ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року

м. Харків

справа №635/5045/16-ц        

провадження №22-ц/818/1840/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач: Акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач за позовом ОСОБА_2 : ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК», ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання іпотечного договору недійсним за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», Акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2020 року у складі судді Попрас В.О.,-

в с т а н о в и в :

07.06.2016 Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славської М.А., правонаступником якого є Акціонерне товариство «КРИСТАЛБАНК», звернулося до суду з  позовом до ОСОБА_1 , у подальшому і до ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 19.11.2018, просило в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за Кредитним договором №710 від 06.11.2007 року в розмірі 4 318 521, 97 грн., з них: заборгованість по кредиту – 72 765, 00 дол. США; заборгованість за відсотками – 94 707,18 дол. США; заборгованість за щомісячною платою за обслуговування кредиту – 10 089,90 грн.; штраф/пеня за несвоєчасне погашення кредиту – 71 082,12 грн. звернути стягнення на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки згідно Іпотечного договору від 06.11.2007 – трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 77,8 кв.м., житловою площею 42,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , шляхом його продажу на прилюдних торгах у процедурі виконавчого провадження за початковою ціною продажу, визначеною на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , АТ «КРИСТАЛБАНК», ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» , в якому з урахуванням уточнення позовних вимог від 03.02.2020, просив визнати недійсним Іпотечний договір від 06.11.2007, укладений між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 , предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_3 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2020 року у задоволені позову АТ «КРИСТАЛБАНК» - відмовлено.

Позов ОСОБА_2 – задоволено.

Визнано недійним іпотечний договір від 06.11.2007, укладений між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 , предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_3 .

Стягнуто з ОСОБА_1 та ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ОСОБА_2 по 256,13 грн, з кожного.

В апеляційній скарзі АТ «КРИСТАЛБАНК», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов АТ «КРИСТАЛБАНК» та відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 .

Зазначає, що висновок суду щодо наявності підстав для визнання договору іпотеки від 06.11.2007 недійсним через те, що на момент укладення договору іпотеки ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна, не відповідає дійсності, оскільки судове рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири було ухвалено 05.12.2018.

Вказує, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Вважає, що ОСОБА_2 є таким, що набув прав та обов`язків іпотекодавця за укладеним договором іпотеки, посвідчений 06.11.2007 приватним нотаріусом ХМНО Семенюк М.М. за реєстровим № 1522 року, а отже Банк незалежно від зміни власника іпотечного майна має право на отримання задоволення своїх вимог як іпотекодержателя.

Крім того, звертає увагу на ту обставину, що ОСОБА_2 було залучено до участі у справі у якості третьої особи ще 02.11.2018, а з зустрічним позовом він звернувся лише 14.05.2019 , тому ОСОБА_2 було пропущена процесуальний строк на подання позову третьої особи з самостійними вимогами, на що суд першої інстанції уваги не звернув та у супереч вимогам ст. 194 ЦПК України прийняв цей позов до розгляду.

В апеляційній скарзі особа, яка не приймала участі у справі, ТОВ «Аналітик Фінанс», яка судом апеляційної інстанції залучено до участі у справі у якості сингулярного процесуального правонаступника Акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» поряд з останнім, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить застосувати наслідки спливу строку позовної давності до позовних вимог ОСОБА_2 . Скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 .

       Вказує, що 25.11.2020 між відповідачем - АТ «Кристалбанк» та апелянтом - ТОВ «Аналітик Фінанс» було укладено Договір про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги та договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом КМНО Малим О.С. 25.11.2020 та зареєстрований в реєстрі за № 2125, за яким на користь ТОВ «Аналітик Фінанс» було відступлено право вимоги за кредитним договором № 710 від І .11.2007, іпотечним договором від 06.11.2007, за реєстровим номером №1522, договором поруки від 06.11.2007.

Відповідно до п. 1.5. договору про відступлення (купівлю-продаж) права вимоги від 25.11.2020 у зв`язку із відступленням права вимоги до позичальника за кредитним договором, після укладання цього договору та виключно після оплати в повному обсязі новим кредитором ціни договору, будуть передаватися права на отримання задоволення своїх вимог до позичальника, іпотекодавця та поручителя, в тому числі і за рахунок предмету забезпечення виконання зобов`язання за основним договором, про що після укладання цього договору буде укладено окремий правочин/правочини щодо відступлення новому кредитору прав вимоги:

-за іпотечним договором від 06.11.2007., укладеним з ОСОБА_1 , посвідченим приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу, Семенюк М.М. за реєстровим № 1522;

-за договором поруки від 06.11.2007 року, укладеним з ОСОБА_3 .

       Таким чином, вважає., що до ТОВ «Аналітик Фінанс» перейшли права кредитора за вказаними правочинами.

Зазначає, що недійсність правочинів - це суперечність їх актам цивільного законодавства

Вказує, що іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника майна.

Рішення суду було ухвалено за відсутності учасників справи, окрім ОСОБА_2 та його представника.

       У порушення норм процесуального права, судом було залучено АТ «КРИСТАЛБАНК» тільки як правонаступника позивача, а відомості щодо залучення його у якості правонаступника відповідача за позовом ОСОБА_2 матеріали справи не містять.

       Наведені процесуальні порушення свідчать про наявність перешкод ТОВ «Аналітик Фінанс» скористатися своїми процесуальними правами, як відповідача та надати до суду серед іншого й заяву про сплив позовної давності.

       Наполягає на тому, що під час апеляційного перегляду, має бути встановлена обставина пропуску позивачем за зустрічним позовом строку позовної давності та наявність у зв`язку з цим підстав для відмови у задоволені його позову про визнання договору іпотеки недійсним.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «КРИСТАЛБАНК» - Загайко М.М. просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відзив мотивовано тим, що висновок суду про недійсність договору іпотеки від 06.11.2007 року, який ОСОБА_1 уклав з ПАТ “Всеукраїнський Акціонерний Банк”, ґрунтується на фактичних обставинах справи та відповідає актуальним правовим нормам.

Твердження апелянта, про те що ОСОБА_2 начебто набув прав та обов`язків іпотекодавця. не базується на правових нормах, є нелогічним, безпідставним, та, відповідно, помилковим.

Висновок Київського районного суду м. Харкова про відсутність підстав у апелянта (Банку) для пред`явлення вимог до ОСОБА_2 щодо погашення обов`язків ОСОБА_1 відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Вказує, що твердження апелянта про начебто пропуску ним строку для подачі позову у якості третьої особи суперечить фактам, які наявні в матеріалах провадження, та в яких зафіксовано хронологію звернень ОСОБА_2 до суду із заявами у цій справі, з моменту оскарження заочного рішення по теперішній час.

Враховуючи, що під час розгляду справи в суді першої інстанції питання дотримання ОСОБА_2 строків на звернення до суду сторонами (в тому разі апелянтом) не проголошувалося, заперечення з цього приводу перед судом першої інстанції не заявлялися, є підстави вважати тезу про порушення ОСОБА_2 строків на звернення до суду надуманою, безпідставною та несвоєчасною.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «КРИСТАЛБАНК» - ТОВ «Аналітик Фінанс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов АТ «КРИСТАЛБАНК» та відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 .

Вказує, що суд першої інстанції порушив ст. 23 ЗУ «Про іпотеку». На особу, до якої перейшло право власності на майно, обтяжене іпотекою, навіть у випадках, коли до її відома не було доведено інформації про обтяження майна іпотекою, переходять всі права та обов`язки іпотекодавця.

Отже, в разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно.

Також, посилається на те, що момент набуття права власності за договором пов`язується з переданням майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК). Перехід права власності від однієї особи до іншої характеризується в будь-якому випадку набуттям поза залежністю від підстав, тобто твердження ОСОБА_2 , що поновлення не є одночасно набуття — помилкові.

Зазначає, що судом першої інстанції було невірно застосовано ст. 203, 215, 230 ЦК України

Вважає, що ОСОБА_2 не надано належних та допустимих доказів у розумінні ст. ст. 76, 77 ЦПК України.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Відмовляючи у задоволені первісного позову та задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив з того, що 06.11.2007 під час укладення іпотечного договору між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 останньому було відомо про те, що предмет іпотеки – трикімнатна квартира АДРЕСА_3 не була придбана у ОСОБА_2 , грошові кошти за неї власнику квартири ОСОБА_2 не сплачувались. Таким чином ОСОБА_1 ввів в оману ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо належності спірної квартири іпотекодавцю. Також, суд вказав про відсутність підстав для визнання власника спірної квартири ОСОБА_2 іпотекодавцем та звернення стягнення на предмет іпотеки.

       Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 06 листопада 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», правонаступником якого є АТ «КРИСТАЛБАНК»., та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір №710.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору, ВАТ «ВіЕіБі Банк» надав позичальнику грошові кошти у сумі – 74000,00 доларів США, що складало в еквіваленті за курсом НБУ на дату укладення цього кредитного договору – 373700,00 гривень.

Згідно п.1.2 договору визначено його цільове використання, а саме, проведення розрахунків по договору купівлі-продажу, що укладений між позичальником та ОСОБА_2 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно – трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 23.04.2009 у справі №2-2707/09 - з ОСОБА_1 на користь ВАТ «ВіЕіБі Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 623 776,44 грн. Рішення набрало законної сили.

У відповідності до п.1.4.2 та п.1.4.3 кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за його користування, інших платежів передбачених цим договором, а також можливих штрафних санкцій позичальник укладає з банком у день укладення цього договору Іпотечний договір - трикімнатної квартири АДРЕСА_3 .

06 листопада 2007 року між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Семенюк М.М. та зареєстровано в реєстрі за №1522.

У відповідності п.2.1 іпотечного договору, іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з кредитного договору №710 від 06.11.2007 передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру АДРЕСА_4 АДРЕСА_2 (Далі за текстом спірна квартира).

Право власності на вищезазначену квартиру АДРЕСА_5 , було зареєстроване за іпотекодавцем ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному 06 листопада 2007 року з попереднім власником ОСОБА_2 , посвідченому приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Семенюк М.М., зареєстрованому в реєстрі за № 1518.

Договір купівлі-продажу, який ОСОБА_1 зазначав як підставу набуття права власності на предмет іпотеки, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.07.2018 у цивільній справі № 635/3012/16 визнано недійсним.

Вказаним судовим рішенням встановлено, що право власності на спірну квартиру ОСОБА_2 був позбавлений проти його волі, внаслідок злочинних шахрайських дій ОСОБА_1 ..

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2013 по справі №2018/8287/2012 за скоєння злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст.190 КК України, засуджено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ОСОБА_2 у даному кримінальному провадженні був визнаний потерпілим від злочину, скоєного вказаними особами, щодо незаконного заволодіння злочинцями квартирою АДРЕСА_5 , яка належала ОСОБА_2 .

Вироком суду, що набрав законної сили, встановлено, що на початку листопада 2007 року ОСОБА_5 вступив у злочинну змову з лідером тоталітарної секти особою, матеріали справи щодо якої виділені в окреме провадження, та її активними членами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , спрямовану на заволодіння майном шляхом шахрайства. Вони запропонували ОСОБА_2 та його дружині, які перебували у тоталітарній секті, зробити обмін належної їм квартири, шляхом оформлення договору купівлі-продажу, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, а маючи намір обернути майно, яке належало подружжю ОСОБА_6 на свою користь.

Вироком суду встановлено наявність у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, що є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину відповідно до ст. 230 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 у цивільній справі № 635/3012/16 щодо визнання правочину недійсним, суд у своїх висновках про те, що спірний правочин не відповідав вільній волі ОСОБА_2 , обґрунтовано послався на вищезазначений вирок суду.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 82 ЦПК України, вищевказані обставини, що встановлені вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2013 по справі №2018/8287/2012, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.07.2018 у цивільній справі № 635/3012/16 є обов`язковими для суду, що розглядає дану справу та не доказуються при її розгляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Таким чином, колегія суддів вважає встановленим, що відповідач ОСОБА_1 не набував право власності на квартиру АДРЕСА_5 , а тому станом на час укладення оспорюваного іпотечного договору не мав повноважень іпотекодавця щодо предмета іпотеки.

ОСОБА_1 , усвідомлюючи недійсність укладеного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 станом, ввівши в оману з ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» уклав з останнім Іпотечний договір від 06.11.2007 року, предметом якого є належне ОСОБА_2 нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Така дія повинна бути правомірною, а її неправомірність є підставою для визнання правочину недійсним.

Загальною ознакою чинності правочину є наявність вільного волевиявлення на укладення договору його сторони і таке волевиявлення повинно відповідати її внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України). Недодержання такої вимоги закону може свідчити про недійсність правочину з підстав, передбачених частиною першої статті 215 ЦК України.

За умовами частини першої статті 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін такого правочину, навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

При вчиненні правочину під впливом обману відбувається деформація волі особи внаслідок впливу інших осіб на таку особу.

При цьому обман є навмисне цілеспрямоване діяння сторонньої особи щодо введення особи, яка вчиняє правочин, в оману щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення такого правочину, що також має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

У пункті 20 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам роз`яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно з ч. ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги АТ «КРИСТАЛБАНК», який зазначив, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_5 був визнаний недійсним рішенням суду від 05.12.2018 та посилався на ст. 23 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна.

Колегія суддів зазначає, що укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, не створив юридичних наслідків, право власності на квартиру у передбачений законом спосіб ОСОБА_7 не переходило, а тому власник квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 – не змінився.

За таких обставин, положення ст. 23 Закону України «Про іпотеку», до спірних правовідносин не застосовується.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець зобов`язаний до укладення іпотечного договору попередити іпотекодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет іпотеки, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку. У разі порушення цього обов`язку іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання та відшкодування іпотекодавцем завданих збитків.

Що стосується доводів апеляційної скарги АТ «КРИСТАЛБАНК» про пропущення третьою особою ОСОБА_2 встановленого ст. 194 ЦПК України строку на зверненні із самостійними позовними вимогами, колегія суддів зазначає наступне.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 02.11.2018 до участі у справі за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славської М.А. до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в якості третьої особи залучено ОСОБА_2 ..

       14.05.2019 ОСОБА_2 подав до суду позовну заяву, в якій просив визнати недійним правочин - Іпотечний договір від 06.11.2007, укладений між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 , предметом якого є трикімнатна квартира АДРЕСА_3 .

       Відповідно до вимог ст. ст. 193, 194, 195 ЦПК України, третя особа, що заявляє самостійні позовні вимоги має подати позовну заяву у строк для подання відзиву.

       Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що ОСОБА_2 звернувся із самостійними позовними вимогами після спливу встановленого вищевказаними нормами процесуального строку.

       Одночасно з цим, відповідно до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції заперечень щодо прийняття позовної заяви ОСОБА_2 з боку АТ «КРИСТАЛБАНК» не надходило.

Враховуючи ту обставину, що прийняття судом позовної заяви ОСОБА_2 з порушенням процесуального строку не вплинуло на правильність вирішення справи, колегія суддів не вважає це підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Аналітик Фінанс» про звернення ОСОБА_2 із позовними вимогами після спливу строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке.

Вироком Київського районного суду м. Харкова від 07.10.2013 по справі №2018/8287/2012 за скоєння злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3, 4 ст.190 КК України, засуджено ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . В вказаній кримінальній справі ОСОБА_2 був визнаний потерпілим від злочину, скоєного вказаними особами, щодо незаконного заволодіння злочинцями квартирою АДРЕСА_5 , яка належала ОСОБА_2 .

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23.07.2018 у цивільній справі №635/3012/16 задоволено позов ОСОБА_2 , визнано недійсним договір купівлі-продажу від 06.11.2007 квартири АДРЕСА_5 , укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу Семенюк М.М., зареєстрований в реєстрі за № 1518.

Враховуючи, що договір купівлі-продажу належної ОСОБА_2 квартири визнаний недійсним судовим рішенням 23.07.2018, ОСОБА_2 не був стороною оспорюваного Іпотечного договору від 06.11.2007, звернувся із позовними вимогами про визнання недійсним Іпотечного договору 14.05.2019, колегія суддів не вважає строк позовної давності із вказаними позовними вимогами таким, що сплив.

Судом першої інстанції на підставі досліджених доказів вірно встановлено наявність підстав для визнання недійсним договору іпотеки від 06.11.2007 та відсутність підстав для звернення стягнення на належну ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_5 .

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так як апеляційні скарги залишаються без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України між сторонами не розподіляються.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітик Фінанс», Акціонерного товариства «КРИСТАЛБАНК» - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий:                                                                   О.В. Маміна

Судді:                                                                                            Н.П. Пилипчук

                                                                                                        О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення складено 07 червня 2021 року.