Справа № 2- 717/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 квітня 2010 року Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого судді Мірошніченко Л.Є.
при секретарі Колоколовій Т.С.
Муліховій О.М.
за участю позивача ОСОБА_2
представника позивача адвоката ОСОБА_3
відповідача ОСОБА_4
представника відповідача адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов’янська цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третьої особи – ОСОБА_6 про одержання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги , суд, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_2 звернулась до Слов’янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_4 про одержання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, з яким вона сумісно проживала за адресою: АДРЕСА_2, однією сім’єю та знаходилась з ним фактично у шлюбних відносинах з 1983 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті залишилося спадкове майно - однокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 30,1 м.кв., в тому числі житловою площею 16,5 м.кв., яка належала померлому на підставі свідоцтва про право власності, виданого Слов’янською міською радою 02 грудня 1997 року. Факт проживання однією сім’єю з ОСОБА_7 з 1983 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлений рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2009 року. За життя ОСОБА_7 не встиг скласти заповіту, тому до спадкування були закликані спадкоємці першої черги за законом, до яких відноситься його донька – ОСОБА_4 Позивач вважає, що має право на спадкування разом із спадкоємцями першої черги, оскільки більш ніж п’ять років до часу відкриття спадщини проживала однією сім’єю зі спадкодавцем. Крім того, протягом тривалого часу – двадцяти років вона піклувалась за ОСОБА_7, яких хворів на тяжкі хвороби, зокрема - цукровий діабет, хронічний гепатит та бронхіт, початкова катаракта, кардіосклероз та інші. З 2003 року ОСОБА_7 була оформлена ІІ група інвалідності, а з 2008 року – І група. Вона постійно матеріально допомагала ОСОБА_7, здійснювала за ним догляд та купувала ліки. Коли ОСОБА_7 знаходився у безпорадному стані у зв’язку з хворобою, окрім неї ніхто не здійснював догляд за ним. Позивач зверталась до доньки померлого – відповідача по справі ОСОБА_4 з пропозицією укласти договір про зміну черговості одержання права на спадкування, для того щоб отримати хоча б якусь частину спадкового майна, але відповідач не погодилась. У зв»язку з цим, просить винести рішення, яким надати їй право на спадкування майна після смерті ОСОБА_7, зі спадкоємцем першої черги, на підставі положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України.
Ухвалою суду від 22.03.2010 року до участі у справі у якості третьої особи залучений ОСОБА_6.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги, надала пояснення, аналогічні доводам позовної заяви.
Представник позивача – адвокат ОСОБА_3 , що діє на підставі ордера (а.с. 35), просив задовольнити позовні вимоги, підтримав доводи позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, оскільки вважала, що позовні вимоги незаконні та такі, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем четвертої черги. Положення ч. 2 ст. 1259 ЦК України, які надали б право ОСОБА_2 на спадкування разом зі спадкоємцем тієї черги, яка має право на спадкування, не можуть бути застосовані в даному випадку. Так у відповідності до положень ст. 91 СК України, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до статті 76 цього Кодексу. Таким чином, як ОСОБА_2 була зобов’язана піклуватись про ОСОБА_7, так і він був би зобов’язаний піклуватись про неї. Крім того, ОСОБА_7 не був матеріально залежним від ОСОБА_2, оскільки він отримував пенсію, отримував гроші від розведення нутрій, продав гараж, отримав вклад у ощадбанку м. Слов’янська. Він здавав у найм свою квартиру, за що отрмував гроші, таким чином, він був достатньо матеріально забезпечений та не залежав від ОСОБА_8 Окрім того, ОСОБА_7 не був безпорадний, оскільки міг піклуватись про себе сам, він вів активний образ життя, періодично підтримував фізичний стан в профілактичних санаторіях. На підставі викладеного, оскільки ОСОБА_7 не залежав матеріально від позивачки, не знаходився у безпорадному стані, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача – адвокат ОСОБА_5 , що діє на підставі ордера (а.с. 34), в судовому засіданні проти позову заперечував, навів доводи, аналогічні поясненням відповідача.
Третя особа – ОСОБА_6 до суду не з»явився, про час дату та місце повідомлявся належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_1 (а.с. 6).
Відповідно до копії витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 9), ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.12.1997 року, виданого Слов’янською міською радою (а.с. 11), належить однокімнатна квартира АДРЕСА_1.
Згідно відповіді на запит суду до Першої Слов’янської державної нотаріальної контори та доданих до неї копій заяв (а.с. 44-46, 73-74), після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_2
Згідно листа Першої Слов’янської державної нотаріальної контори № 114/62-15 від 20.01.2010 року (а.с. 37), ОСОБА_4 – є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_7, оскільки вона є донькою померлого, а ОСОБА_2, як така, що проживала з померлим однією сім’єю з 1983 року – є спадкоємцем четвертої черги. В листі повідомлено, що у склад спадкового майна входить: однокімнатна квартира № 28, яка знаходиться у м. Слов’янську по вул. Вільній, 3; грошові заощадження (знецінені) в Ощадбанку; та вклад в ПриватБанку, заповіданий дочці – ОСОБА_4
Також нотаріальна контора повідомила суд (а.с. 68 – відповідь на запит № 513/02-14 від 09.03.2010 року), що також спадкоємцем першої черги є син померлого ОСОБА_6, якому 12.05.2009 року надіслано повідомлення про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 (а.с. 69).
В судовому засіданні встановлено, що спадкодавець ОСОБА_7 дійсно хворів, йому потрібна була допомога, яку надавала йому позивач по справі. Дані обставини підтвердили в судовому засіданні свідки: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12 Дані свідки підтвердили, що позивач та ОСОБА_7 тривалий час мешкали разом однією родиною як чоловік та дружина, позивач надавала йому фізичну допомогу, доглядала за ним, готувала їжу, прала, убирала, доглядала за ним, коли він хворів. Разом з тим, стосовно їх фінансового бюджету та матеріального забезпечення, свідки надати пояснення не могли, оскільки не володіли зазначеною інформацією.
Той факт, що позивач дійсно хворів, також підтверджується об»єктивними доказами. Згідно листа, наданого головним лікарем КЛПУ МБ № 1 С.В. Агаповим № 01-22/400 від 25.12.2009 року (а.с. 12), ОСОБА_13 з 04.11.2008 року признаний інвалідом І групи та з того часу потребував постійного стороннього догляду. Інвалідом ІІ групи хворий був з 2003 року. Хворий перебував на Д-обліку в КЛПУ МБ № 1 з такими хворобами : „сахарный диабет П типа, компенсация; хронический бронхит Дно; хронический персистирующий гепатит; ИСБ: атеросклеротический кардиосклероз Н1; церебральный атеросклероз. ДЭП 2 степени с невротич. микросимптомикой; гиперплазия простаты первой степени; начальная катаракта ОИ”. Також на підтвердження даних хвороб в матеріалах справи маються копії виписок з історій хвороб, епікризів, даних обстежень, медичних довідок (а.с. 14-23, 26-30).
Також те, що ОСОБА_7 з 2003 року був інвалідом ІІ групи, а з 04.11.2008 року – інвалідом І групи, підтверджується копіями довідок сер. МСЕ, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 (а.с. 24-25).
Вирішуючи питання стосовно зміни черговості одержання права на спадкування, суд виходить з наступного.
Відповідно до рішення Слов”янського міськрайонного суду від 07 грудня 2009 року по справі № 2-о-500-2009, встановлено факт проживання однією сім’єю як чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_7 з 1983 року по день смерті ОСОБА_7 – 30.12.2008 рок. в будинку АДРЕСА_2.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням у цивільній, … справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Таким чином суд вважає встановленим, що позивач та ОСОБА_7 мешкали однією сім’єю як чоловіка та жінки без шлюбу з 1983 року по день смерті останнього.
Відповідно до ст. 91 СК України, якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, тривалий час проживали однією сім»єю, той із них, хто став непрацездатним під час спільного проживання, має право на утримання відповідно до ст. 76 СК України. Таким чином, виходячи із зазначеної норми, ОСОБА_7 мав право на утримання, а позивач повинна була йому забезпечити таке утримання.
Крім того, вирішуючи питання стосовно надання матеріального забезпечення ОСОБА_7, суд вважає, що позивачем не надано доказів, які б свідчили про його матеріальну залежність від позивача.
Відповідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до пояснень самої позивачки, ОСОБА_7 надавав матеріальну допомогу своїм дітям, на підтвердження чого надала суду квитанцію по перерахування 3 000 грн. сину – ОСОБА_6, а також додала, що на картку доньки ОСОБА_4 незадовго перед смертю поклав 3 000 грн. Крім того, відповідачка пояснила, що на дні народження на та свята батько - ОСОБА_7 надавав їй гроші. Дані обставини не заперечувала позивачка.
Крім того, свідки що дали пояснення по справі стосовно матеріального забезпечення ОСОБА_7 з боку ОСОБА_2 не підтвердили пояснення позивачки.
Суд також не приймає доводи позивачки про те, що ОСОБА_7 тривалий час був у безпорадному стані, оскільки як пояснили в судовому засіданні свідки, ОСОБА_7 лише з вересня - жовтня 2008 року перестав підводитися, до цього він тримав господарство, пересувався самостійно, проходив лікування у санаторіях, в тому числі і в 2008 року. Як пояснила свідок ОСОБА_12 – терапевт, який лікував ОСОБА_7, що останній сам себе обслуговував в рамках відділення, коли у 2008 році перебував на лікуванні у санаторії.
За таких обставин та доказів, суд вважає, що у судовому засідань не знайшов своє підтвердження той факт, що позивачка протягом тривалого часу матеріально забезпечувала ОСОБА_7, а сам ОСОБА_7 у зв’язку з тяжкою хворобою та інвалідністю був у безпорадному стані, тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню і вона не має право одержати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги.
На підставі викладеного й керуючись ст. 3, 4, 10, 11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 1259, ч. 2 ст. 1264 ЦК України, 76, 91 СК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третьої особи – ОСОБА_6 про одержання права на спадкування разом із спадкоємцями першої черги , - відмовити, у зв»зку з відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.
Суддя Л.Є.Мірошніченко