зазначеному Рішенні Конституційний Суд України наголосив, що однією з гарантій незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, яке має гарантувати здійснення справедливого, незалежного, безстороннього правосуддя, а також, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи зменшені іншими нормативними актами. Стверджує, що Конституційний Суд дійшов висновку, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону суперечить частині першій статті 8 Конституції України з огляду на його невідповідність принципові верховенства права у частині, що стосується легітимних очікувань особи. Отже, з Рішення Конституційного Суду України випливає, що судді, які мали достатній стаж для виходу у відставку на час ухвалення оспорюваного Закону, мають право на отримання вихідної допомоги. Зауважує, що як на час прийняття, так і на день набрання чинності оспорюваним положенням Закону, тобто на 1 квітня 2014 року позивач мала достатній стаж на посаді судді, який давав їй право на відставку, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком, а відтак на час звільнення мала право на отримання вихідної допомоги, як суддя при звільненні у відставку.

Окрім того звертає увагу на те, що відповідно до ст.362, п.4 ч.1 ст.363, ч.2 ст.365 КАС України, має право на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Посилається, що відповідно до п.1 ч.5 ст.361 КАС України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Зазначає, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Вважає, що наявні правові підстави для відновлення порушених прав позивача та їх захист шляхом перегляду судового рішення за виключними обставинами.

Відповідачі відзив на заяву про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 за виключними обставинами не подавали.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе провести розгляд заяви без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та вимоги поданої заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, вважає, що вказана заява підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року залишенню в силі, з огляду на наступне.

Так, згідно з ч.1 ст.147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 №2136-VIII (далі по тексту - Закон №2136-VIII) до повноважень Суду належить, зокрема вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Статтею 91 Закону №2136-VIII передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до ч.1 ст.361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Пунктом 1 ч.5 ст.361 КАС України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Відповідно до ч.1 ст.136 Закону №2453-VI (до 01 квітня 2014 року) було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Стаття 136 Закону №2453-VI була виключена відповідно до положень підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 №1166-VII (далі по тексту - Закон №1166-VII).

Рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р (ІІ)/2020 в справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII, яким виключено статтю 136 Закону №2453-VI.

Частиною другою статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Колегія суддів звертає увагу, що Конституційний Суд України у Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій) зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010 в справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України від 08.12.2004 №2222-IV «Про внесення змін до Конституції України» (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України вказав, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, за змістом статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Конституційний Суд України» до повноважень Суду належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

У пункті 2 резолютивної частині Рішення від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020 вирішив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, дія підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону №1166-VII втратила чинність з 15.04.2020.

Таким чином, Рішення Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 на спірні правовідносини не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності.

Аналогічної позиції щодо оцінки як виключної обставини рішень Конституційного Суду України дотримується Верховний Суд у постановах від 23.01.2019 року у справі №820/2462/17, від 25.07.2019 року у справі №804/3790/17, від 23.12.2019 року в справі №814/1274/17, від 30.04.2020 року в справі №826/15692/16, від 12.08.2020 року в справі №826/18177/15.

Колегія суддів також зазначає, що зі змісту п. 1 ч.5 ст.361 КАС України випливає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки, якщо рішення суду ще не виконане.

Окрім того, 19.02.2021 року Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду прийняв постанову у справі № 808/1628/18, у якій наголосив, що положення п.1 ч.5 ст.361 КАС України містять імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.

Так, словосполучення ще не виконане, яке вживається у п.1 ч.5 ст.361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також розширеного тлумачення про яке зазначено в ухвалі Верховного Суду від 14 травня 2020 року, якою справу № 808/1628/18 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше, ніж це передбачено процесуальним законодавством.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 10.03.2021 року по справі №826/28067/15.

Слід також зазначити, що наявність Рішення Конституційного Суду України № 1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час прийняття рішення судом першої інстанції положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Отже, з урахуванням наведеного вище, відсутні підстави для перегляду та скасування за виключними обставинами, визначеними п.1 ч.5 ст.361 КАС України, постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі №819/1550/16.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі №819/1550/16 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.11.2017 року у справі № 819/1550/16 залишенню в силі.

Відповідно, наведені в заяві ОСОБА_1 обґрунтування та доводи є помилковими та такими, що не впливають на вирішення справи.

Частиною 1 ст.369 КАС України визначено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 243, ст.ст.243, 248, 321, 325, 328, п.1 ч.4 ст.368, ст.369 КАС України, суд, -

                                                        У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року за виключними обставинами по справі № 819/1550/16 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі №819/1550/16 залишити в силі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк

судді Р. Б. Хобор

С. М. Шевчук

Повний текст ухвали складено 07.06.2021