Справа № 2—а-296/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 лютого 2010 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошніченко Л.Є.
При секретарі Колоколової Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м. Слов’янську за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги , суд,
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2010 року до суду звернувся з позовної заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Слов’янську в Донецькій області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона є ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до ст. 1 Закону України від 18.11.2004 року “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни. Згідно з ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але за період з 09.07. 2007 рік по 01 квітня 2009 рік роки така допомога не виплачувалася, оскільки Верховна Рада України призупинила дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ст. 77 та ст. 110 Закону України від 20.12.2005 року “Про Державний бюджет України на 2006 рік” та ст. 71 п.12 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”. Однак Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України. Крім того, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком, яка відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зазначає, що 30 % суми прожиткового мінімуму, для осіб, які втратили працездатність з 09.07.2007 року по 01.04.2009 року складає 1718 грн., тому ставить питання про стягнення саме зазначеної суми з відповідача. Крім того, відповідно до ст. 99 та 100 КАС України встановлений річний строк для звернення за захистом прав свобод та інтересів, який обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення прав, свобод чи інтересів. Зазнає, що строк не є пропущеним, оскільки доплата до пенсії є складовою часткою до пенсії в цілому, а відповідно до ст. 87 Закону України сума пенсії або її частка не одержані своєчасно з вини органу, що нараховує або виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмежень будь яким строком. Крім того, оскільки її права були порушені шляхом прийняття окремих неконституційних положень і про належні їй виплати повідомлено не було, а про факт порушення йому права стало відомо лише після висвітлення зазначеного питання у пресі, у зв’язку з ухваленням відповідного Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, то ставить питання зобов’язання нарахування відповідачем щомісячну соціальну державну допомогу з 09.07.2007 року по 01.04.2009 року в сумі 1718 грн., а також судові витрати в сумі 51 грн.
Позивач ОСОБА_1 до суду не з’явилася, про час, дату та місце розгляду справи був сповіщений належним чином (а.с. 20), також від неї є заява з проханням розглянути справу у відсутності (а.с. 3), тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності позивача в порядку ст. 122 КАС України.
Представник відповідача УПФУ в м. Слов’янську до суду не з’явився, про час дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача в порядку ст. 122 КАС України.
Представник третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головне управління Державного Казначейства України в Донецькій області до суду не з’явився, про час дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача в порядку ст. 122 КАС України.
Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як достовірно встановлено в судовому засіданні, що позивач є громадянкою України (а.с. 5) і має правовий статус “Дитина війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а.с. 7), а також відомостями про те, що вона дійсно перебуває на обліку в УПФУ м. Слов’янську, отримує пенсію за віком та їй призначена надбавка “Дитина війна” з 01.01.2008 року, до цього надбавка не призначалася і не виплачувалася (а.с. 4).
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію ст. 6 зазначеного закону зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-IV “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії в 2006 році.
Статтею 71 п. 12 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік” дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” – зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, якими була зупинена дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, за період 0 01.01.2006 року по 31.12.2007 року, за який заявлено позовні вимоги, положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 09.07.2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) по 31.12.2007 року.
Відповідно до ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” та абзацу першого частини 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” у 2007 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 01 квітня 410 грн. 06 коп., з 01 жовтня – 415 грн. 11 коп.
Тобто, за період 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач має право на отримання підвищення пенсії на підставі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 710 грн. 91 коп. (410, 06 х 30 / 31 х 23 дні + 410 грн. 06 коп. х 2 х 30 % + 415 грн. 11 коп. х 3 х 30 %).
Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, зокрема статтею 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання; державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ “Внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Таким чином, позивач має право на здійснення перерахунку підвищення пенсії “дитини війни” у 2008 році підлягає задоволенню з 22 травня 2008 року.
Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:
? за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року позивач має право на суму 715 грн. 23 коп. (у 2008 році діяли наступні розміри мінімальної пенсії за віком: з 01 квітня – 481 грн., з 01. липня 482 грн., з 01 жовтня – 498 грн.) (481 грн. х 30% /31 х 10 дн. – 481 грн. х 10 % / 31 х 10 дн. + 481 грн. х 30 % - 481 грн. х 10% + 482 грн. х 3 х 30 % - 482 грн. х 3 х 10 % + 498 грн. х 3 х 30 % - 498 грн. х 3 х 10%).
Вирішуючи питання про стягнення підвищення до пенсії за 2009 рік, суд вважає, що позивач не має право на такі виплати з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розмір соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Кабінетом Міністрів України 28.05.2008 року була прийнята Постанова № 530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до пункту 8 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах.
Таким чином, підвищення дітям війни за 2009 рік виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до чинного законодавства.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягають сторони.
Відповідач у своїх запереченнях ставив наполягав на відмову у задоволенні позовних вимог у зв’язку з пропуском строку звернення до суду, тому суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.
На підставі зазначеного та керуючись ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” ст. 71 п. 12 Закону України від 19.12.2006 року “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, ст. 62 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, , ст. 2, 3, 6, 10, 11, 18, 94, 99, 100, 104, 105, 159 - 163 КАС України,
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України в м. Слов’янську за участю третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог – Головного управління Державного Казначейства України в Донецькій області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги – відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції в порядку ст. 186 КАСУ.
Суддя Л.Є. Мірошніченко