КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2021 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого: судді Новова С.О.,

суддів: Мосьондза І.А., Трясуна Ю.Р.,

секретаря судового засідання - Мариняк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12017100100010193 за апеляційною скаргою захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів Юсупової К.О. та Бовнегри І.В. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Носеківка Шаргородського району Вінницької області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Гапон О.Є.,

потерпілих - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

захисників - Бовнегри І.В., Юсупової К.О.

та обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и л а :

Згідно з вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на 11 (одинадцять) років.

Цим же вироком цивільний позов ОСОБА_3 задоволено в повному обсязі, а цивільний позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 58 939 (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. матеріальної шкоди та 500 000 (п`ятсот тисяч) грн. моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 300 000 (триста тисяч) грн. моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Скасовано арешт, накладений ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2017 року.

Крім того, судом вирішені питання щодо речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.

Як встановлено вироком суду, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 03-й годині, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходився неподалік будинку № 9 по вул. І. Гонти у м. Києві та голосно розмовляв по мобільному телефону. У зв`язку з цим ОСОБА_6 зробив обвинуваченому зауваження. ОСОБА_1 , обурившись зауваженням ОСОБА_6 , вступив з ним у словесну сварку. Під час вказаного конфлікту з мотиву раптово виниклих особистих неприязних відносин ОСОБА_1 вирішив заподіяти смерть ОСОБА_6 .

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 умисно, з метою вбивства, наніс ножем, що мав при собі, ОСОБА_6 не менше п`яти ударів в область грудної клітини та тулуба, внаслідок яких ОСОБА_6 отримав небезпечні для життя тілесні ушкодження - два проникаючих колото-різаних поранення грудей зліва; три проникаючих колото-різаних поранення грудей справа та живота справа.

Смерть ОСОБА_6 настала від численних проникаючих колото-різаних поранень тулуба (грудей, живота) з ушкодженнями внутрішніх органів (серця, правої легені, правого купола діафрагми, правої частки печінки), з розвитком крововтрати та шоку.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисники обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокати Юсупова К.О. та Бовнегра І.В. подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13.01.2020 та закрити кримінальне провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпані можливості їх отримати.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги, апелянти посилаються на те, що винесений вирок є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим.

Зокрема, як зазначають апелянти, оскаржуване судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні суд лише формально зазначив чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у судовому рішенні містять істотні суперечності.

На думку апелянтів, досліджені під час судового розгляду докази не доводять наявність у ОСОБА_1 умислу на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі та те, що саме ОСОБА_1 умисно позбавив життя потерпілого ОСОБА_6 , оскільки в ході судового розгляду в суді першої інстанції стороною обвинувачення не доведено умислу ОСОБА_1 на умисне позбавлення життя особи з мотивів раптово виниклих особистих неприязних відносин.

Просять звернути увагу апелянти на момент припинення конфлікту між потерпілим та обвинуваченим, а саме на те, що безпосередні свідки події (які не бачили в руках обвинуваченого ножа), чітко зазначають, що після бійки, потерпілий підійшов до машини, а потім лише впав та було викликано швидку по прибуттю якої лікарі намагались надати допомогу, однак потерпілий помер, тобто, як зазначають захисники, фактично ніхто не припиняв дій обвинуваченого, а бійка припинилась обопільно.

Крім того, як вказують апелянти, обвинувачений чітко зазначав, що він при собі ножа не носив, на відміну від потерпілого, на поясі у якого знаходилась кобура для ножа, і у тому числі, самому обвинуваченому було завдано тілесні ушкодження.

Як вважають апелянти, приймаючи рішення про спрямованість умислу винуватої особи, суд взяв до уваги небезпечність засобу, яким були спричинені тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_6 локалізацію тілесних ушкоджень та кількість, однак не врахував обставин їх заподіяння.

Зазначають апелянти і про те, що мотивуючи своє рішення, суд посилається на показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які, як зазначено у вироку, підтверджують причетність ОСОБА_1 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, проте, на думку апелянтів, даний висновок не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки відповідно до показань ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , наданих в судовому засіданні 17.04.2019, про те, що вони бачили ОСОБА_1 під час обоюдного конфлікту ІНФОРМАЦІЯ_2 з потерпілим ОСОБА_6 , але не бачили в руках ОСОБА_1 ножа чи будь-якого іншого предмету, а також не бачили, як ОСОБА_1 наносив удари ножем чи будь-яким іншим предметом потерпілому ОСОБА_6 і чітко вказують, що удари учасники конфлікту наносили кулаками один одному, а також жоден із свідків не бачив момент нанесення тілесних ушкоджень, однак даний факт також жодним чином не був прийнятий до уваги в суді першої інстанції, а навпаки свідчення свідків лягли в основу обвинувального вироку.

Також, як вважають апелянти, мають суперечності показання вказаних свідків і в тому, як знаходились потерпілий та обвинувачений один по відношенню до одного.

Звертають увагу захисники і на те, що дані, які містяться в протоколі пред`явлення особи для впізнання від 27.08.2017 за участю свідка ОСОБА_7 , згідно ст. 85 КПК України, не можуть бути допустимим доказом у справі, оскільки до документу внесені недостовірні відомості, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 03 год. 15 хв. ОСОБА_1 знаходячись по вул. Гонти, 9 в м. Києві вступив в конфлікт з ОСОБА_10 в ході якого наніс останньому численні удари ножем в область тулуба, хоча свідок чітко зазначив, що не бачив в руках обвинуваченого ножа. Крім того, сторона захисту вважає протокол пред`явлення особи для впізнання за участю свідка ОСОБА_8 від 27.08.2017 з фото таблицею неналежним і недопустимим доказом, так як свідок ОСОБА_8 заявив, що в ОСОБА_1 він впізнає особу, яку бачив ІНФОРМАЦІЯ_2 о 03 год. 15 хв. по вул. Гонти, 9 в м. Києві , який наніс тілесні ушкодження потерпілому і втік з місця злочину, однак в протоколі не зазначені ознаки за якими свідок впізнав особу, як передбачено нормами ст. 231 КПК України.

Також, як вважають апелянти, при складенні вищезазначених документів, були порушені вимоги закону до складення протоколу, а саме ч. 3 ст. 104 та ст. 105 КПК України.

Окремо захисники звертають увагу на протокол огляду місця події від 27.08.2017, який мав місце за адресою: м. Київ, вул. Шамрила, 9 , під час якого у ОСОБА_1 було вилучено: мобільний телефон марки «Престиж» з сім-картками «Лайф» та «Київстар», чохол для мобільного телефону, два ключі та магнітний для домофону та ніж, і в даному випадку, як зазначають апелянти, не лише незаконне вилучення ножа тягне за собою визнання його, як недопустимого доказу, а і те, що вказаний ніж всупереч положенням ч. 3 ст. 290 КПК України не був відкритий стороні захисту.

Крім того, як зазначають апелянти, в даному кримінальному провадженні не проводились ні криміналістична, ні комплексна медико-криміналістична, а ні будь-яка інша експертиза стосовно ножа, а проведена єдина експертиза (судово-медична експертиза складного ножа), якою згідно висновку експерта № 354ц було встановлено, що на ножі міститься кров особи чоловічої генетичної статі, що не виключає походження, як від потерпілого ОСОБА_6 так і від ОСОБА_1 .

Щодо висновків експертів Київського бюро СМЕ, як вказують захисники, в жодній експертизі не було встановлено часу та механізму потрапляння крові на одяг та пальці ОСОБА_1 .

На думку апелянтів, були порушені вимоги, і при складенні протоколу огляду місця події від 27.08.2017 в період часу з 03 год. 40 хв. - 05 год. 15 хв., а саме ч. 3 ст. 104 та ст. 105 КПК України, та окрім того, згідно ст. 85 КПК України даний протокол не може бути допустимим доказом у справі, оскільки до нього внесені недостовірні відомості, оскільки в протоколі нічого не зазначено було про предмет схожий на чохол для ножа, хоча на фото таблиці , а саме на фото № 22 чітко видно, що на поясі в потерпілого є предмет схожий на чохол для ножа, що підтверджується показами свідків в судовому засіданні, при цьому, як зазначають апелянти, ще один ніж пред`являвся дружині потерпілого для впізнання і вона впізнала його, як ніж потерпілого, однак чим, і як він вилучений та куди зник, та чому не досліджувався не зрозуміло.

Вказують апелянти і на неповноту судового розгляду, а саме на те, що в судовому засіданні 25.10.2019 стороною захисту було подано на розгляд суду клопотання про доручення органу досудового розслідування проведення слідчої дії - слідчого експерименту в порядку ст. 333 КПК України за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з метою перевірки і уточнень їх показань, із залученням експерта Київського міського бюро судово-медичних експертиз, проте, суд першої інстанції відмовив у задоволенні даного клопотання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисників, які підтримали подану останніми апеляційну скаргу та просили її задовольнити; пояснення прокурора та потерпілих, які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просили залишити вирок суду без змін; провівши судові дебати; вислухавши останнє слово обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи поданої скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів Юсупової К.О. та Бовнегри І.В. не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Так, висновки суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, а саме в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_6 , тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, за обставин, викладених у вироку, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог ст. 94 КПК України.

Зокрема, дослідивши показання свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , які детально наведені в оскаржуваному вироку та які узгоджуються з іншими доказами, зокрема: протоколом огляду місця події від 27.08.2017 року (т. 1, а.с.157-159), згідно з яким у період з 04:50 по 05:10 поблизу будинку № 9 по вул. Шамрила у Києві, під час огляду ОСОБА_1 , з лівої кишені джинсів останнього було вилучено розкладний ніж із залишками на лезі речовини бурого кольору; протоколом затримання ОСОБА_1 за підозрою у вчиненні злочину від 27.08.2017 року (т. 2, а.с. 87-89), згідно з яким з яким, під час обшуку останнього, крім іншого були вилучені сорочка та джинси; протоколом огляду від 01.12.2017 року (т. 1, а.с. 167), згідно з яким, на сорочці та джинсах, які були вилучені у ОСОБА_1 , виявлені плями бурого кольору; висновком судово-медичного експерта № 354ц від 03.11.2017 року (т. 2, а.с. 23-26), яким встановлено, що під час дослідження складного ножа, вилученого у ОСОБА_1 знайдена кров особи чоловічої статі, походження якої як від потерпілого ОСОБА_6 , так і від обвинуваченого ОСОБА_1 не виключається; висновком судово-медичного експерта № 353ц від 03.11.2017 року (т. 1, а.с. 181-184), яким встановлено, що під час судово-цитологічного дослідження піднігтьового вмісту рук ОСОБА_1 знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження як від самого ОСОБА_1 , так і від потерпілого ОСОБА_6 ; висновком судово-медичного експерта № 352ц від 01.11.2017 року (т. 1, а.с. 190-193), яким встановлено, що під час судово-цитологічного дослідження піднігтьового вмісту рук потерпілого ОСОБА_6 знайдена кров людини, при визначенні групової належності якої виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, що не виключає її походження як від від потерпілого ОСОБА_6 , так і від обвинуваченого ОСОБА_1 , суд першої інстанції, незважаючи на показання обвинуваченого ОСОБА_1 , який заперечував свою вину в умисному вбивстві потерпілого, надаючи правову оцінку вказаним доказам, з точки їх належності, допустимості та достовірності, дійшов обґрунтованих висновків про те, що показання свідків у сукупності з іншими доказами, підтверджують формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, а також форми вини і мотивів цього правопорушення.

Крім цього, спростовуючи показання обвинуваченого ОСОБА_1 та надаючи їм критичну оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано послався на те, що вина обвинуваченого у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6 , крім доказів, які були наведені вище, підтверджується також протоколом огляду місця події від 27.08.2017 року (т. 1, а.с. 146-148) та фототаблецею до нього, в яких зафіксована обстановка на ділянці місцевості біля будинку № 9 по вул. Івана Гонти у м. Києві, де було виявлено автомобіль швидкої медичної допомоги, в салоні якого виявлено труп громадянина ОСОБА_6 з ознаками насильницької смерті.

Згідно висновку судово-медичного експерта № 2554 від 07.12.2017 року при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_6 виявлено:

І. а) - два проникаючі колото-різані поранення грудей зліва з колото-різаними ранами №№ 1, 2 по передній поверхні грудей зліва, ранові канали: від рани № 1 відходить в направлені - спереду-назад, зверху-вниз, справа-наліво, має довжину біля 6 см та по ходу каналу ушкоджено жирову тканину та м'язи грудей, мечоподібний відросток грудини, осердя, передню стінку правого шлуночка серця - проникає в порожнину грудей; від рани № 2 відходить в направленні - спереду-назад, дещо зверху-вниз та зліва-направо, має довжину біля 7,5 см, та по ходу каналу ушкоджено жирову тканину та м'язи грудей, ліву реберну дугу, осердя, передню та задню стінки правого шлуночка серця - проникає у грудну порожнину;

- три проникаючі колото-різані поранення грудей справа та живота справа з колото-різаними ранами №№ 1, 2 по передній поверхні грудей зліва та раною № 3 на передній поверхні живота справа, ранові канали: від рани № 1 відходить в направленні - спереду-назад, зверху-вниз, дещо справа-наліво, має довжину біля 6 см, по ходу каналу ушкоджено жирову тканину та м'язи грудей, 10-й міжреберний проміжок справа та бічну поверхню нижньої частки правої легені - проникає в праву плевральну порожнину; від рани № 2 відходить в направлені - спереду-назад, дещо зверху-вниз та зліва-направо, має довжину біля 12 см, та по ходу каналу ушкоджено жирову тканину та м'язи грудей, 10-й міжреберний проміжок справа, правий купол діафрагми та передню поверхню правої частки печінки - проникає в праву плевральну порожнину та порожнину очеревини; від рани № 3 відходить в направлені - дещо спереду-назад, дещо зверху-вниз, значно справа-наліво, має довжину біля 9 см, та по ходу каналу ушкоджено жирову тканину та м'язи живота, очеревину - проникає в порожнину очеревини;

б) - одне колото-різане поранення обличчя справа;

- два колото-різані поранення правої руки з колото-різаними ранами №№ 1, 2 на правій руці.

Враховуючи морфологію ран та дані судово-медико-криміналістичного дослідження - ушкодження, вказані у п. І а, б), спричинені від дії гострого предмета типу клинка ножа, що мав з одного боку обушок та двосторонньої заточки гостру кромку (лезо) з протилежного боку.

Ушкодження, вказані в п. І а), мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя: проникнення в грудну порожнину, праву плевральну порожнину та порожнину очеревини, ушкодження внутрішніх органів (серця, правої легені, правого купола діафрагми, правої частки печінки), крововтрати та шоку).

Ушкодження, вказані в п. І б), мають ознаки легкого тілесного ушкодження за критерієм розладу здоров'я.

Морфологія ран та дані судово-медико-криміналістичного дослідження свідчать, що ушкодження, вказані у п.а), спричинені внаслідок дії гострого предмета типу клинка ножа, що мав з одного боку обушок, двосторонньої заточки гостру кромку (лезо) з протилежного боку.

Виявлені тілесні ушкодження виникли незадовго (30-40 хв.) до настання смерті.

Смерть ОСОБА_6 настала від численних проникаючих колото-різаних поранень тулуба (грудей, живота) з ушкодженнями внутрішніх органів (серця, правої легені, правого купола діафрагми, правої частки печінки) з розвитком крововтрати та шоку.

Виходячи із оцінки сукупності вищенаведених доказів, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав достатньо підстав для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, за обставин, визнаних судом доведеними, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків цього кримінального правопорушення, а також форми вини та мотиву інкримінованих йому дій, оскільки всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, у вироку наведені конкретні докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування показань обвинуваченого ОСОБА_1 , в яких останній заперечував наявність у нього умислу на вбивство ОСОБА_6 та нанесення йому тієї кількості ударів, яка наведена у висновку судово-медичного експерта № 2554 від 07.12.2017 року.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги захисників обвинуваченого про те, що оскаржуваний вирок суду є незаконним, необґрунтованим та невмотивованим, оскільки висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, то вони не можуть бути визнані такими, що заслуговують на увагу та служити підставами для його скасування та закриття кримінального провадження у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_1 в суді та вичерпаністю можливостей їх отримання, з огляду на таке.

Як прямо передбачено положеннями ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо:

1) висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду;

2) суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки;

3) за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші;

4) висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Між тим, апеляційна скарга не містить у собі переконливих доводів на підтвердження того, що вирок суду щодо ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема через те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду або через те, що висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, містять істотні суперечності.

Твердження захисників про те, що досліджені під час судового розгляду докази не доводять наявності у ОСОБА_1 умислу на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі та того, що саме ОСОБА_1 умисно позбавив життя потерпілого ОСОБА_6 , з тих підстав, що показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на які суд першої інстанції послався у своєму рішенні, не підтверджують причетність їх підзахисного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки вони бачили ОСОБА_1 під час конфлікту з потерпілим ОСОБА_6 , але не бачили в руках обвинуваченого ножа чи будь-якого іншого предмету, так само як і не бачили як ОСОБА_1 наносив удари ножем чи будь-яким іншим предметом потерпілому ОСОБА_6 , не можуть бути визнані такими, що спростовують висновки суду, викладені в оскаржуваному вироку та свідчать про їх невідповідність фактичним обставинам справи, оскільки висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, ґрунтується не на окремо взятих доказах, зокрема показаннях свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а на сукупності зібраних під час судового розгляду доказах, які були оцінені не лише з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а й з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, які дозволили суду прийняти відповідне процесуальне рішення, а саме ухвалити обвинувальний висновок.

При цьому, колегія суддів вважає необхідним зазначити про те, що незважаючи на те, що сторона захисту ставить під сумнів належність та допустимість окремих доказів, зокрема протоколів пред`явлення особи для впізнання від 27.08.2017 року, за участю свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно з якими останні впізнали ОСОБА_1 , як особу, яка нанесла тілесні ушкодження потерпілому та втекла з місця злочину, в тому числі через недотримання вимог ч. 1 ст. 228 КПК України, вказані обставини не можуть ставити під сумнів належність та допустимість показань вказаних свідків у цілому, оскільки вони були безпосередніми очевидцями конфлікту, який виник між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_1 о 03-й годині ІНФОРМАЦІЯ_2 та відбувався біля будинку № 9 по вул. І. Гонти у м. Києві , який переріс у бійку, в результаті якої потерпілому були спричинені тілесні ушкодження, від яких останній помер на місці пригоди.

Більш того, сам ОСОБА_1 , як в суді першої, так і апеляційної інстанцій, не тільки не заперечував своєї участі у конфлікті з потерпілим та бійки з ним за вказаних обставин, а й факту присутності вказаних свідків під час вказаних подій, що, з урахуванням сукупності усіх доказів, наведених у вироку, не підтверджує, а навпаки спростовує доводи апеляційної скарги щодо непричетності обвинуваченого до інкримінованого йому злочину.

Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що в ході апеляційного розгляду, за клопотанням сторони захисту, суд апеляційної інстанції в порядку ч. 3 ст. 404 КПК України, повторно дослідив обставини, встановлені під час кримінального провадження, в тому числі повторно допитав свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які підтвердили свої показання, надані в суді першої інстанції та які дозволяють зробити висновок про відсутність будь-яких підстав для того, щоб недовіряти показанням вказаних свідків та іншим доказам, які були покладені в основу обвинувального вироку або для надання їм іншої оцінки, ніж та, яку їм надав суд першої інстанції.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_6 , а також доводи апеляційної скарги його захисників, у тому числі щодо визнання недопустимим доказом ножа, який було вилучено в обвинуваченого, а в подальшому визнано речовим доказом, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, оскільки встановлені та наведені у вироку обставини нанесення потерпілому ножових поранень, їх кількість та локалізація, які призвели до смерті останнього, дозволяють стверджувати про те, що обвинувачений ОСОБА_1 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні і навіть якщо не бажав, то свідомо припускав їх настання, що свідчить про наявність в його діях умислу, який може бути як прямим, так і непрямим, а його вид не впливає на правильність правової кваліфікації за вказаною вище статтею.

Що ж стосується інших доводів апеляційної скарги, зокрема про те, що стороною обвинувачення суду не було надано доказів, які б свідчили, що саме ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, а саме позбавив життя потерпілого, то суд апеляційної інстанції визнає їх безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на досліджених під час судового розгляду доказах та не спростовують законності, обґрунтованості та вмотивованості оскаржуваного вироку.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів не вбачає передбачених законом правових підстав для скасування оскаржуваного вироку та закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_1 , виходячи з доводів, наведених в апеляційні скарзі, оскільки під час апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, передбачених ст. 284 КПК України.

При призначенніобвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував обставини скоєння злочину, характер та ступінь його суспільної небезпеки, зокрема те, що інкримінований обвинуваченому злочин віднесений до категорії особливо тяжких злочинів, що свідчить про його високу суспільну небезпеку.

Крім цього, суд взяв до уваги відсутність обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , та наявність обставини, яка, відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані сп`яніння.

Приймаючи до уваги ці та інші обставини, суд першої інстанції прийшов до переконання, що покарання у виді позбавлення волі буде справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та зможе попередити вчинення ним нових злочинів.

Враховуючи наведені у вироку мотиви, якими керувався суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання, а також загальні засади призначення покарання, передбачені ст. 65 КК України, колегія суддів дійшла висновку, що покарання, призначене ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому воно є справедливим та таким, що виправдовує досягнення мети покарання, яка передбачена законом.

За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги сторони захисту на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року, ухвалений щодо ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постановити рішення, яким залишити вказаний вирок без змін, а апеляційну скаргу захисників обвинуваченого - без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418 та 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисників обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокатів Юсупової К.О. та Бовнегри І.В. залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2020 року, ухвалений щодо ОСОБА_1 , - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді: _____________ _____________ _____________

(Новов С.О.) (Мосьондз І.А.) (Трясун Ю.Р.)

Номер справи : 761/46465/17

Номер провадження : 11-кп/824/416/2021

Категорія: ч. 1 ст. 115 КК України

Головуючий у 1-й інстанції - суддя Циктіч В.М.

Доповідач - суддя Новов С.О.